ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-1286/10

провадження № Б/Н1769

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2010 р.

в складі головуючого судді Ящук Т.І.

при секретарі Жиленко Ю.Г.

за участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 особисто та як законного представника малолітньої ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням , -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 , в якому просить визнати відповідачку та її малолітню дочку ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вони з вересня 2002 року в даній квартирі не проживають без поважних причин. Квартира належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору дарування від 31.07.2002 року.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити. Позивач пояснив, що відповідачка є колишньою дружиною його брата ОСОБА_6, з яким вони проживали у квартирі АДРЕСА_1 до 2002 року. В той час квартира належала батьку. В 2002 році батько подарував позивачу вказану квартиру , у вересні 2002 року відповідачка з дочкою виселилась , забравши всі свої речі, з того часу вона з чоловіком не проживає , а в 2008 році вони розірвали шлюб. На даний період часу в квартирі проживає позивач та його мати ОСОБА_7.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, за останнім відомим місцем проживання та викликалась в суд через оголошення в пресі ( а.с. 27 ). Судом відповідно до положень ст. 224 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи в його відсутності, просив вирішити справу відповідно до вимог діючого законодавства ( а.с. 16).

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи в його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити ( а.с. 36).

Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась , про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, судом визнано за можливе розглянути справу в її відсутності.

Вислухавши позивача та його представника, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з довідки форми № 3 , виданої ЖЕД № 201 КП Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані : власник квартири ОСОБА_2 , 1987 р.н. - з

05.09.2002 року ; його мати ОСОБА_7 , 1949 р.н. - з 05.09.2002 року; колишня дружина брата ОСОБА_4, 1979 р.н. - з 30.03.2000 року ; племінниця ОСОБА_5, 2000 р.н. - з 04.07.2002 року ( а.с. 6).

Квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною, загальною площею 42,08 кв.м., жилою площею - 17,5 кв.м.

Згідно з договором дарування від 31.07.2002 року, посвідченим державним нотаріусом 16-ї Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 1- 1609, ОСОБА_9 подарував , а ОСОБА_2, який на той час був неповнолітнім та діяв за згодою своєї матері ОСОБА_7, прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1. Відчужувана квартира належала ОСОБА_9. на підставі договору дарування від 20.08.1999 року.

Договір дарування квартири від 31.07.2002 року був зареєстрований в Київському міському БТІ 29.08.2002 року за реєстровим № 7665 ( а.с. 8).

Як вбачається з акту перевірки фактичного проживання, складеного комісією ЖЕД № 201 09.08.2009 року , під час перевірки було встановлено, що ОСОБА_4. та ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 не проживають та відсутні їх речі. Зі слів сусідів ОСОБА_10. та ОСОБА_11 встановлено, що ОСОБА_4. та ОСОБА_5 не проживають в цій квартирі з 2002 року ( а.с. 5).

На запит суду начальник ЖЕД-201 24.02.2010 року повідомив, що за період 2008- 2010 року ОСОБА_4. не зверталася з заявою про неможливість проживання у вказаній квартирі ( а.с. 33).

З відповіді Дарницького РУ ГУ МВС України у м. Києві від 15.03.2010 року вбачається, що після 2002 року звернень ОСОБА_4. до органів внутрішніх справ не надходило (а.с. 35).

Відповідно до акту від 20.04.2010 року, складеного комісією працівників ЖЕД-201, вручити судову повістку ОСОБА_4. не вбачається можливим, оскільки вона в квартирі АДРЕСА_1 не проживає.

З довідки форми № 3 вбачається, що в квартирі також зареєстрована малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка , відповідно до свідоцтва про народження, виданого Відділом РАЦС Дарницького РУЮ у м. Києві 02.12.2000 року , є дочкою відповідачки ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_6 (а.с. 46)

Як вбачається з копії свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом РАЦС Дарницького РУЮ м. Києва 28.10.2008 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4. розірвано 28.10.2008 року ( а.с. 7). За повідомленням Головного управління юстиції у м. Києві , 30.09.2009 року ОСОБА_4. зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 у Відділі РАЦС Деснянського РУЮ у м. Києві, після реєстрації шлюбу вона змінила прізвище на «ОСОБА_4» (а.с 47).

З матеріалів справи , пояснень позивача та показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10. встановлено, що батько неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , в спірній квартирі не проживає з 2002 року, а мешкає в с. Бронниця, Могилів-Подільського району, Вінницької області ( а.с. 36).

Як вбачається з повідомлення адміністрації Дитячої поліклініки № 2 Дарницького району м. Києва , неповнолітня ОСОБА_5, 2000 р.н., зареєстрована в перепису дитячого населення дільниці № 20. За медичною допомогою батьки дитини звертались нечасто. З 2006 року викликів до дільничного педіатра не було. Амбулаторна карточка дівчинки в поліклініці відсутня. ( а.с. 34)

Свідок ОСОБА_13., мешканка будинку АДРЕСА_2, пояснила, що вона станом на 2002 рік працювала консьєржем у будинку , добре знає позивача та його матір, які проживають у квартирі АДРЕСА_1 з 2002 року. До 2002 року у квартирі проживав брат позивача з дружиною та донькою, однак сімейне життя у них не склалося і відповідачка з дочкою в 2002 році виїхала з квартири, а брат позивача ОСОБА_6 ще деякий час проживав у квартирі, а в подальшому також виїхав.

Свідок ОСОБА_10. , сусідка позивача з квартири АДРЕСА_3 , дала аналогічні покази про те, що в 2002 році ОСОБА_4 з дитиною виїхала з квартири АДРЕСА_1 , і з того часу вона відповідачку не бачила.

Відповідно до ст. 317, 383 ЦК України, власникові належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном. Власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб.

Відповідно до ст. 405 ЦК України , члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного із них, з ким вона проживає.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що ні відповідачка ОСОБА_4, ні її дочка ОСОБА_5 не є членами сім'ї власника квартири , з 2002 року вони в квартирі АДРЕСА_1 не проживають , не користуються вказаною квартирою, будь-яких домовленостей з власником щодо проживання в квартирі - не існує, тому вони втратили право користування нею.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини, викладені в позовній заяві , знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позовні вимоги є законними і обґрунтованими, тому підлягають задоволенню, відповідачку ОСОБА_4 та її малолітню дочку ОСОБА_5 необхідно визнати такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, ст. 29, 317,319,322,383,391,405 ЦК України, ст. ст. 150,151,156,160,162,163 ЖК України, керуючись ст. 10,11,57,60,209,213,215,218,224 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2.

За письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.

За загальним правилом, а також у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення , рішення може бути оскаржено сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Строк , протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до стооку на апеляційне оскарження рішення.

Суддя: