АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-2918-2006 р. Головуючий по 1-й інстанції
Соболєв В.А.
Суддя-доповідач: Гальонкін С.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця 6 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Гальонкіна С.А.
Суддів: Буленко О.О., Корнієнко В.І.
при секретарі Болдирєвій В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 червня 2006 року за позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, Управління житлово-комунального господарства Кременчуцького міськвиконкому про визнання права користування житловою площею, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання недійсним договору міни, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про виселення та зняття з реєстрації,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного
СУДУ,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 червня 2006 року позов ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 задоволено .
Визнано недійсним договір міни квартири АДРЕСА_1 на 14 частину квартири АДРЕСА_2 укладений 4 квітня 2005 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7
( реєстраційний НОМЕР_1).
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на кв. АДРЕСА_1, видане 15 лютого 1994 року УЖКГ Кременчуцького міськвиконкому на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, квартиру повернути у розпорядження УЖКГ Кременчуцького міськвиконкому.
Визнано за ОСОБА_4 та н/літньою ОСОБА_5 право користування квартирою АДРЕСА_1.
Забов»язано повернути у власність ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 у повернення держмита 51 грн..
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в солідарному порядку в прибуток держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі ЗО грн.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в солідарному порядку в прибуток держави державне мито в розмірі 87 грн.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 рішення суду вважають невірним, просять його скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, залишення недоведеними обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та мотиви скарги приходить до висновку, що скарги підлягають задоволенню.
У відповідності п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п.п. З, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухваленням нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права або процесуального права.
Судом вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що в 1984 році ОСОБА_4, разом з сином від першого шлюбу ОСОБА_6, в якості членів сім'ї вселилися в квартиру АДРЕСА_1. На той час квартиронаймачем був ОСОБА_8, разом з ним в квартирі мешкали дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 з яким ОСОБА_4 підтримувала фактичні шлюбні відносини.
Відповідно до договору від 27.06.1985 року ( а. с. 44 ) ОСОБА_8 надав згоду на прописку в кв. АДРЕСА_1 в якості піднаймача ОСОБА_4
В 1988 році у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народилася донька
ОСОБА_5.
15 лютого 1994 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 приватизували квартиру АДРЕСА_1.
4 квітня 2005 року між ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, було укладено договір міни вказаної квартири на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.
Постановляючи рішення суд виходив з того, що приватизація та міна квартири АДРЕСА_1 проведені з порушенням житлових прав ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також, що ОСОБА_4 не пропустила строк позовної давності.
Тому позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені.
Проте такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно ст. 71 ЦК України ( в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Статтею 76 ЦК України ( в редакції 1963 року) передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_4 в засіданні суду апеляційної інстанції про приватизації спірної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вона дізналась в 1995 році, після пред'явлення до ОСОБА_4 позову про виселення і подачі нею зустрічного позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру. Провадження по даній справі було закрито.
22.08.1995 року ОСОБА_4 за місцем роботи була поставлена на квартирний облік, як особа, що проживає в приватизованій квартирі на правах наймача.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від З грудня 1996 року стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість по квартирній платі.
З тексту рішення вбачається, що ОСОБА_4 пояснювала , що вона проживає в квартирі належній позивачці.
Оскільки ОСОБА_4 з даним позовом звернулась до суду в серпні 2005 року колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою пропущено строк позовної давності.
Поважні причини пропуску строку позовної давності відсутні, а тому , позов у частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру з цих підстав задоволенню не підлягає.
Оскільки позовні вимоги про визнання недійсним договору міни є похідними від вимог, щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру, то позов і в цій частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову у позові ОСОБА_4
Зустрічний позов ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації підлягає задоволенню, оскільки після укладення договору міни в спірній квартирі без належних підстав залишилися зареєстрованими та проживають ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5. та ОСОБА_6
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст, п. п. З, 4 ч. ст.309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити .
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 червня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення .
В задоволенні позову ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, Управління житлово-комунального господарства Кременчуцького міськвиконкому про визнання права користування житловою площею, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання недійсним договору міни - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 -задовольнити.
Виселити ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Забов»язати ВГІФО Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які зареєстровані за адресою АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.