Справа №2-54/09

                                                                   Р І  Ш Е Н Н Я

                                                             ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ                          

17 лютого 2009 року Жовтневий районний суд м.Харькова

у складі : головуючого – судді  Шиянової  Л.О.

при секретарі                 -   Тарасенко ( Кушнаренко ) К.І.,

за участю адвоката        -    ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи :приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5.,КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»  про визнання угоди недійсною, суд,-

                                                             В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_2 звернувся  з позовом до Жовтневого районного суду   до ОСОБА_4 про визнання договору дарування житлового будинку  недійсним.  Позивач посилався на той факт що договор дарування від 29.12.2004 року якій був укладений між ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_4, ОСОБА_2 з іншого боку, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО  ОСОБА_5., є недійсним , оскільки підпис ОСОБА_6. нерозбірлива,  маються відхілення від її сравжнього підпису, а також підпис є нерозшифрованим. Договір дарування складений українською мовою, якою ОСОБА_6 не володіла та спілкувалась тільки російською мовою, які-небудь примітки про переклад змісту договору  російською мовою у документі відсутні. Також ОСОБА_6 на час складання була хворою.  

    В подальшому до позовних вимог ОСОБА_2. приєднались інші співпозивачі- ОСОБА_7 та ОСОБА_3,  які в уточнених позовних вимогах   разом з ОСОБА_2  вказали, що спірний жиловий будинок АДРЕСА_1, відносно якого був складений договір дарування, ОСОБА_6 раніше заповідала ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_8. Ця обставина на думку співпозивачів вказувала на відсутнісь наміру дарувати вказаний будинок ОСОБА_2. та ОСОБА_4. з якою на їх думку у дарувальниці були неприємні відносини, а ОСОБА_2 під час  укаладання договору знаходився у стані алкогольного сп’яніння, не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати, підписав договір дарування , не читаючи його тексту . Крім того, дарувальниця ОСОБА_6 нікому не казала, що у неї  був намір  подарувати ОСОБА_4. більшу частину домоволодіння.

    В подальшому позивачі неодноразово  змінювали позовні вимоги, а саме : 16.01.2008 р., 25.03.2008 р., 15.04.2008р.  які були підписані тільки ОСОБА_7, в той час коли вони були вікладені від імені   ОСОБА_2.,ОСОБА_7та ОСОБА_3

           Остаточно позивачі виклали свої позовні вимоги  у позовних заявах від 25.05.2008 р. та 13.10.2008 року.

         Виходячи зі змісту остаточних уточнених позовних вимог на думку позивачів договір дарування житлового будинкуАДРЕСА_1з надвірними будівлями  слід визнати недійсним на підставах того що ОСОБА_2 страждає хронічним алкоголізмом, неодноразово проходів курс лікування, підписував договір в нетверезому стані, не усвідомлював значення своїх дії на момент оформлення договору дарування, позбавив ОСОБА_7 та ОСОБА_3 права отримання спадщини за заповітом, а себе лишив обов’язвокої долі у спадщини, як спадкоємця за законом, а також як співвласника, який викупив Ѕ частину дома .Також позивачі вважають що права ОСОБА_2. порушені неравноцінним розподілом у користуванні між обдарованими особами житловими та нежитловими приміщеннями. Позивачі вважають що поряд з зазначеними обставиними ОСОБА_6 була хвора та також не усвідомлювала своїх дій, тому за таких обставин угода не відображувала дійсної волі ОСОБА_6. Крім того, ОСОБА_7 з жовтня 2004 року, перебуваючи на квартирному обліку,  має двох малолітніх дітей, має необхідність у поліпшенні житлових умов, тому договір дарування порушує її громадські права, позбавляючи частки житла за заповітом. Аналогічни житлові умови має ОСОБА_3., яка теж має неповнолітніх дітей та потребує покращення житлових умов.

