ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 556/407/15-к

06 лютого 2017 року

Колегія суддів Костопільського районного суду Рівненської області

в складі головуючого судді - Цвіркуна О.С.,

суддів Грипіч Л.А., Олійника П.В.,

при секретарі Забейди А.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Станкевича O.К.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника обвинуваченого адвоката Курись О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль кримінальне провадження №12015180000000018 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м.Рівне, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2, громадянина України, з середньою освітою, працюючого ТВД «РІВНЕХОЛОД», одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, раніше судимого вироком апеляційного суду Рівненської області від 10 березня 2005 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 29 вересня 2009 року за п.12 ч.2 ст.115 КК України до 12 років позбавлення волі, 14 грудня 2012 року умовно- достроково звільнений на підставі ухвали Маневицького районного суду Волинської області на невідбутий строк покарання 1 рік 09 місяців 20 днів,

в скоєні злочинів передбачених ч.2 ст.146. ч.4 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 15 травня 2014 року біля 18 години, за попередньою змовою групою осіб матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном на автодорозі Володимирець-Кузнецовськ, поблизу с.Любахи Володимирецького району, в автомобілі «Фольксваген-Пассат» д.н.з. НОМЕР_1, здійснив напад на ОСОБА_1, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу з метою заволодіння належним йому майном - бурштином сирцем. Для цього ОСОБА_2 застосував до потерпілого, який знаходився в автомобілі на задньому сидінні, наручники та прикував його руку до підголовника переднього сидіння автомобіля, чим насильно обмежив свободу ОСОБА_1 та утримував його в автомобілі. Продовжуючи напад, ОСОБА_2, діючи з відома та під контролем іншої особи-співучасника, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, наставив на потерпілого ОСОБА_1 пістолет та погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, заволодів майном ОСОБА_1, а саме камінням бурштину-сирцю. Після цього ОСОБА_1 виштовхнули з автомобіля, а ОСОБА_2 із іншим співучасником з місця злочину поїхали із викраденим бурштином.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав повністю та пояснив, що 14 травня 2014 року його знайомий ОСОБА_4, на прізвисько «ОСОБА_4», повідомив, що їде купляти бурштин. Знаючи, що на каміння бурштину є попит, та бажаючи заробити грошей, він, ОСОБА_2 домовився з ОСОБА_4 поїхати разом з ним та поторгуватись за бурштин. При цьому купляти камінь мав ОСОБА_4. В м.Рівне біля автовокзалу «Чайка» ОСОБА_2 сів у автомобіль «Фольксваген-Пассат» темного кольору, за кермом був хлопець на ім'я ОСОБА_5. На задньому сидінні автомобіля сидів ОСОБА_4 та ще один хлопець на ім'я ОСОБА_7, з яким обвинувачений раніше не був знайомий, а він, ОСОБА_2 сидів на передньому сидінні. Автомобіль поїхав в сторону м.Сарн, м.Кузнецовська. Через якісь неузгодження вони приїхали в Кузнецовськ і цілу ніч чекали, ходили в бар, на дискотеку. Наступного дня вони поїхали в смт.Володимирець, де їх чекав продавець бурштину на своїй машині. ОСОБА_4 пересів у машину до покупця, і всі поїхали в якесь село, як він зрозумів до продавця додому. Прибувши до господарства ОСОБА_6, ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_1, вийшли і пішли в будинок, інші особи - ОСОБА_2, водій та ОСОБА_7 чекали в машині. Через деякий час ОСОБА_4 та ОСОБА_1, вийшли, і продавець поклав до багажника автомобіля «Фольксваген-Пассат» мішок з камінням. Після цього продавець знову пішов додому, і виніс ще один пакет з камінням, який дав йому, ОСОБА_2 в руки, і той поклав його до автомобіля, на підлогу біля переднього сидіння. ОСОБА_4 сказав, що бурштин низької якості і треба збивати ціну. ОСОБА_1 сів в машину, щоби розрахуватись за покупку бурштину, в машину потерпілий сідав добровільно. Коли потерпілий сів в автомобіль, він,ОСОБА_2, сказав водію їхати. Коли машина поїхала, він, ОСОБА_2 дістав власне посвідчення водія, показав його потерпілому та сказав, що він з міліції і що, ОСОБА_1 арештовано за незаконний продаж бурштину. Ні він, ОСОБА_2, ні інші присутні в машині не одягали ОСОБА_1 наручники, ніхто потерпілому пістолетом не погрожував. ОСОБА_1 почав проситись, казав, що всі займаються бурштином, просив його відпустити, обіцяв 20000 доларів за це. Також сказав забирати бурштин, щоби його тільки відпустили. Вони ще трохи проїхали, зупинились і ОСОБА_1 вийшов з машини, а вони поїхали до Рівного. Будь-якого насильства, погроз до потерпілого ніхто не застосовував, він, ОСОБА_2 не мав при собі наручників, пістолета, а тільки хотів налякати потерпілого відповідальністю за незаконний збут бурштину, щоби не платити гроші, оскільки каміння було поганої якості. В подальшому він, ОСОБА_2 забрав бурштин з машини, однак не зміг його реалізувати, оскільки бурштин був низької якості, дрібний. Розуміє, що забрав майно потерпілого безоплатно, шахрайським способом, і в цьому розкаюється.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, його вина повністю підтверджується показами потерпілого, свідків, матеріалами справи та іншими документами, зібраними по справі.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що він проживає з сім'єю в с.Осова Дубровицького району, на території Володимирецького району проживають його родичі, в т.ч. в с.Кідри є будинок його діда. На горищі цього будинку приблизно в 2013 році він, ОСОБА_1 знайшов мішок з камінням бурштину, який вирішив продати. Через своїх знайомих він отримав телефон чоловіка з Рівного, якого звати ОСОБА_4, який скуповує бурштин, і телефоном домовився з ним про зустріч 15 травня 2014 року. Мішок з бурштином перевіз до с.Дубівка Володимирецького району, в будинок свого дядька ОСОБА_6 15 травня 2014 року близько 17 год. він, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 на автомобілі останнього поїхали в смт.Володимирець, де їх біля автовокзалу чекав автомобіль «Фольксваген-Пассат», на якому приїхав ОСОБА_4. Вони познайомились, і ОСОБА_4 пересів в автомобіль до них з дядьком, та повідомив, що за ним в машині їдуть друзі, щоби забрати його з бурштином. В с.Дубівка він, ОСОБА_1 з ОСОБА_4 зайшли у будинок ОСОБА_6, де ОСОБА_4 почав рахувати бурштин, тобто ділити по фракціях і важити. Каміння було фракцій від 5 до 300, вагу ОСОБА_4 писав на листочку, в подальшому цей листок залишився в будинку ОСОБА_6, ОСОБА_1 його забрав та передав працівникам міліції. Переваживши каміння, ОСОБА_4 сказав, що за все каміння він готовий заплатити 160 тис. доларів США, на що потерпілий погодився. Тоді каміння бурштину потерпілий зібрав у мішок з-під цукру, а біля трьох кілограмів каміння поклав в окремий пакет. На прохання ОСОБА_4, потерпілий допоміг йому покласти великий мішок з камінням до багажника автомобіля «Фольксваген-Пассат», а маленький пакет з бурштином ОСОБА_1 віддав чоловіку, який вийшов з автомобіля. Після цього всі сіли в автомобіль, щоби розрахуватись. При цьому на задньому сидінні за водієм сидів незнайомий йому, ОСОБА_1 чоловік, сам потерпілий сидів посередині, а ОСОБА_4 - справа від нього. Попереду сиділи водій - його потерпілий не знає, а біля нього - на той час незнайомий йому, ОСОБА_1 чоловік, якого він в подальшому впізнав, як обвинуваченого ОСОБА_2 Коли автомобіль поїхав, ОСОБА_2 сказав, «СБУ, знаєш таку службу» і швидко показав йому, ОСОБА_1 якесь посвідчення, яке відразу сховав. Тоді чоловік, що сидів зліва, схопив потерпілого за шию і утримував, а ОСОБА_2 дістав наручники та наручниками причепив руку потерпілого до підголовника переднього сидіння. Після цього ОСОБА_2 направив в лице потерпілого пістолет, погрожував пістолетом, і казав, що добувати бурштин незаконно. Ці погрози потерпілий сприймав як реальну загрозу для свого життя, бо на нього був направлений пістолет. При цьому ОСОБА_2 дзвонив до когось по телефону, запитував, що робити далі. Під час цих подій до ОСОБА_1 дзвонила дружина, і ОСОБА_2 першого разу сказав йому відповісти, і сказати, що все в порядку, а на другий раз наказ ОСОБА_4 забрати телефон. Все це відбувалося по дорозі від с.Дубівка до м.Кузнецовськ. Коли машина проїхала перехрестя доріг на с.Любахи та Олізарка, через 1-2 км машина зупинилась, його виштовхнули з машини, і сказали, що йому не буде ні грошей, ні бурштину, та попередили, щоби він не звертався до міліції, бо буде ще гірше. Коли потерпілого викинули з машини, він з іншого телефону, який злочинці не знайшли, передзвонив до дружини та попросив його забрати. Приїхавши додому, він, ОСОБА_1 розповів про те, що сталось, дружині та ОСОБА_6, і через декілька днів повідомив про цю подію в міліцію. Не повідомляв про злочин відразу, бо боявся висловлених погроз. Злочином йому заподіяно значну матеріальну шкоду, тому він наполягає на найсуворішому покаранні для ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що потерпілий по справі ОСОБА_1 є її чоловіком, вони проживають в с.Осова Дубровицького району. 15 травня 2014 року біля 17 год. вона разом з чоловіком поїхали власною машиною з с.Осова до с.Дубівка Володимирецького району до дядька чоловіка ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_1 повідомив, що він має мішок бурштину, який хоче продати і має приїхати покупець. Звідки взявся цей бурштин, і хто його має купляти, чоловік не повідомляв. Приїхавши в с.Дубівка, чоловік разом з ОСОБА_6 на машині останнього поїхали до смт.Володимирець зустрічати покупця, а вона залишилась дома. Через деякий час чоловік повернувся з якимись хлопцями, їх було троє чи четверо, точно свідку невідомо. Після того, як чоловік приїхав з покупцями, вона, ОСОБА_8 перебувала у будинку, дивилась телевізор. Приблизно через годину свідок подзвонила чоловіку на мобільний, але він не відповідав. Також не відповідав і на інші її дзвінки. Близько 20 години чоловік подзвонив з іншого номера, попросив передати дядькові ОСОБА_6, щоби той забрав його за с.Довговоля в сторону Кузнецовська. ОСОБА_8 передала ОСОБА_6 прохання чоловіка, через деякий час дядько привіз ОСОБА_1, і вони поїхали додому. Дорогою ОСОБА_1 розповів, що він сів в машину до покупця, однак йому не заплатили грошей, а скували наручниками, погрожували пістолетом, а потім викинули з машини, забравши весь бурштин.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що 15 травня 2014 року близько 17 год. до нього приїхав його племінник ОСОБА_1 з дружиною, при цьому ОСОБА_1 попросив його з'їздити до смт. Володимирець, зустріти людей, яким ОСОБА_1 хотів продати бурштин. На автомобілі ОСОБА_6 вони з ОСОБА_1 поїхали до автовокзалу в смт. Володимирець, де ОСОБА_1 зустрівся з чоловіком на ім'я ОСОБА_4. Цей чоловік приїхав разом з іншими на автомобілі «Фольксваген-Пассат», скільки точно чоловік було в цій машині, свідку невідомо. Всі разом вони поїхали в с.Дубівка, до його, ОСОБА_6, будинку. В будинку, ОСОБА_1 висипав бурштин з мішка на підлогу, і вони почали його рахувати, оглядати, важити. Свідок при цьому присутнім не був. Через деякий час хлопці закінчили рахувати і важити каміння, і ОСОБА_6 допоміг винести мішок на двір. В цей час під'їхав автомобіль «Фольксваген-Пасат», і мішок з камінням погрузили в багажник. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 сіли в машину, щоби розрахуватись, і машина поїхала з подвір'я. Через деякий час дружина ОСОБА_1 ОСОБА_8 вийшла з будинку та попросила ОСОБА_6 забрати ОСОБА_1 за с.Довговоля, що він і зробив. Дорогою до с.Дубівка ОСОБА_1 розповів, що хлопці, які приїхали купляти бурштин, насправді ніяких грошей не дали, а прикували його в машині наручниками, забрали мобільний телефон, погрожували пістолетом, а потім викинули з машини і поїхали, забравши все каміння.

Свідок ОСОБА_11 показав, що він знайомий з потерпілим ОСОБА_1, так як привозив до нього людей, які купували у ОСОБА_1 бурштин, вказав, що він приїздив до нього з покупцями не менше двох раз близько два роки тому, десь навесні, перед тим як потерпілого пограбували . Зазначив, що йому не відомо було де ОСОБА_1 бере бурштин, однак якістю бурштину покупці були задоволені, так як особисто йому на якість бурштину ніхто не скаржився. Повідомив суду, що ОСОБА_1 йому розповів про те, що його пограбували, серед осіб, які були того дня у ОСОБА_1 йому відомий лише ОСОБА_4, обвинуваченого він не знає.

Свідок ОСОБА_5, будучи допитаним у судовому засіданні, пояснив суду, що в травні 2014 року його знайомий ОСОБА_4 на прізвисько «ОСОБА_4» попросив повозити його на машині, пообіцявши заплатити за роботу, на що він, ОСОБА_5 погодився. На прохання ОСОБА_4 14 травня 2014 року свідок автомобілем «Фольксваген-Пассат», д.н.з. НОМЕР_1, який перебував у його користуванні, приїхав з м.Луцька до м.Рівне, де в домовленому місці до нього в автомобіль сів ОСОБА_4 «ОСОБА_4», а також двоє незнайомих йому на той час хлопців, один з них - це обвинувачений ОСОБА_2 Вони поїхали в сторону м.Сарни, потім до Кузнецовська, де перебували до 15 травня 2014 року. Причина поїздки свідку невідома, в машині хлопці говорили щось про бурштин, але він був зосереджений на дорозі. 15 травня 2014 року в другій половині дня поїхали до якогось села, назви села він, ОСОБА_5 не знає, оскільки не орієнтується у Володимирецькому районі. В селі вони чекали в машині, тобто ОСОБА_4 ще з якимось чоловіком, можливо що це був і потерпілий пішли в хату, а інші, в т.ч. і свідок чекали в машині. Через деякий час ОСОБА_4 вийшов з будинку з іншим чоловіком, вони поклали в багажник мішок, що там було в мішку, свідку невідомо, багажник він відкрив з машини. Після цього ОСОБА_4 та потерпілий сіли в машину, і вони поїхали. ОСОБА_2 сидів попереду біля водія, ОСОБА_4 та потерпілий сиділи позаду, там же сидів ще один незнайомий свідку хлопець, між ними yciма відбувалась якась розмова, сварка. Під час розмови ніхто з присутніх не погрожував ОСОБА_1, не утримував його, не застосовував наручники, не демонстрував пістолета.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що в середині травня 2014 року він вирішив купити каміння бурштину у потерпілого, який з ним зв'язався телефоном. На прохання ОСОБА_2 він взяв його з собою, щоби поторгуватись та збити ціну на бурштин. 14 травня 2014 року ОСОБА_2, свідок та ще один їх товариш ОСОБА_7 на машині ОСОБА_5 приїхали до м.Кузнецовськ, де відпочивали, а наступного дня, зідзвонившись з потерпілим приїхали до смт.Володимирець, де їх зустрів ОСОБА_1. Він, ОСОБА_4 пересів до автомобіля потерпілого та разом з ним поїхав в село, дивитись бурштин. В будинку потерпілого він порахував бурштин, і записав свої підрахунки на аркуші паперу. Свідку точно не було відомо, чи є це каміння бурштином, і якої воно якості, але він погодив з потерпілим ціну. Потім вони вийшли на двір, мішок з каменем ОСОБА_1 поклав у багажник, та сіли в машину обговорити деякі нюанси. Трохи від'їхавши, ОСОБА_2 дістав гаманця та показав ОСОБА_1 якусь бумагу чи посвідчення, він, ОСОБА_4, не бачив і сказав, що він з міліції, і він ОСОБА_1 буде затриманий за незаконні операції з бурштином. ОСОБА_1 злякався, сказав, що більше такого робити не буде, запропонував забирати «каміння», щоб ніякої кримінальної справи не заводили. Ми зупинили машину і потерпілий вийшов. Під час розмови ніхто з присутніх не погрожував ОСОБА_1, не утримував його, не застосовував наручники, не демонстрував пістолета.

Крім цього, вина ОСОБА_2, в інкримінованому йому злочині повністю доведена дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- протоколом впізнання особи за фотокартками, під час якої потерпілий ОСОБА_1 упізнав ОСОБА_2 як особу, яка 15 травня 2014 року вчинила на нього розбійний напад з метою заволодіння майном (т.1, а.с.202-204), впізнання проводилось за ознаками зовнішності ОСОБА_2, на які потерпілий вказав до початку впізнання;

- протоколом впізнання предметів, в ході якого потерпілий впізнав автомобіль «Фольксваген- Пассат», в якому 15 травня 2014 року на нього було вчинено розбійний напад (т.1, а.с.132- 137), цей автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 перебуває у користуванні ОСОБА_5;

- протоколом впізнання предмету а саме пістолет «MAKAROV» (т.1 а.с.207-211), як пістолет, яким ОСОБА_2 погрожував ОСОБА_1 в ході вчинення розбою 15 травня 2014 року на автодорозі Володимирець-Кузнецовськ;

- протоколом огляду місця події - квартири 67 в будинку №4 провул.Робітничий в м.Рівне, в якій ОСОБА_2 фактично проживав (т.1 а.с. 154-155) від 17 липня 2014 року, в ході якого було вилучено пістолет «MAKAROV»;

- інформацією, що надана операторами телекомунікаційних мереж на підставі ухвали слідчого судді від 20.06.2014 року, підтверджено перебування обвинуваченого ОСОБА_2 15 травня 2014 року на місці вчинення злочину, а також маршрути його руху до місця злочину та повернення в м.Рівне (т.1 а.с.232-285).

Вказані докази, що досліджувались судом, є належними, допустимими, достовірними, взаємодоповнюють один одного, і в своїй сукупності повністю доводять вину обвинуваченого у вчиненні розбою за попередньою змовою групою осіб.

Що стосується протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, які оголошені прокурором в судовому засіданні, то вказаний доказ, на думку суду, є недопустимим у даному кримінальному провадженні, оскільки він отриманий з порушенням порядку, встановленого ст.256, 257 КПК України, а саме за відсутності ухвали слідчого судді. З огляду на це, виходячи з положень ст.86 ч.2 КПК України, ці докази не можуть бути використані судом при постановленні вироку, а тому клопотання захисника про визнання даних протоколів негласних слідчих дій очевидно недопустимим доказом підлягає до задоволення з вищенаведених підстав.

Приймаючи до уваги, що покази потерпілого ОСОБА_1, які той давав як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду, щодо карних дій ОСОБА_2, є послідовними, логічними і повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи та показами з цього ж приводу свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, які також узгоджуються як між собою так і з іншими матеріалами справи, тому суд зазначені покази потерпілого та свідків визнає правдивими і кладе їх в основу вироку.

Покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які останні давали в ході судового розгляду даної справи, про те, що ОСОБА_2 нападу поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я ОСОБА_1 з метою заволодіння належним йому майном - бурштином сирцем не вчиняв, суд до уваги не приймає, оскільки показами останніх є непослідовними, суперечать показам які останні давали в ході досудового розслідування та є такими, що спрямовані на те, щоб допомогти обвинуваченому, уникнути відповідальність за скоєне.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 15 травня 2014 року, перебуваючи в салоні автомобіля «Фольксваген-Пассат» разом з потерпілим, та іншими особами вчинив відкритий напад, тобто раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном та його утримання. Такими діями з боку ОСОБА_2 та його співучасника стали: насильницьке утримування потерпілого, позбавлення його волі, сковування ОСОБА_1 наручниками, відібрання у нього мобільного телефону як засобу комунікації, виштовхуванні потерпілого з автомобіля.

Також, судом встановлено, що погроза застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, проявилась як в словесних погрозах на адресу ОСОБА_1, так і в направленні на нього пістолета. При цьому, враховуючи, обстановку та обставини вчинення нападу, його раптовість, чисельну перевагу нападників, перебування потерпілого у автомобілі, що рухався у невідомому для нього напрямку, погрози ОСОБА_1 сприймав як реальні, що він і підтвердив у свої показаннях.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 до початку виконання об'єктивної сторони злочину, досягнув домовленості про спільне вчинення умисного злочину з двома іншими особами, матеріали відносно яких виділено у окреме провадження, спільно з одним із них безпосередньо вчинив напад на потерпілого та заволодів його майном.

Однак суд, не погоджується з запропонованою державним обвинувачем кваліфікацією дій ОСОБА_2 за ч.4 ст.187 КК України, як вчинення розбою спрямованого на заволодіння майном у особливо великих розмірах з наступних підстав.

Зокрема, ч.4 ст.187 КК України, передбачає відповідальність за розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах.

В той же час, сторона обвинувачення не надала суду належних та допустимих доказів того, що намір ОСОБА_2 та інших осіб, спільно з якими він вчинив злочин, був спрямований на заволодіння майном потерпілого у великих чи особливо великих розмірах. Зокрема, потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що бурштину у нього було біля 40 кг. і за цей бурштин ОСОБА_4 «ОСОБА_4» запропонував йому 160 тис. доларів США. Разом з тим, такі твердження потерпілого є оціночними, будь-яких точних даних про вагу каміння бурштину та його розмір він суду не надав. Також, не може вважатись належним доказом для розрахунку вартості бурштину аркуш із рукописними записами щодо фракцій та ваги бурштину, зроблені свідком ОСОБА_4 (т.1 а.с. 188), оскільки свідок, як і потерпілий, не є спеціалістами у галузі гемології чи оцінки дорогоцінного каміння та не володіють навиками у оцінці бурштину.

В ході досудового розслідування даного кримінального провадження викрадений бурштин не було вилучено.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, яка є фахівцем в галузі гемології та має відповідний сертифікат для експертизи та оцінки дорогоцінного каміння, показала, що нею проведені приблизні розрахунки планової вартості бурштину згідно ваги та фракцій, які описані на рукописному аркуші, який ймовірно містить відомості саме про бурштин. Така вартість становить 539875,7 грн. однак самого бурштину для дослідження свідку не було передано.

Разом з тим, ці показання свідка ґрунтуються на припущеннях, є ймовірнісними, і не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки обвинувальний вирок не може грунтуватись на припущеннях, як це вбачається зі ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги, що у відповідності до ч.2 ст.242 КПК України, слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Разом з тим, експертиза щодо визначення розміру шкоди у даному кримінальному провадженні не проводилась, інших належних доказів заподіяння потерпілому шкоди у великому чи особливо великому розмірі обвинуваченням суду не надано.

На підставі вищенаведеного суд рахує встановленим, що 15 травня 2014 року біля 18 години, на автодорозі Володимирець-Кузнецовськ, поблизу с.Любахи Володимирецького району, ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном здійснив напад на ОСОБА_1, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, а тому дії ОСОБА_2 суд перекваліфіковує з ч. 4 ст. 187 КК України на ч.2 ст.187 КК України.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що за попередньою змовою із особою, із числа двох осіб, матеріали досудового розслідування щодо яких виділенні у окреме провадження, 15 травня 2014 року, близько 18 год. слідуючи на автомобілі «Фольксваген-Пассат» д.н.з. НОМЕР_1, по автодорозі сполучення Володимирець-Кузнецовськ, поблизу с.Любахи Володимирецького району, діючи з корисливого мотиву, незаконно позбавили волі ОСОБА_1 способом, небезпечним для життя і здоров'я, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, поєднане із застосуванням зброї і ці його дії кваліфіковані за ч.2 ст.146 КК України.

Проте суд, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів приходить до переконання, що кваліфікація у вищезазначених дій ОСОБА_2 за ч.2 ст146 КК України є надмірною з наступних підстав.

Судом встановлено, що при вчиненні 15 травня 2014 року біля 18 год. на автодорозі Володимирець-Кузнецовськ поблизу с.Любахи розбійного нападу ОСОБА_2 застосував до потерпілого, який знаходився в автомобілі «Фольксваген-Пассат» на задньому сидінні, наручники, та прикував його руку до підголовника переднього сидіння автомобіля, чим насильно обмежив свободу ОСОБА_1 та утримував його в автомобілі.

Разом з тим, такі дії повністю охоплюються об'єктивною стороною розбою, і не потребують додаткової кваліфікації за ст.146 КК України.

Так, в п.11 Постанови № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах, про злочини проти власності», Пленум Верховного Суду України вказував, що умисне заподіяння у процесі розбою чи вимагання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, а також середньої тяжкості тілесного ушкодження, незаконне позбавлення волі, вчинене способом небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, завдання побоїв, що мало характер мордування, охоплюються статтею 187 або 189 КК України і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти здоров'я, не потребують.

З урахуванням викладеного, всі дії, вчинені ОСОБА_2 15 травня 2014 року під час розбою, повністю кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України, а тому за ч.2 ст.146 КК України ОСОБА_2 підлягає виправданню.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_2 виду та розміру покарання, суд в якості обставин, які його пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, суд приймає до уваги те, що за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні одну малолітню дитину.

Крім того, ОСОБА_2 був засуджений вироком апеляційного суду Рівненської області від 10.03.2005 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 29 вересня 2009 року за п.12 ч.2 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі, 14.12.2012 року умовно-достроково звільнений на підставі ухвали Маневицького районного суду Волинської області, невідбутий строк покарання становить 1 рік 09 місяців 20 днів (т.1 а.с. 187- 189).

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив новий злочин до закінчення строку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

З огляду на це, суд вважає рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, крім того, при призначенні покарання ОСОБА_2 підлягають застосуванню положення ст.71, 72 та 81 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів. Відповідно до матеріалів справи витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування становлять 3443 (три тисячі чотириста сорок три) грн. 52 коп.

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 неможливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.368, 373-374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією 1/2 частини всього належного йому майна.

На підставі ст.71, ч.4 ст.81 КК України частково приєднати до вказаного покарання невідбуту частину покарання за вироком Апеляційного суду Рівненської області від 10.03.2005 року строком 6 (шість) місяців та остаточне покарання призначити строком 7 (сім) років і 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини всього належного йому майна.

ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст.146 КК України визнати невинним і по суду виправдати.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_2, в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення у зв'язку з даною справою з 17 грудня 2014 року по 10 червня 2016 року виключно з такого розрахунку - одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по справі, а саме витрати на залучення експертів в загальній сумі 3443 (три тисячі чотириста сорок три) грн. 52 коп., в т.ч. вартість проведення балістичної експертизи - 393 (триста дев'яносто три) грн. 12 коп. та вартість проведення фоноскопічної експертизи 3050 (три тисячі п'ятдесят) грн. 40 коп.

Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме: два мобільні телефони марки «Нокіа» (т.2 а.с.69-71) та пістолет «MAKAROV» (т.1 а.с. 174-175) - конфіскувати в дохід держави, посвідчення на ім'я ОСОБА_13 (т.1 а.с.217) - знищити, автомобіль «Фольксваген-Пассат» д.н.з. НОМЕР_1 (т.1 а.с. 138) - повернути законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддяО. С. Цвіркун

Судді Л.А.Грипіч

П.В. Олійник