ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 січня 2017 р. Справа № 802/2031/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Яремчука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю податкового повідомлення-рішення від 25.06.2016 року № 35685-13, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 31797,11 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на обґрунтування позовної заяви. Окремо пояснив, що законом визначений спеціальний порядок застосування податку, а саме обов'язкове та офіційне оприлюднення відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваного місцевого податку, а оскільки рішення 36 сесії 6 скликання Вишковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 25.06.2015 року та додаток № 1 до нього "Положення про податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки", на думку представника, офіційно оприлюднене Вишковецькою сільською радою Немирівського району Вінницької області 25.06.2015 року, тому обов'язок сплати податку виникає не раніше, ніж з наступного бюджетного року, тобто з 2016 року. Також, посилаючись на принцип стабільності, закріплений у п.п 4.1.9 п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України представник посилається на те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на доводи письмових заперечень (а.с. 22-24). Окремо зазначив про обов'язок позивача - власника нерухомого майна сплатити визначене у податковому повідомленні-рішенні зобов'язання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2610,6 кв.м., що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 26).

Немирівською ОДПІ 25.06.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 35685-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 31797,11 грн. Дане рішення одночасно являється предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно п.п. 266.2.1 п. 266.2.1 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з п.п. 266.3.1 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків, що передбачено п.п 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 ПК України.

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. "а" п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України).

Як свідчать матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, позивач є власником нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, а отже є платником податку на нерухоме майно.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).

Згідно п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28 грудня 2014 року рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів

Матеріали справи свідчать, що на виконання вказаного Закону рішенням 32 сесії 6 скликання Вишковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 27.01.2015 року встановлено на території населених пунктів Вишковецької сільської ради податок на майно та затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток № 1 до вказаного рішення). Вказаним положенням, зокрема затверджено ставки податку - 1% для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб (а.с. 28-31).

Надаючи правову оцінку доводам представника позивача стосовно того, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки та збори, їх ставки, податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Так, суд зазначає, що статтею 27 Бюджетного кодексу України встановлено застереження щодо введення в дію Законів України, які впливають на показники бюджету, а саме: зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету, проте в даному випадку представник позивача посилається на рішення органу місцевого самоврядування, яким визначено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на вказане рішення, як на підставу для задоволення позовних вимог, оскільки рішення органу місцевого самоврядування не може впливати на підстави нарахування та обов'язок платників сплачувати податки та збори, які визначені Податковим кодексом України.

Крім того, суд зазначає, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки існував до прийняття Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28 грудня 2014 року та набрання ним чинності.

Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Як свідчать матеріали справи, право власності на комплекс будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1, зареєстроване за позивачем 03.07.2008 року.

Таким чином, на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 року № 35685-13 позивач зобов'язана сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог представник позивача у своїх поясненнях посилається на те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з позицією Вищого адміністративного суду України (постанова від 30.08.2016 справа № К/800/8077/16, відноситься до місцевих податків.

Однак, зважаючи на встановлені у справі обставини та чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд не може погодитись з такими доводами сторони.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28 грудня 2014 року внесено зміни до Податкового кодексу України.

При цьому, Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не віднесений до місцевих податків, а встановлення та визначення видів податків є компетенцією законодавчого органу.

З приводу доводів представника позивача щодо порушення вимог ст. 4 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Дотримання вимог ст. 4 Податкового кодексу України, зокрема, принципів стабільності податкового законодавства та соціальної справедливості, покладається на законодавця. Будь-яких змін до Податкового кодексу України на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення внесено не було, положення ст. 266 Податкового кодексу України є чинними та неконституційними не визнавалися, а отже підлягають застосуванню.

Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, норми податкового законодавства України, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 35685-13 від 25.06.2016 року є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович