Справа №22-ц-3511/06                   Головуючий у і Інстанції Мельничук В.П.

Категорія  29, 32                                         Доповідач Оношко Г.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 200 7 року колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Воробйової Н.С., суддів  Олійника В.І., Оношко Г.М., при секретарі Велицькому О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду від 14 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування   жилим приміщенням.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали  справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

встановила:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом до відповідачки. У позові зазначав, що перебував з відповідачкою в шлюбі. їх сім"я проживала в квартирі АДРЕСА_1, яка належить позивачеві на праві власності. Після розірвання шлюбу відповідачка 11 лютого 2003 року виїхала з квартири, проживає за іншою адресою, в спірній квартирі не з'являється , витрат по утриманню жилого приміщення не несе, а тому втратила право на проживання в квартирі. Просив визнати останню такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України.

Рішенням Ставищенського районного суду від 14 вересня 2006 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається що     позивач та відповідачка - колишнє     подружжя ,  мають двох     неповнолітніх

2

дітей . В період шлюбу подружжя проживало в квартирі АДРЕСА_1, власником якої є позивач.

Після розірвання шлюбу у зв"язку з неприязними відносинами, що склалися між колишнім подружжям, відповідачка з дітьми в лютому 2003 року залишила спірну жилу площу, в квартирі проживає позивач з іншою сім"єю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те , що

відповідачка більше трьох років : з лютого 2003 року не проживає на

спірній жилій площі , а тому просив визнати її такою, що втратила

право користування жилою площею з підстав , передбачених ст. 71

ЖК України. Однак зазначеною нормою закону не передбачено

визнання             таким,     що     втратив     право     користування       жилим

приміщенням колишнього  члена сім"ї власника жилого приміщення.

На вибуття відповідачки на інше постійне місця проживання в тому ж чи в іншому населеному пункті позивач не посилався , доказів про те, що відповідачка має інше постійне місце проживання, позивач суду не надав.

За наведених обставин суд обґрунтовано відмовив позивачеві у позові про визнання відповідачки такою, що втратила право користування спірною жилою площею.

Доводи апеляційної скарги про те , що відповідачка більше трьох років не проживає в спірній квартирі , власником якої є позивач, а тому втратила право користування нею не заслуговують на увагу. Сам факт не проживання в будинку чи квартирі , що належить позивачеві на праві власності , колишнього члена його сім"ї не є передбаченою законом підставою для визнання його таким , що втратив права користування нею. На вибуття відповідачки на інше постійне місце проживання  позивач не посилався.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1998 року №2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставі    у позову суд вправі    тільки за згодою   позивача.

Інші  доводи   апеляційної  скарги  не спростовують  висновків  суду  , викладених у рішенні.

3

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.   308,  315   ЦПК України, колегія суддів,   -

ухвалила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1   відхилити. Рішення Ставищинського районного    суду   від    14 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України    протягом двох місяців.

Головуючий