ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2017 року Справа № 904/11325/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Абадей М.О.

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 14-127 від 13.05.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 10.05.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року у справі № 904/11325/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про стягнення 78836,38 грн. пені, 5048,58 грн. 3% річних, 89435,85 грн. інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року у справі № 904/11325/16 (суддя Бондарєв Е.М.) припинено провадження у справі у справі № 904/11325/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення умов договору купівлі-продажу природного газу № 1534/15-КП-4 від 31.12.2014 року у загальному розмірі 173 320,81 грн.

Ухвала мотивована набранням чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та відсутністю у зв’язку з цим предмету спору у справі.

Не погодившись із вказаною ухвалою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року у справі № 904/11325/16 та прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсягу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд невірно застосував норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який передбачає певні підстави для врегулювання заборгованості боржників за поставлені енергоносії, в т.ч. і для списання нарахованих штрафних санкцій, які на час розгляду справи були відсутні. Отже спір між сторонами не врегульовано, а господарський суд мав розглянути справу по суті та задовольнити позовні вимоги позивача.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 року відновлено строк подання апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 31.01.2017 року.

У судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на списання, нарахованих позивачем штрафних санкцій та інфляційних втрат згідно з Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тобто відсутність спору у справі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1534/15-КП-4 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 242,493 тис куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): I квартал - 125,325: січень - 45,723; лютий - 44,118; березень - 35,484; II квартал - 18,211: квітень - 9,063; травень - 4,574; червень - 4,574; III квартал - 11,435: липень - 2,287; серпень - 4,574; вересень - 4,574; IV квартал - 87,522: жовтень - 12,100; листопад -33,549; грудень - 41,873.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункт 3.1. договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузлу/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору, з урахуванням додаткової угоди №9 від 22.10.2015р.).

У розділі 11 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем у період з січня 2015 року по грудень 2015 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 574 768,31 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: - актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 282 477,00 грн.; - актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 62 212,46 грн.; - актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 82 656,23 грн.; - актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 на суму 17 656,84 грн.; - актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 на суму 11 176,17 грн.; - актом приймання-передачі природного газу від 31.11.2015 на суму 48 215,29 грн.; - актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 70 376,32 грн.

Вказані акти підписані, зокрема, позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов'язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У розділі 5 договору сторони узгодили ціни на газ. В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено численні додаткові угоди, якими сторони змінювали ціну газу (а.с. 16-20, 22-27 том 1).

У пункті 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням визначених у пункті 6.1. договору термінів.

Отже, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.02.2015 по 12.01.2016 в сумі 78 836,38 грн.. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 15.02.2015 по 12.01.2016 у сумі 5 048,58 грн., а також інфляційні втрати за період з березня 2015 року по січень 2016 року у сумі 89 435,85 грн.

Позов про стягнення з відповідача вищенаведених сум пред’явлено позивачем 01.12.2016р. шляхом передання для відправлення органу поштового зв’язку та одержано господарським судом Дніпропетровської області 06.12.2016р, а порушено провадження у справі за ним ухвалою від 08.12.2016р.

30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

У даній справі предметом спору є стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий в період з січня по грудень 2015 року природний газ, а вказана заборгованість була у повному обсязі погашена відповідачем 15.01.2016 (останній платіж), тобто нараховані на цю заборгованість пеня, інфляційні нарахування та 3% річних підлягають списанню.

Проте, Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не встановлює порядку та строків такого списання, як і не містить норм які-б передбачали автоматичне списання нарахованих пені, інфляційних втрат та річних з дня набрання чинності Законом, або встановлювали процесуальні наслідки набрання ним чинності.

З обставин справи, також вбачається, що позивач заперечує застосування до спірних правовідносин, на час розгляду справи, норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та наполягає на розгляді справи по суті спору.

Апеляційний суд, вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 4.4. постанови Пленуму ВГС України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Позивачем подано позов вже після набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а між сторонами існують неврегульовані питання щодо списання нарахованих та заявлених до стягнення у даній справі пені, інфляційних втрат та річних, тому підстави для припинення провадження у справі відсутні.

За наведених обставин, висновок місцевого господарського суду про відсутність предмету спору у справі та наявність підстав для припинення провадження у справі згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є необґрунтованим та передчасним.

Таким чином, оскаржувана ухвала прийнята господарським судом Дніпропетровської області з неповним з’ясуванням обставин справи та з неправильним застосуванням норм процесуального права, що згідно ст.ст. 104, 106 ГПК України є підставою для її скасування та передачі справи на розгляд суду першої інстанції.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, враховуючи положення п. 4.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами і доповненнями, підлягають розподілу господарським судом Дніпропетровської області за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року у справі № 904/11325/16 – задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року у справі № 904/11325/16 – скасувати.

Справу № 904/11325/16 передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.02.2017 року.