№ 2- 4396/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2009року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого – судді Гримич М.К.
при секретарі – Бульбі Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення надмірно сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди - ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про визнання неправомірним підвищення відповідачем відсоткової ставки за кредитним договором, укладеним між сторонами та стягнення переплати по коштам, внесеним до кредитної установи, яка відбулася в зв»язку з цією обставиною у розмірі 2204,44 гривень. Крмі того, позивач просив стягнути безпідставно нараховані відповідачем штрафні санкції при закритті договору кредиту у розмірі 17547,79 гривень, стягнути 1495,13 гривень відсотків за користування відповідачем безпідставно стягнутими з позивача коштами з розрахунку 25% річних, а також відшкодувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 20000,0 гривень.
Позивач, з”явившись у судове засідання, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов, при цьому зауважив, що лист-повідомлення щодо зміни розміру відсотків за кредитним договором надійшов до позивача 14.01.2009 року, в той час, як з 09.01.2009 року набули чинності зміни до ст.. 1056-1 ЦПК України, згідно з якими встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку і умова договору щодо права змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Представник відповідача, з”явившись у судове засідання, проти позову заперечувала та зазначила, що рішення про зміну відсотків за кредитним договором позивача було прийнято 08.01.2009 року на виконання п.2.3.1 кредитного договору, оскільки в період дії договору облікова ставка НБУ змінювалася двічі в сторону збільшення – 29.12.2007 та 30.04.2008 року, проте лише в січні 2009 року відповідачем було прийнято рішення про підвищення розміру відсотків. На цій підставі просила відмовити в задоволенні решти позовних вимог, оскільки штрафні санкції позивачу були нараховані з урахуванням правомірно підвищеної відсоткової ставки, тому переплати за кредитним договором не вбачається. Вимоги про відшкодування моральної шкоди представник відповідача також просила відхилити через відсутність порушення прав позивача банківською установою – відповідачем.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що між сторонами 18.01.2008 року укладено кредитний договір, а також договір про іпотечний кредит, згідно з яким відповідачем було надано позивачу грошові кошти у розмірі 405399,0 гривень під 15% річних з зобов»язанням повернення до 18.01.2038 року. 25.12.2008 року відповідачем направлено позивачу повідомлення щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором до 30% річних з 03.02.2009 року і пропозицією сплати повної заборгованості за кредитним договором 16.01.2006 року позивач повідомив відповідача про незгоду з такими умовами договору і в цей же день позивачем було повернуто грошові кошти за кредитним договором з урахуванням нарахованих санкцій за прострочення платежів, які мали місце під час дії договору. мву випадку незгоди з такими умовами подальшого кредитування. позивач є власником ? частини квартири АДРЕСА_1. Право власності на 1/3 частину квартири належить їй на підставі Договору купівлі-продажу від 19.07.1994 року, а на 1/6- на підставі Договору купівлі-продажу від 08.12.2000 року. Право власності відповідача підтверджується тими ж документами, оскільки частки квартири купувалися в один і той же час у одних і тих же продавців в рівних пропорціях. 28.11.2008 року відповідач через Першу Київську державну нотаріальну контору повідомила позивача про намір продати свою частку в спільній часткові власності за 150000,0 доларів США. З пояснень відповідача, даних нею в судовому засіданні вбачається, що вказана ціна є завищеною і грошових коштів в такому обсязі у неї немає.
Згідно зі ст.. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1,2 ст. 365 ЦК України право особи на частку в спільному майні особи може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї . Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин і беручи до уваги, що припинення права спільної часткової власності можливе лише за наявності всіх складових , визначених в ст. 365 ЦК України, вважає необхідним відмовити в задоволенні позову, оскільки частка розміром в ? частину є значною, поділити в натурі однокімнатну квартиру, яка хоч і використовується як нежитлове приміщення, проте в таку категорію не переведена є неможливим без зміни її цільового призначення, крім того, судом не встановлено, що спільне володіння та користування цим майном є неможливим, оскільки позивачем зазначено, а представником відповідача не заперечено, що квартира використовується обома співвласниками для ведення сумісної підприємницької діяльності, сфери якої взаємопов»язані. Крім того, задоволення позову є неможливим, оскільки всупереч вимогами ч.2 ст. 365 ЦК України позивачем не внесено запропоновану вартість частки квартири на депозит суду в зв»язку з чим спроможність щодо викупу частки відповідача не підтверджено.
На підставі викладеного, керуючись с. 41 Конституції України, ст. 365 ЦК України, ст.4, 15,212-215 ЦПК України , суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення надмірно сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.
На Рішення може бути принесено апеляцію шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, з подачею в подальшому апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі такої заяви до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: Гримич М.К.