В судовому засіданні позивачі та їх представники підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі посилаючись на те, що 29.12.2004 року між ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_4, ОСОБА_2 з іншого боку був укладений договір дарування жилового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями,  який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО  ОСОБА_5. Вказаний договір є недійсним оскільки під час його складання дарувальниця ОСОБА_6 була хвора в зв’язку з чим не усвідомлювала своїх дій, а обдарований ОСОБА_2 страждав хронічним алкоголізмом, підписував договір в нетверезому стані та не усвідомлював значення своїх дії на момент оформлення договору дарування, таким чином договор дарування є недійсним на підставі статті 225 ЦК України. До інших підстав на які посилались позивачі вказувалося на укладання договору дарування з боку ОСОБА_2. під  впливом помилки та обману (статті 229. 230 ЦК України). Крім цього, укладання договору дарування порушило права позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та позбавило їх можливості отримати спадщину за заповітом, а ОСОБА_2 позбавив себе права на обов’язкову долю у спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач надала наступні письмові докази: договір дарування жилового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями від 29.12.2004 року, витяг з реїстру прав  власників, технічний паспорт, актовий запис про смерть ОСОБА_6.. копію заповіту ОСОБА_6. від 23.07.1996 року, ксерокопію будинкової книги, копію витягу з історії хвороби на ім’я ОСОБА_2.. відповідь ХМНЛ № 9, витяг з медичної карти хворого міськлікарні № 3 на ім’я ОСОБА_2., довідку на ім’я ОСОБА_2 ХОКОД про наявність захворювання січового міхура, копія пенсійного посвідчення на ім’я ОСОБА_2, копія довідки про заробіток з лютого 1979 року по січень 1984 р. на ім’я ОСОБА_2. , копію пенсійного посвідчення на ім’я ОСОБА_2., копію тимчасової довідки, яка підтверджує право ОСОБА_2. на отримання пільг у відповідності до закону «Про соціальний захист дітей війни», копію  довідки МСЕК ім’я ОСОБА_2, інші копії медичної документації на ім’я ОСОБА_2 , довідку на ім’я ОСОБА_7 про її перебування на квартирному обліку, копію рішення про позбавлення батьківських прав відносно чоловіка ОСОБА_3 –ОСОБА_10., копію трудової книжки на ім’я ОСОБА_3.. довідку з місця мешкання на ім’я ОСОБА_3., Крім зазначених доказів судом були витребувані наступни документи: довідка 5 Харківської  державної нотаріальної контори про прийняття спадщини ОСОБА_7., ОСОБА_3. та ОСОБА_2. після померлої ОСОБА_6. 20.02.2005,. відповідь Жовтневого РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області про відсутність відомостей про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності проте мали місце попередження про недопущення зловживання алкогольними напоями, а також матеріали перевірки на запит суду відносно зловживання  ОСОБА_2. спиртними напоями, відносин між дарувальницею ОСОБА_6. та її донькою відповідачкою по справі ОСОБА_4.

Відповідач по справі та його представники – ОСОБА_8 ОСОБА_1 проти позову заперечували, вказали, що договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями був укладений  29.12.2004 року між ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_4, ОСОБА_2 з іншого боку та  у встановленому законом порядку був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО  ОСОБА_5., договір укаладався у домоволодінні де мешкала ОСОБА_6. та ОСОБА_2, він відповідав волевиявленню сторін  угоди, був вільним та відповідав внутрішній волі її учасників, був підписаний власноручно ОСОБА_6, ОСОБА_2. та  ОСОБА_4., ОСОБА_2 був тверезим та ОСОБА_6 не мала ушкодження руки, була при здоровому глузді, розуміла значення своїх дій, нотаріусом були роз’яснені наслідки укладання та  підписання договору, зміст договору був прочитаний у повному обсязі. Кожна зі сторін знайомилась з текстом договору. ОСОБА_4 наполягала на тому що її мати розуміла українську мову, тому що довгий час мешкала на теріторії міста Харкова. Відповідачка підтвердила факт складання заповіту ОСОБА_6. відносно жилового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями,  якій вона заповідала ОСОБА_7,ОСОБА_3 та ОСОБА_8.  Але у 2004 році заповідачка вирішила змінити своє рішення та подарувати вказану будівлю своїи дітям –  ОСОБА_2. та  ОСОБА_4. Відповідачка ОСОБА_4 заперечувала проти того факту що між нею та її матір’ю існували погані стосунки, наполягала на тому що відносини  були доброзичливі та родинні, стверджувала що мати її синові  - ОСОБА_9 поклала гроші у банк на депозітний вклад, оформляла старховий поліс на випадок власної смерті де отримувачами страхових виплат вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_8.  Відповідачка ОСОБА_4 вказувала що між нею та її матір’ю були неодноразові розмови про те що ОСОБА_2 може залишитись без житла, якщо будівля, як спадщина, перейде онукам. Тому ОСОБА_6 бажала за життя забезпечити свого сина житлом, в зв’язку  з чим і був складений договір дарування. ОСОБА_4 категорично заперечувала проти тих фактів що ОСОБА_2 приймав участь у газіфікації будинку у 1982 році, а також проти того, що ОСОБА_2 будь-коли власними коштами приймав участь у придбанні будь-якої частини будівлі, яка є предметом доровору дарування.

В судовому засіданні відповідач та  представник відповідача підтримали заперечення проти позову .

Третя особа – приватний нотаріус  ХМНО ОСОБА_5. проти позову заперечувала, а саме в своїх поясненнях вказала, що 29.12.2004 року вона дійсно посвідчувала договір дарування, який був укладений між матір’ю та її дітьми. 3 особа вказала, що укладання договору відбулось за місцем проживання дарувальниці та ОСОБА_2. Під час укладання та посвідчення договору жодна зі сторін угоди не перебувала у стані алкогольного сп’яніння, при посвідченні договору сумнівів щодо дієздатності сторін у нотаріуса не виникло, жодна зі сторін не перебувала у хворобливому стані та не мала інших вад здоров’я. Договрір був зачитаний нотаріусом вголос, крім того сторони прочитали його та були згодні з його змістом.

Третя особа – КП Харківське БТІ в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи сповіщено у встановленому законом порядку в матеріалах справи є заява про розгляд справи за її відсутності.

Під час судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Так, свідок ОСОБА_12 пояснила, що померла ОСОБА_6 є її тіткою. Вказала, що ОСОБА_6 до останнього була у здоровому глузді, мала добру пам’ять, розуміла значення своїх дій, свідок вказала, що за декілька місяців. А саме у листопаді 2004 року вона спілкувалася з ОСОБА_6. яка  їй казала що має намір подарувати свій будинок дочці та сину оскільки вона хвилювалася  долею свого сина ОСОБА_2.. та страшилася того, що він залишиться без даху на головою. Свідок вказала, що ніякого ушкодження кінцівок у ОСОБА_6. не було.

 Свідок ОСОБА_11 пояснила суду , що ОСОБА_6 була її сусідкою. Їй належав увесь будинок. Син ОСОБА_2. дійсно пив, ображав матір, але вона ніколи на нього не жалілась, любила і жаліла його. боялась, що після її смерті він залишиться під забором. У грудні 2004 року вона бувала у ОСОБА_6, вона була при своєму розумі, знає, що Болгаро ва упала і у неї щось було з рукою, але що саме - вона знає, рука була перев’язана платком. Від своїх письмових пояснень ОСОБА_11 відмовилась, пояснив, що її попросили дати такі пояснення.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , що його дядя Жогін був рідним братом ОСОБА_6., він займав їй гроші на будинок, ОСОБА_2. не міг давати гроші, так як був алкогольно залежним чоловіком. В 2004 році він кільки и разів був у ОСОБА_6., був на іменинах у ОСОБА_2. ОСОБА_6 хворіла і боялась, що після її смертіОСОБА_2  залишиться під забором, тому хотіла його захистити.

Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_14 пояснив суду, що він є чоловіком ОСОБА_4., померла ОСОБА_6 його теща, будинок, власником якого вона була будувався за її кошти, так як вона продала будинок в Сибірі, по просьбі ОСОБА_6. він привозив нотаріуса для оформлення договору дарування  на своїх дітей: його дружину та її брата ОСОБА_2., договір підписували дома в більшій кімнаті, при цьому були присутні: ОСОБА_6.ОСОБА_2, він був у тверезому стані, ОСОБА_4 та нотаріус, яка роз’яснила положення договору, прочитала його зміст, при підписанні договору  ОСОБА_6також була у нормальному стані, все розуміла, підписувала договір особисто.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, 3 особу, свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2., ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Так, судом було встановлено, що 29.12.2004 року між ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_4, ОСОБА_2 з іншого боку був укладений  договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО  ОСОБА_5.та зареєстрований у реєстрі №4470.( т.1 а.с.4).

Відповідно до ст. 717 ЦК України по договору дарування одна сторона передає або зобов’язується передати в подальшому іншій стороні безкоштовно майно у власність ( дар). Договор дарування нерухомого майна  відповідно до ст. 719 ЦК України укладається у пісьмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином вказаний договір дарування, якій був укладений між сторонами , відповідає нормам діючого законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх позовних вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних  та юридичних осіб, в межах  позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами, які беруть участь у справі.

Виходячи зі змісту позовних заяв,  у яких позивачі обгрунтовували свої вимоги, де вказували, що під час укладання договору позивач ОСОБА_2 знаходився у стані алкогольного сп’яніння, тому не мав можливості усвідомлювати  свої дії , та керувати їми. Також позивачі вказували на той факт, що ОСОБА_6, знаходилась у хворобливому стані та також не усвідомлювала своїх дій, та не могла внаслідок хвороби керувати їми, крім того позивачі наполягали на тому , що ОСОБА_6 не розуміла мову, якою був складений договір дарування, а його зміст був не доведений до учасників угоди у повному обсязі, що могло стати приводом для помилки у розумінні змісту договору.

Враховуючи той факт, що під час укладання договору було присутнє певно коло осіб, які давали пояснення суду відповідно:  в якості позивача,  відповідача та третьої особи, свідків, суд вважає що ці пояснення не підтвержують факти викладені позивачамі стосовно стану здоров’я дарувальниці ОСОБА_6., та стану алкогольного сп’яніння ОСОБА_2.  29.12.2004року,  в наслідок яких вони  не розуміли значення своїх дій та не могли керувати ними.

В свою чергу позивачі не надали доказів які б підтверджували вказані факти.

Так, надані позивачами докази а саме: копія витягу з історії хвороби на ім’я ОСОБА_2.. відповідь ХМНЛ № 9, витяг з медичної карти хворого міськлікарні № 3 на ім’я ОСОБА_2., справка на ім’я ОСОБА_2 ХОКОД про наявність захворювання січового міхура, копія пенсійного посвідчення на ім’я ОСОБА_2, копія довідки про заробіток з лютого 1979 року по січень 1984 р. на ім’я ОСОБА_2.,  копія пенсійного посвідчення на ім’я ОСОБА_2., копія тимчасовї довідки, яка підтверджує право ОСОБА_2. на отримання пільг у відповідності до закону «Про соціальний захист дітей війни», копія  довідки МСЕК ім’я ОСОБА_2, інші копії медичної документації на ім’я ОСОБА_2, довідка на ім’я ОСОБА_7 про її перебування на квартирному обліку, копія рішення про позбавлення батьківських прав відносно чоловіка ОСОБА_3 – ОСОБА_10., копія трудової книжки на ім’я ОСОБА_3.. довідка з місця мешкання на ім’я ОСОБА_3. не можуть бути оцінені як докази у відповідності до ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України, які підтвержують обгрунтованість позовних вимог.

Допитані у судовому засіданні свідкі - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у своїх поясненнях суду вказували на той факт, що стан здоров’я ОСОБА_6. дозволяв їй самостійно обслуговувати себе, вести господарство, і хоча в неї дйсно раніше були переломи кісток, але жоден із свідків не вказав що на час укладання договору у дарувальниці був наявним перелом кінцівок. Крім того, суд оцінює пояснення свідків у сукупності з зібранними по справі іншими доказами, а саме – договором дарування, у якому відсутній запис про будь-які вади у ОСОБА_6. відносно перелому руки. Допитаний у судовому засіданні нотаріус ОСОБА_5., що підписували договор дарування сторони договору власноручно і ніяких вад якіб перешкоджали би це робити у сторін не було.

Під час судового слідства представником позивачів було заявлене клопотання про проведення судово- почеркознавчої експертизи з метою встановлення справжності підпису ОСОБА_6. у договорі дарування, у якої на момент складання договору нібито було пошкодження руки  . Однак зазаначене клопотання було залишено без задоволення як заявлене передчасно, до дачі пояснень 3 особи – приватного нотаріусу ХМНО ОСОБА_5. та стороні позивачів було роз’яснено їх право на повторне звернення до суду з цим клопотанням в подальшому. Але, більше ні позивачами ні їх представникми дане клопотання не було заявлено.

Суд критично ставиться до обгрунтування недійсності договору дарування в зв’язку з тією обставиною, що ОСОБА_6 не розуміла українську мову якою був складений договір, оскільки сторони по справі визнавали той факт, що дарувальниця мешкала на теріторії України  з 1954 року, була громадянкою України, мала український паспорт, якій також викладений українскою мовою. А крім того в матеріали справи були надані позивачами витяг з будинкової книги, та заповіт складений від імені ОСОБА_6. від 23 липня 1996 року, який визнаний позивачами по справі і на якій має місце посилання у позовних вимогах, як на підставу набуття права власності на спірний будинок.

Стосовно того факту,  що позивач ОСОБА_2 під час укладання договору був у стані алкогольного сп’яніння, яке виключало можливість усвідомлювати свої дії та керувати ними, суд вважає,  що ця обставина також не була доведена, у зв’язку з відсутністю належних доказів.

 Належність доказів, які суд приймає до уваги при постановленні рішення, як того потребує діюче законодавство, передбачає прийняття тих документів які мають значення по справі. Витребувані судом докази – а саме матеріали перевірки  Жовтневого РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області, довідки про стан здоров’я, виписки з лікарні, наркодиспансеру та інші   свідчать, що позивач ОСОБА_2 дійсно зловживав спиртними напоями. Однак, беззаперечних доказів тому факту, що під час підписання угоди ОСОБА_2 не розумів своїх дій та не міг керувати ними, позивачі не надали. Цей факт не підтвердили свідки, а також третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_5. Крім того, позивачами ОСОБА_7., ОСОБА_3. було заявлено клопотання про призначення судово - психіатричної експертизи відносно позивача ОСОБА_2., тобто їх батька, але ОСОБА_2. від проходження вказаної експертизи, яка могла б надати відповіді на це питання, відмовився, тому в задоволенні клопотання було відмовлено.

Обгрунтування позовних вимог в частині того,  що текст  договору дарування не був зачитаний нотаріусом повністю, що могло призвести до помилки у розумінні його змісту позивачем ОСОБА_2. , суд також вважає недоведеним, оскільки, також спростовується поясненнями свідка  ОСОБА_15. та приватним нотаріусом, які були присутні при підписанні договору дарування.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставами для визнання правочина недійсним є:

недотримання в момент укладання угоди стороною ( сторонами ) вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Але, при розгляді справи таких  підстав судом не встановлено.

За таких підстав суд приходить до висновку що позивачами не були  доведени обставини що передбачені статтями 225 ЦК України, що правочин укладений дієздатною фізичною особою в момент коли вона не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Посилання позивачів що правочин був укладений під вливом помилки відносно обставин що мають суттєве значення, а також під впливом омани,  передбачений статями 229, 230  ЦК України також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не були підтверджені належними доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5,10,11,58,59,60,208,209,212-215 ЦПК України; ст..ст.203,215,225,229,230,717,719 ЦК України; Постанови Пленуму Верховного суду України  « Про судову практику  у справах про визнання правочинів недійсними»  від 28 квітня 1978 року зі змінами від 25 грудня 1992 року, суд, -

                                               В И Р І Ш И В :

ОСОБА_2 ,ОСОБА_7 ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_4, треті особи :приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5.,КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»  про визнання угоди недійсною – відмовити.

 Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-ленний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Cуддя                                                                            Л.О. Шиянова .

                                                                                                                          Справа №2-54/09

                                                                   Р І  Ш Е Н Н Я

                                                             ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ                          

17 лютого 2009 року Жовтневий районний суд м.Харькова

у складі : головуючого – судді  Шиянової  Л.О.

при секретарі                 -   Тарасенко ( Кушнаренко ) К.І.,

за участю адвоката        -    ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2,ОСОБА_7,ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи :приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5.,КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»  про визнання угоди недійсною, суд,-

                                                             В С Т А Н О В И В :

            Вважаючи на те, що постановлення повного рішення по справі потребує згачного обсягу часу, суд у відповідності до ч.3 ст.209 ЦПК України вважає можливим оголосити резулятивну частину рішення.

            Керуючись ч.3 ст.209 ЦПК України, -

                                               В И Р І Ш И В :

ОСОБА_2 ,ОСОБА_7, ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_4, треті особи :приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5.,КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»  про визнання угоди недійсною – відмовити.

 Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-ленний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Cуддя                                                                            Л.О. Шиянова .