ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.09.09 Справа № 25/162/09
Суддя
за позовом – Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача - Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольпродмаш”, м.
Мелітополь Запорізької області, 72300, вул. Фрунзе, 57
про визнання відсутності права у відповідача щодо подання до місцевого суду позовів, заяв, клопотань тощо
Суддя Дьоміна А.В.
Представники сторін:
Від позивача –не з’явився
Від відповідача –Бабков Д.Ю. дов.№б/н від 01.09.2009.
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про визнання відсутності права у ВАТ “Мелітопольпродмаш” щодо подання до місцевого суду позовів, заяв, клопотань тощо, щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у супереч процедури банкрутства, передбаченої ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, визнати відсутність його повноважень щодо означених дій.
Ухвалою господарського суду від 07.09.2009. порушено провадження у справі №25/162/09, судове засідання призначено на 30.09.2009.
Позивач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив.
Направлена на адресу позивача (вказану в позовній заяві) ухвала суду про порушення провадження у справі, отримана згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 15.09.2009. особисто ОСОБА_1 (а/с 16).
Згідно до п. 3.6 роз’яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Таким чином, позивач вважається повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином.
Суд визнав наявних у справі матеріалів достатніми для розгляду справи у відповідності до ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 30.09.2009 року за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, в судове засідання не з’явився, від позову не відмовився, обґрунтував свої вимоги ст.ст. 17,23,25,26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 16,334,346 ЦК України. Зокрема зазначив, що ліквідатором ВАТ “Мелітопольпродмаш” подаються позови до суду про витребування майна, яке належить позивачеві на праві власності в порушення вимог ст. 25 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії в процесі ліквідації. Зазначає, що позов подано у відповідності до ст. 1 ГПК України, так як діями відповідача порушуються права позивача - приватного підприємця, а визнання відсутності права є узгодженим з вимогами ст. 16 ЦК України, просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав. Статтею 25 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначені права ліквідатора, а саме: ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Вважає, що в межах свої повноважень ліквідатор ВАТ “Мелітопольпродмаш” звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовами про повернення майна із чужого незаконного використання (володіння) у третіх осіб –позивачки по даній справі, з підстав передбачених законом. Звернення до суду загальної юрисдикції було обумовлено тим, що нібито власники витребуваного майна є фізичні особи, відповідно до норм Цивільно процесуального кодексу України (статті 11, 15 ЦПК України). Згідно ст. 3 ЦПК України: 1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. В даному випадку ліквідатор відповідно до вимог ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” діє в інтересах кредиторів і звертається до суду з метою повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Вказує, що ст. 16 ЦК України передбачено - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачені способами захисту цивільних прав та інтересів. Також суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Зазначає, що подача позивачем відповідного позову є порушенням прав відповідача, встановлених Цивільним кодексом України, на судовий захист своїх прав. В позовної заяві вказано, що позивач нібито є власницею нерухомого майна як приватний підприємець, однак як вбачається з позову, документи на право власності видані як фізичній особі, а тому даний спір не може бути розглянутий господарським судом, так як за приписами ст. 21 ГПК України сторонами в процесі –позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації. Крім того, відповідач повідомляє, що Господарським судом Запорізької області вже було розглянуто схожий позов за участю цих самих сторін. Рішенням від 25.02.2009. по справі №12/254/08-7/47/09. Також зазначив, що вимоги позивачів, а саме –визнання відсутності права та відсутність підстав не відповідають ст. 12 ГПК України, так як господарський суд не встановлює факти, а розглядає вимоги, відносно предметів спору, визначених в ст. 12 ГПК України. Просить на підставі ст. 80 ГПК України припинити провадження у справ у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи Приватний підприємець –ОСОБА_1 (позивач у справі) просить визнанти відсутність права у ВАТ “Мелітопольпродмаш” (відповідач у справі) щодо подання до місцевого суду позовів, заяв, клопотань тощо, щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у супереч процедури банкрутства, передбаченої ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, визнати відсутність його повноважень щодо означених дій.
Своє звернення до суду з зазначеним позовом, ПП ОСОБА_1 обґрунтовує ст. 1 ГПК України та ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Крім того, предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які перелічені, зокрема, у ст.16 ЦК та ст. 20 ГК України на яку посилається позивач.
Стаття 20 ГК України та ст. 16 ЦК України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Крім того, ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Розпорядження своїм правом на захист (звернення до суду) є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином, зазначеними нормами визначено право на звернення до суду осіб, які вважають, що і їх права та інтереси порушуються.
Як встановлено ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З наведеного слідує, що позивач скориставшись правом на звернення до суду з підстав визначених чинним законодавством (ст. 1 ГПК України, ст. 16 ЦК України) просить суд обмежити право відповідача на звернення до суду, що є прямим порушенням конституційних прав останнього.
Крім того, слід зазначити що вимога позивача про визнання відсутності права, фактично є вимогою про встановлення певного факту, а саме факту відсутності права звернення до суду. Вимога про визнання відсутності права не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, на відміну від місцевих загальних судів, які розглядають справи за заявами про встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, в окремому провадженні.
Факт, що має юридичне значення, може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Так, із змісту ст.12 ГПК України вбачається, що господарським судам підвідомчі саме справи у спорах, невичерпний перелік яких, наведений вказаною нормою, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції та справи про банкрутство.
Отже, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право. Так, наприклад, у випадку порушення права власності позивача на майно, він має право подати позов про усунення перешкод у користуванні майном; може зажадати повернення майна з будь-якого незаконного володіння, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами. Під час вирішення відповідних спорів, зокрема, зазначених, суд має встановити наявність чи відсутність відповідних правомочностей –володіти, користуватися та розпоряджатися спірним майном у відповідний період, а отже, і з’ясувати наявність чи відсутність права власності.
Суд дослідив посилання відповідача щодо розгляду схожого позову за участю цих самих сторін.
Дійсно господарським судом вирішена справа №12/254/08-7/47/09 за зверненням ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_1 до ВАТ “Мелітопольпродмаш”, проте, на вирішення суду були заявлені інші вимоги, а саме предмет позову було визначено як: визнати відсутність права власності у ВАТ “Мелітопольпродмаш” на момент подання позовів до Мелітопольського суду про витребування майна об’єктів нерухомості: будівлі за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул.Ломоносова, № 111/1 на 30.01.2008., будівлі їдальні за адресою: Запорізька область м. Мелітополь, вул. Фрунзе, буд. 57 на 14.02.2008., будівлі за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, 28 на 23.06.2008. та підстав для витребування майна у ВАТ “Мелітопольпродмаш” в особі ліквідатора на об’єкти нерухомості за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул.Ломоносова, № 111/1, Запорізька область м. Мелітополь, вул. Фрунзе, буд. 57, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, 28.
Суд визнав, що доводи позивача та посилання на зазначене в позовній заяві нормативне обґрунтування є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя А.В.Дьоміна