Справа № 489/4028/16-к 02.02.2017

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/75/17 Головуючий у першій інстанції Крутій Ю.П.

Категорія: ч.1 ст.121 КК України Доповідач апеляційного суду Значок І.С.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючої Значок І.С.

суддів Войтовського С.А., Чебанової-Губаревої Н.В.,

за участі секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12016150040002491 за апеляційною скаргою прокурора Ленінського відділу Миколаївської міської прокуратури № 2 Миколаївської області Пономаренка Л.М. на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 дня народження, уродженця м.Миколаєва, громадянина України, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- за ч.1 ст. 121 КК України

Учасники судового провадження.

Прокурор Зайков О.В.

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи кваліфікацію дій ОСОБА_4, просить вирок в частині звільнення від відбування покарання з іспитовим строком скасувати. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 вважати засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України і призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, від відбування покарання звільнено із іспитовим строком на 3 роки та покладено обов'язки передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Узагальнені доводи апелянта.

Прокурор вважає, що при призначенні покарання, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, безпідставно застосував ст. 75 КК України.

Вказує, що при призначенні покарання ОСОБА_6 суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів.

Також судом не враховано позицію потерпілого ОСОБА_7, який судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, з'явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину в молодому віці, часткове відшкодування збитків, апелянт вважає можливим при призначенні покарання ОСОБА_8 застосувати ст. 69 КК України, та призначити більш м'якє покарання, ніж передбачено законом.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що 11.05.2016 приблизно о 18:15 год. , знаходячись біля закладу "Національна лотерея", розташованого на перехресті пр. Богоявленського та вул. Пограничної в м. Миколаєві, діючи з прямим умислом, в ході виниклого між ним та потерпілим ОСОБА_7 конфлікту, наніс наявним у нього ножем удар в область грудної клітини зліва останньому, спричинивши йому, згідно висновку експерта № 884 від 22.06.2016, тілесні ушкодження у вигляді проникаючої рани грудної клітини зліва, ускладненої відкритим пневмотораксом, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою загрози для життя.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Суд, заслухавши доповідача, прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, які не заперечували в задоволенні апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та додатково надані прокурором дані щодо особи обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшов до наступного.

Фактичні обставини злочину, які викладені у вироку, кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України апелянтом не оспорюються. Тому, на підставі ч.1 ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевірялись.

Що стосується покарання, то при його призначенні суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до тяжких, обставини справи та дані про особу обвинуваченого, який є сиротою, раніше не судимий, на обліку в МОПЛ та ОНД не перебуває, характеризується позитивно.

Обставиною, що пом'якшує покарання суд вірно врахував - щире каяття, з'явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину в молодому віці, часткове відшкодування збитків.

З урахуванням наведеного, суд вмотивовано призначив ОСОБА_4 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому законом за вчинений злочин.

Доводи прокурора про наявність підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин колегія суддів вважає неспроможними, оскільки ті обставини, на які є посилання у апеляційній скарзі належно враховані судом при призначенні покарання, у мінімальному розмірі і підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, про що просить прокурор, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком, суд своє рішення взагалі не мотивував.

Разом з тим, вчинений ОСОБА_4 злочин відноситься до категорії тяжких, направлений проти життя та здоров'я особи, обставини його вчинення - а саме використовуючи незначний привід ОСОБА_4 причинив тілесні ушкодження людині із застосуванням ножа, що становило загрозу для життя потерпілого і потягло спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого.

Не враховано судом при цьому думку потерпілого, який підтримав позицію прокурора щодо призначення покарання, яке належало відбувати реально.

Крім того, відповідно наданих апеляційному суду даних, ОСОБА_4 утримується під вартою за підозрою у вчиненні інших, у тому числі тяжких, злочинів.

Наведені обставини свідчать про те, що підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням у суду не було.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання є слушним.

На підставі викладеного, відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 409, п.4 ч.1, ст.420 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Відповідно даних матеріалів справи запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора Ленінського відділу Миколаївської міської прокуратури № 2 Миколаївської області Пономаренка Л.М. задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м Миколаєва від 19 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_4 в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1,2 ст.76 КК України скасувати, та ухвалити новий вирок.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

В іншій частині вирок суду 1 інстанції залишити без зміни.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуюча

Судді: