Справа № 161/14958/16-ц

Провадження № 2/161/1054/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого- судді Кирилюк В.Ф.

при секретарі Турук І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТзОВ "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів.

Свій позов обґрунтовує тим, що 26.07.2016 року між ним та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №004725, відповідно до якого лізингодавець зобов’язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі згідно умов цього договору. Предметом лізингу - трактор Dongfeng 244. У відповідності до специфікації, ціна вказаного трактора зазначена у розмірі 80 000 грн.

Відповідно до квитанції №62-48к від 26.07.2016 року, позивачем сплачено 8000 грн. в якості реєстраційного платежу згідно договору фінансового лізингу №004725 від 26.07.2016 року, а згідно квитанції №0.0.595199888.2 від 08.08.2016 року на рахунок відповідача сплачено платіж у розмірі 40 000 грн. Однак, відповідач умов договору не виконав, а 12.08.2016 року, а також 23.09.2016 року направив на адресу позивача лист про збільшення вартості предмета лізингу та необхідність сплати різниці вартості предмету лізингу.

Покликаючись на викладені обставини просить суд, визнати недійсним з моменту укладення договір фінансового лізингу №004725 від 26 липня 2016 року, стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 48 000 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав суду письмове заперечення проти позову.

     У відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2016 року між ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон», як лізингодавцем, та ОСОБА_1, як лізингоодержувачем, з метою купівлі трактора Dongfeng 244, було укладено Договір фінансового лізингу №004725. Додатками до вказаного договору визначено графік погашення вартості лізингу, вартість предмета лізингу.

Згідно п.1.1. Договору лізингу, лізингодавець зобов’язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі - предмет лізингу, визначений у п.3.1. цього Договору), а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі, згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору лізингу визначено, що предметом лізингу є трактор Dongfeng 244.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до квитанції №62-48к від 26.07.2016 року, позивачем сплачено 8000 грн. в якості реєстраційного платежу згідно договору фінансового лізингу №004725 від 26.07.2016 року, та згідно квитанції №0.0.595199888.2 від 08.08.2016 року на рахунок відповідача сплачено платіж у розмірі 40 000 грн.

В силу ст.ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг відноситься до фінансових послуг.

П. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а отже на послуги фінансового лізингу поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Як встановлено судом із змісту спірного договору фінансового лізингу від 26 липня 2016 року, укладеного між сторонами, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (розділ 12 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені Законом України "Про фінансовий лізинг", положеннями ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 3.5 договору, лізингодавець та продавець несуть солідарну відповідальність перед лізингоодержувачем зобов'язаннями щодо продажу предмета лізингу виключно у випадку вибору продавця предмету лізингу лізингодавцем.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.5 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 26 липня 2016 року щодо транспортного засобу - трактора Dongfeng 244, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ "ЛК "Еталон", нотаріально посвідчено не було.

Згідно із частиною 1 статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається із правової позиції ВСУ від 16.12.2015 року у справі № 6-2766цс15, за змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"). Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що договір фінансового лізингу №004725 від 25 липня 2016 року є таким, що містить несправедливі умови щодо споживача (позивача по справі), в матеріалах справи відсутні відомості про те, чи відповідач має право на здійснення фінансових послуг (наявність відповідної ліцензії), вказаний договір не є нотаріально посвідченим, а тому підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення із застосуванням наслідків недійсності правочину, а саме - повернення позивачу сплаченої ним суми платежу за вказаним договором у розмірі 48 000 гривень.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 58, 60, 197, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 203, 216, 220, 628, 799, 806, 808 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір фінансового лізингу № 004725 від 26 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (ідентифікаційний код юридичної особи 38865527) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» в дохід держави 1600 (одна тисяча шістсот) грн. судового збору  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                   Кирилюк В.Ф.