Справа № 2-1473/2009р.
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
«19» серпня 2009 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Бабкової Т.В.,
при секретарі - Ріяко Є.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі , гідності та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом , в якому посилалася на наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , якого позивача надавала всілякий догляд та допомогу. За життя ОСОБА_4 01.08.2003р. подарував належну йому кімнату дочці позивачки ОСОБА_5 , яка в подальшому 01.02.2006р. подарувала її позивачці. Відповідач ОСОБА_2 доводився ОСОБА_4 сусідом по вказаній квартирі, за життя ОСОБА_4 між ними склалися скандальні стосунки. Після смерті ОСОБА_4 скандальні стосунки склалися також і між позивачкою та ОСОБА_2 , який став перешкоджати їй користуватися кімнатою, звинувачувати в заволодінні кімнатою обманним шляхом. В березні 2006р. відповідач ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 написали заяву до прокуратури Фрунзенського району м.Харкова , звинувативши позивачку в смерті ОСОБА_4 У вересні 2006р. ОСОБА_2 подав до Фрунзенського районного суду м.Харкова позовну заяву про визнання договору дарування від 01.08.2003р. недійсним. В цьому позові він також звинуватив позивачку в отриманні кімнати обманним шляхом, зазначив, що вона шляхом голодування , використовуючи одиноке становище ОСОБА_4, довела його до насильницької смерті, а також в тому, що вона намагається виселити відповідача та його дружину з квартири. Поширені ОСОБА_2 відомості не відповідають дійсності і ганьблять гідність та честь позивачки в очах її оточення. Неправомірними діями відповідачів їй завдано моральної шкоди , яку позивачка оцінила в 100000 грн. На підставі наведеного позивачка просила суд зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростувати письмовою заявою до прокуратури Фрунзенського району м.Харкова поширені ними недостовірні відомості про позивачку, стягнути з кожного з відповідачів на відшкодування завданої позивачці моральної шкоди по 50000грн.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяви про можливість розгляду справи за їх відсутністю не надали. За таких підстав, за згодою позивачки, у відповідність до положень ст.224 ЦПК України суд розглянув справу у заочному судовому засіданні.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
При цьому суд виходив за наступного.
Судовим розглядом встановлено.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 поширив у своїх зверненнях до правоохоронних органів відомості про позивачку , які порочать її честь та гідність.
Однак із таким доводами суд погодитися не може, тому що вони не грунтуються на матеріалах справи і вимогах закону.
Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімїї недостовірної інформації . має право не відповідь , а також на спростування цієї інформації. Ст. 297 ЦК України передбачено право фізичної особи звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Суд установив, і ця обставина не оспорюється сторонами, що відповідач ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів ( прокуратури Фрунзенського району м.Харкова - а.с.11 та Фрунзенського районного суду м.Харкова - а.с. 7,8 ) відповідно із заявою та позовом, в яких повідомляв про можливе порушення законів позивачкою та вимагав поновлення законності.
Компетенція органів міліції та прокуратури, а також порядок перевірки таких звернень цими правоохоронними органами визначені законами від 20 грудня 1990 р. № 565-XII «Про міліцію», від 5 листопада 1991 р. № 1789-XII «Про прокуратуру», від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян», положеннями КПК та інших нормативних актів.
Ст. 40 Конституції України також передбачено , що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Право особи на судовий захист гарантоване ст. 55 Конституції України, нормами ЦК України.
Коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації у сенсі ст.277 ЦК України.
На підставі наведеного , вирішуючи спір, суд враховує, що не можна застосовувати ст. 277 ЦК України у випадку, коли особа звертається до суду, іншого правоохоронного чи державного органу, організації, наділених відповідно до закону владними повноваженнями, із заявою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган чи організація наділені владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника. Таке звернення для вирішення спору, поновлення прав чи захист законних інтересів або для поновлення законності не є поширенням відомостей.
Разом з тим , суд роз'яснює позивачці , що за наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд враховує , що з боку відповідачки ОСОБА_3 взагалі не встановлено фактів особистого звернення із будь-якими заявами до правоохоронних органів відносно ОСОБА_1 , фактів поширення нею у будь-який спосіб недостовірної інформації відносно позивачки суду не доведено.
На підставі викладеного , керуючись ст.277,280,297 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 , постановою № 1
Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , суд-
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі , гідності та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом , що його ухвалив , за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Фрунзенського районного суду м.Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
На вказане рішення позивачем через Фрунзенський районний суд м.Харкова може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а також внесена апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харкова протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя -