ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2016                      Справа №905/2526/16                               

          Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБТРАНС"

до Державного підприємства "Донецька залізниця", Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця”,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 підприємство "Фірма "Азовбудматеріали",

про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 136661,00 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача1: не з’явився,

від відповідача2: не з’явився,

від третьої особи: не з’явився,

          ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "СНАБТРАНС" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 підприємство "Фірма "Азовбудматеріали", про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 142786,00 грн.

          Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, статей 1, 12, 15, 36, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору №99 Сб від 05.01.2016, який укладений між ТОВ “СНАБТРАНС” та КП "Фірма "Азовбудматеріали", на адресу КП "Фірма "Азовбудматеріали" за накладними:

          -          №51920676 від 10.02.2016 у вагоні 65382384 відправлено вантаж – Антрацит. Вугілля кам’яне. Вантаж у твердому стані., Вантажовідправник – ТОВ"СНАБТРАНС";

          -          №51920692 від 10.02.2016 у вагоні 66627910 відправлено вантаж – Антрацит. Вугілля кам’яне. Вантаж у твердому стані., Вантажовідправник – ТОВ"СНАБТРАНС";

          -          №51920692 від 10.02.2016 у вагоні 66627910 відправлено вантаж – Антрацит. Вугілля кам’яне. Вантаж у твердому стані., Вантажовідправник – ТОВ"СНАБТРАНС";

          -          №51941516 від 11.02.2016 у вагонах 67870162, 67611533, 67149674, 67172726 відправлено вантаж – Антрацит. Вугілля кам’яне. Вантаж у твердому стані., Вантажовідправник – ТОВ"СНАБТРАНС".

          На станцію Велико-Анадоль Донецької залізниці вагони №67172726, №67149674, №67611533, №67870162, №65382384, 66627910 прибули з недостачею вантажу, у підтвердження чого посилається на складені комерційні акти БИ 573621/1 від 20.02.2016, БИ 573622/2 від 20.02.2016, БИ 573623/3 від 20.02.2016, БИ 573625/5 від 21.02.2016, БИ 573624/4 від 20.02.2016, ОСОБА_2 №06 від 08.03.2016.

          Ухвалою господарського суду від 08.11.2016 залучено до участі у справі у якості відповідача 2 Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” .

          Ухвалою господарського суду від 24.10.2016 на підставі ст.69 ГПК України за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

          01.12.2016 представник позивача через канцелярію суду надав уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” суму вартості недостачі вантажу у розмірі 142786грн.

          12.12.2016 на електрону адресу суду та 14.12.2016 через канцелярію суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” суму вартості недостачі вантажу у розмірі 136661грн.

          Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений. 01.12.2016 надав для огляду оригінали комерційних актів БИ573625/5, БИ573621/1, БИ573623/3, БИ573624/4, БИ573622/2. Долучити оригінали комерційних актів до матеріалів справи відмовився, що зазначено в протоколі судового засідання.

          Представник відповідача1 про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи роздруківки повідомлень в мережі Інтернет від 08 вересня 2016 року, 29 вересня 2016 року, 15 листопада та 07 грудня 2016 року про час і місце судових засідань зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі “Судова влада України”. Пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надано, заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

          Представник відповідача2 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв про розгляд справи у його відсутність та заперечень на позовну заяву не надійшло.

          Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. 01.12.2016 через канцелярію суду надав письмові пояснення, в яких підтримав заяву позивача про заміну відповідача ДП "Донецька залізниця" на ПАТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” та просив задовольнити позовні вимоги.

Представники сторін клопотань щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

          Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

          Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБТРАНС" (постачальник) та ОСОБА_1 підприємством "Фірма "Азовбудматеріали" (покупець) укладений договір №99 від 05.01.2016, на підставі якого постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (надалі - товар) на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

          10.02.2016 за накладною №51920676 Товариство з обмеженою відповідальністю "СНАБТРАНС" (вантажовідправник) зі станції відправлення Краматорськ Донецької залізниці на станцію Велико-Анадоль Донецької залізниці відвантажив на адресу Колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріали" вантаж – Антрацит. Вугілля камяне ОСОБА_2 Завантаження нижче бортів. Вантаж у твердому стані. у вагоні №65382384. При оформленні вказаної накладної відправником у вагоні №65382384 вказано масу вантажу 6900кг.

          11.02.2016 за накладною №51941516 Товариство з обмеженою відповідальністю "СНАБТРАНС" (вантажовідправник) зі станції відправлення Краматорськ Донецької залізниці на станцію Велико-Анадоль Донецької залізниці відвантажив на адресу Колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріали" вантаж – Антрацит. Вугілля камяне ОСОБА_2 Завантаження нижче бортів. Вантаж у твердому стані. у вагонах №№67870162, 67611533, 67149674, 67172726. При оформленні вказаної накладної відправником у вагонах : №667870162 вказано масу вантажу 6900кг.,№ 67611533 вказано масу вантажу 6900кг., № 67149674 вказано масу вантажу 6900кг., № 67172726 вказано масу вантажу 6900кг.

          Як вбачається із залізничних накладних №51920676 та №51941516 вантажоодержувач (ОСОБА_1 підприємство "Фірма "Азовбудматеріали) зробив переуступний напис на пред'явлення претензії та позову на залізничним накладним відправнику вантажу - Товариству з обмеженою відповідальністю "СНАБТРАНС". Переуступний напис засвідчений підписами директора і головного бухгалтера та печаткою вантажоодержувача - Колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріали.

          Під час прибуття вагонів на станцію призначення Велико-Анадоль Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

          Так, на вказаній станції було здійснено комісійне переважування спірного вагонів №№65382384, 67870162, 67611533, 67149674, 67172726.

