АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
при секретарі: Горак Ю.М.
за участю осіб:
представника заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Лазаревої Альони Ігорівни щодо відкриття виконавчого провадження,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_4
на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016року
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Лазаревої А.І. щодо відкриття виконавчого провадження.
Справа № 752/10203/16-ц
№ апеляційного провадження №22-ц/796/1475/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Т.М. Шевченко
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. Поливач
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, неправильну оцінку доказів, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою визнати протиправними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Лазаревої А.І. щодо відкриття виконавчого провадження. Вимоги скарги обґрунтовує тим, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали не надано правової оцінки діям державного виконавця щодо надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження всупереч вимогам ч.4 ст 25 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказано, що судом не було належним чином досліджено питання своєчасного направлення та отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, невизначення державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження того, що саме повинен сплатити боржник з метою уникнення примусового виконання рішення суду з подальшими наслідками такого примусового виконання рішення. Посилалась на порушеня ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.55 Конституції України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, який підтримав доводи апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відмовляючи у задоволені скарги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надано суду належних доказів, які б свідчили про незаконне відкриття державним виконавцем виконавчого провадження. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві знаходиться виконавчий лист № 2-20/12, виданий 08 червня 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_7 у здійсненні права власності будинком АДРЕСА_1.
Так, відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
15 червня 2016 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Лазарєвою А.І. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
За адресою зазначеною у виконавчому документі, копію постанови про відкриття провадження було надіслано державним виконавцем на адресу боржника рекомендованим листом та отримано нею 25 червня 2016 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, що повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
З наведеного вбачається, що державний виконавець, з дотриманням вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», належним чином повідомив боржника про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_2 на несвоєчасне направлення їй копії оскаржуваної постанови, оскільки вказані обставини не є підставою для її скасування.
Так, у постанові про відкриття провадження державним виконавцем встановлено строк для самостійного виконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.
З аналізу зазначених норм закону вбачається, що визначення державним виконавцем строку самостійного виконання рішення суду відбувається в межах семи днів, які пов'язуються не з датою отриманням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а з датою винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Тобто, державним виконавцем визначено строк для самостійного виконання боржником рішення в межах його повноважень.
Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Ураховуючи положення ст. 25 та 31 Закону, на державного виконавця не покладено обов'язку перевірки факту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. Зі змісту наведених положень вбачається, що законодавець пов'язує початок періоду для самостійного виконання рішення суду не з датою отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а з датою винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Положення ст. ст. 25, 27, 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що законодавець виходив з того, що боржник, з урахуванням положень ст. 14 ЦПК України, має об'єктивно усвідомлювати, що рішення суду, яке ним не виконується добровільно, може виконуватися у примусовому порядку у строки встановлені державним виконавцем, які обраховуються не з дня, коли боржнику стало відомо про відкриття виконавчого провадження, а у строки з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Судом першої інстанції вірно застосовано ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за приписами якої, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження скористалась таким правом та подала державному виконавцю відповідну заяву 29 червня 2016 року.
Доводи апеляційної скарги про незаконність дій державного виконавця щодо незаконного виправлення описки у постанові про відкриття виконавчого провадження не беруться до уваги апеляційним судом з огляду на таке.
У постанові про відкриття виконавчого провадження від 15 червня 2016 року державним виконавцем у графі «термін для самостійного виконання рішення» помилково було зазначено, що боржнику необхідно самостійно виконати рішення суду, а саме «сплатити до 22.06.2016 року», в той час, як відповідно до рішення суду ОСОБА_2 була зобовязана не чинити перешкоди ОСОБА_7 у здійсненні права власності будинком АДРЕСА_1, тобто з ОСОБА_2 не було стягнуто грошових коштів. Саме тому, вказану обставину суд першої інстанції роцінив як описку державного виконавця, яка не свідчить про незаконність ухвали про відкриття виконавчого провадження та про наявність підстав для скасування зазначеної постанови.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем постановою від 06 липня 2016 року виправлено допущену описку, а саме виправлено відомості щодо самостійного виконання рішення суду з «боржнику самостійно виконати: сплатити до 22.06.2016 року включно» на «боржнику самостійно виконати до 22.06.2016 року включно».
Очевидним є те, що зазначене є лише опискою, а отже, виправивши допущену описку державний виконавець фактично змісту постанови про відкриття виконавчого провадження не змінила.
Таким чином, враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про відсутність ознак неправомірності в діях старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лазарєвої А.І. є обґрунтованим та підтвердженим наявними у матеріалах справи доказами.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення скарги, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, вони є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу та залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_4, відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді