Справа № 22А- 1140/2006 р.                                                        Головуючий у 1 інстанції Корнієць М.І.

Категорія 39,42                                                                            Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 200і? року                                                                                            м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді:      Сліпченка О.І.

суддів                                   Коцюрба О.П., Голуб С.А.,

при секретарі                        Некорі А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А-2215 м. Бориспіль на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2006 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2215 м. Бориспіль про стягнення недоплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу,

встановила:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до військової частини

А-2215 та просив суд стягнути недоплачену грошову надбавку за безперервну військову службу

та зобов'язати відповідача провести доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за

\   безперервну службу та надбавкою за безперервну службу у розмірах встановлених Указом

Президента України від 05 травня 2003 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він проходить дійсну військову службу у військовій частині А-2215. У відповідності до Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" п. 1 встановлена щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних силах України у відсотках до грошового забезпечення. Позивач вважає, що він має право на отримання надбавки за період з 01 травня 2003 року в розмірі 50% від грошового забезпечення, але з метою економії грошових коштів, надбавки виплачувалась в заниженому розмірі. Вважав дані дії відповідача неправомірними тому просив суд задовольнити поданий ним адміністративний позов.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2006 року позов задоволений.

Не погоджуючись з даною постановою Бориспільського міськрайонного суду відповідач оскаржив її в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду скасувати і винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходить дійсну військову службу у військовій частині А-2215, що підтверджується відповідною довідкою виданою в/ч А2215 (а.с.9) і йому нараховувалась та виплачувалась надбавка за безперервну службу але в меншому розмірі ніж це передбачено, тому суд першої інстанції вважав це порушенням конституційних прав позивача по справі і з цих підстав задовольнив позовні вимоги.

2

Колегія суддів вважає, що постанова „суду першої інстанції повинна бути скасована виходячи з наступних обставин.

Відповідно до вимог ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Правильно пославшись на Указ Президента України від 5 травня 2003 року № 389, суд зробив неправильні висновки про те, що даним Указом визначені розміри надбавок військовослужбовцям.

Згідно п.1 Указу Президента України „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" N 389/2003 від 05 травня 2003 року надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років -до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.

Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.

Пунктом 2 цього ж Указу Передбачено - виплату надбавок   здійснювати з 1 травня < 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.

Наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149 відповідно до п.1 Указ Президента України від 5 травня 2003 року № 389, затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України.

Даною інструкцією не змінений граничний розмір надбавок за вислугу років, а лише визначений порядок її призначення.

Колегія суддів вважає, що відповідач призначаючи позивачу надбавку за безперервну військову службу менше 50% від грошового забезпечення обґрунтовано керувався наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149, оскільки саме Міністру оборони України згідно п.1 Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389 надано право встановлювати розміри вказаних надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Оскільки суд першої інстанції невірно застосував норму матеріального права і з цих підстав помилково ухвалив постанову, якою задовольнив необгрунтовані позовні вимоги, тому зазначена постанова суду першої інстанції повинна бути скасована та ухвалена нова постанова, про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.. 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, п.1, п.2 Указу Президента України №389 від 5 травня 2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", наказу Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149 „Про затвердження інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України",  колегія суддів,

3

постановила:

Апеляційну скаргу військової частини А 2215 задовольнити.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду від 01 червня 2006 року скасувати і винести нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А - 2215 про стягнення недоплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного

Суду України протягом одного місяця.