          За результатами комісійного переважування спірних вагонів складено комерційні акти БИ573625/5 від 21.02.2016, БИ573621/1 від 20.02.2016, БИ573623/3 від 20.02.2016, БИ573624/4 від 20.02.2016, БИ573622/2 від 20.02.2016, відповідно до яких за наслідками комісійного зважування вагонів, виявилось: у вагоні №67870162 – тара 23100кг., нетто 79900кг., брутто 86000кг. що менше документа на 6100кг.; у вагоні № 67172726– тара 24000кг., нетто 49540кг., брутто 73540кг. що менше документа на 19460кг.; у вагоні №67611533 – тара 24000кг., нетто 56840кг., брутто 80840кг. що менше документа на 12160кг.; у вагоні №63382384 – тара 24000кг., нетто 65780кг., брутто 89780кг. що менше документа на 3220кг.; у вагоні №67149674 – тара 24000кг., нетто 34160кг., брутто 78160кг. що менше документа на 14840кг.

Комерційні акти підписано належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

          Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

          Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

          Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

          Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

          Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

          Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за збереження втрату, нестачу, псування, ушкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

          Судом прийнято до уваги відсутність маркування вантажу, заглиблення в вагонах та сліди доступу до вантажу, що встановлено відповідними комерційним актами. Відповідно до ст. 111Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Залізницею не доведено суду, що недостача вантажу відбулася не з її вини.

          Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

          Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

          Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

          Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у накладних №51920676 та №51941516, засвідчено належними доказами - комерційними актами БИ573625/5 від 21.02.2016, БИ573621/1 від 20.02.2016, БИ573623/3 від 20.02.2016, БИ573624/4 від 20.02.2016, БИ573622/2 від 20.02.2016.

          Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу.

          Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

          Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083): при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема: 1% маси - мінеральне паливо.

Згідно п. 2.7 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

          Згідно матеріалів справи, у спірних накладних у графі найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж - Антрацит. Вугілля камяне ОСОБА_2 Завантаження нижче бортів. Вантаж у твердому стані.

          В матеріалах справи наявні рахунки на оплату ТОВ "СНАБТРАНС" (постачальник) №60 від 21.02.2016, №59 від 20.02.2016, №132 від 10.02.2016 щодо вартості вугілля марки АС (6-13).

          Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем без урахування норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі та заявлена у розмірі 136661грн. Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично не вірним, оскільки позивачем не врахована норма природної втрати маси вантажу.

          За розрахунком суду сума збитків становить:

          - у вагоні №67870162 в розмірі 13254,50грн. (6100-690)*2,45) ,

          - у вагоні №67172726 в розмірі 45986,50грн. (19460-690)*2,45),

          - у вагоні №67611533 в розмірі 28101,50грн. (12160-690)*2,45),

          - у вагоні №63382384 в розмірі 6198,50грн. (3220-690)*2,45),

          - у вагоні 67149674 в розмірі 34667,50грн. (14840-690)*2,45).

          Тому стягненню підлягає сума в розмірі 128208,50грн.

          Відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2015 року № 200 прийняте рішення про утворення Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, 100 відсотків акцій якого закріплюється в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

          На підставі Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 “Питання публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” затверджено Статут публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, згідно якого дане товариство є юридичною особою і правонаступником усіх прав і обов’язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Державну реєстрацію юридичної особи – ПАТ “Українська залізниця” проведено 21.10.2015р., ідентифікаційний код юридичної особи 40075815.

Як свідчать матеріали справи, перевезення за залізничними накладними №51920676 від 10.02.2016, №51941516 від 11.02.2016 року здійснене на підставі договору №ДФ/20071 від 25.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, який підписано та скріплено печатками з обох сторін, зі строком дії, у відповідності до п.7.4 до 31.12.2016 року.

Вказаний договір укладено між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця”, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СНАБТРАНС" (Вантажовласник).

Пунктом 1.1 договору №ДФ/20071 від 25.12.2015 встановлено його предмет, яким є надання Виконавцем Вантажовласнику послуг пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

За визначенням п. 7.1 договору, Виконавець надає Вантажовласнику послуги на станціях регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, до яких, у тому числі, беручи до уваги п.2.3 договору, віднесено станцію Краматорськ.

Спірне перевезення вантажу відбулось на станціях Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, яке і є фактичним перевізником у спірних правовідносинах.

Суд вважає доведеним факт порушення ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" своїх зобов’язань з перевезення вантажу залізничним транспортом, унаслідок чого ТОВ "СНАБТРАНС" спричинені матеріальні збитки в сумі 128208,5грн., які підлягають відшкодуванню в судовому порядку відповідачем-2 на користь позивача.

Враховуючи наведені норми законодавства та викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України доказів факту, що свідчить про втрату Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБТРАНС" за винних дій відповідача-1, який не здійснював перевезення, та, як наслідок, причинний зв'язок між діями або бездіяльністю, поведінкою Державного підприємства “Донецька залізниця” і заподіяними збитками.

          Отже, вимоги позивача щодо стягнення збитків у сумі 136661,00 грн. з відповідача-1 не підлягають задоволенню.

          Отже, вимоги позивача щодо стягнення збитків у сумі 128208,5грн. з відповідача-2 підлягають частковому задоволенню.

          Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.22, 33, 43, 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБТРАНС" до Державного підприємства “Донецька залізниця” , Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 підприємство "Фірма "Азовбудматеріали", про стягнення недостачі вантажу у розмірі 136661,00 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Кірова, 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБТРАНС" (87528, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 117-А, ідентифікаційний код 37233357) збитки в сумі 128208,50грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1923,13 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 136661,00 грн. з Державного підприємства “Донецька залізниця” - відмовити.

          У судовому засіданні 14 грудня 2016 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2016 року.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.          

          Суддя            О.О. Кучерява