ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р.Справа № 916/2574/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників:

від скаржника - ОСОБА_1, договір б/н від 06.07.2015, ордер №212555 від 17.01.2017, посвідчення адвоката НОМЕР_4 від 01.06.2010;

від позивача - ОСОБА_2, довіреність НВІ 619113 від 14.11.2016;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність НАО 679187 від 04.08.2015;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2016

у справі №916/2574/16

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.11.2016 у справі №916/2574/16 (суддя О.В. Цісельський) позовні вимоги задоволено повністю: зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 в орендне користування автомобіль марки Mercedes-Benz Sprint з державним реєстраційними номерами НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі: номер кузова НОМЕР_2, 1997 року випуску, за актом приймання - передачі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2016 у справі №916/2574/16 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

За вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, її розгляд призначено на 17.01.2017, між тим ухвалою суду від 17.01.2017 відкладено на 31.01.2017.

В судовому засіданні 31.01.2017 представник скаржника апеляційну скаргу підтримав; представники позивача та відповідача щодо її задоволення висловили заперечення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_6 є власником автомобіля марки Mercedes-Benz Sprint, номер кузову НОМЕР_6, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 18.10.2011.

Відповідно до зазначеного свідоцтва ОСОБА_4 має право користування зазначеним транспортним засобом. На даний час спірний автомобіль перебуває у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_4, що не заперечується жодним учасником судового процесу. В провадженні Дарницького районного суду м. Києва знаходиться справа №753/12420/16-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про витребування вказаного автомобіля з чужого незаконного володіння, а також в провадженні Фрунзівського районного суду Одеської області справа №517/123/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного транспортного засобу і визнання права власності на нього за скаржником у даній справі.

Враховуючи те, що автомобіль, зобов'язати передати який просить позивач відповідача, фактично перебуває у скаржника, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 ОСОБА_4 залучено до участі у справі №916/2574/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Із матеріалів справи також вбачається, що 02.06.2015 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 («орендодавець») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 («орендар») було укладено договір оренди транспортного засобу з викупом (далі - договір від 02.06.2015), за умовами якого орендодавець передає орендарю в користування автомобіль марки Mercedes-Benz Sprint з державними реєстраційними номерами НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, рік випуску 1999, для використання в господарській діяльності підприємства, а орендар приймає автомобіль та оплачує його використання.

Згідно з пунктом 2.1.1 вказаного договору орендодавець зобов'язується передати в користування орендаря зазначений автомобіль в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію; передача автомобіля здійснюється за актом прийому - передачі, який підписується орендарем та орендодавцем (додаток №1 до договору).

Відповідно до пункту 2.1.5 договору від 02.06.2015 після закінчення строку оренди даного автомобіля передати орендований автомобіль орендарю у власність за договором купівлі-продажу за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу домовленістю сторін, за умови повної сплати орендних платежів за весь час оренди автомобіля.

За користування вказаним в договорі автомобілем орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату, яка становить 45000 грн; орендна плата виплачується орендодавцю готівкою або по перерахунку; орендар сплачує орендну плату протягом дії договору оренди не пізніше 25 числа кожного місяця після підписання акту прийому-передачі автомобіля у орендне користування, який є невід'ємною частиною даного договору (пункти 3.1, 3.2. договору оренди від 02.06.2015).

Пунктом 5.1 договору оренди від 02.06.2015 встановлено, що цей договір вступає в дію з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі автомобіля у орендне користування, і є чинним в частині строку оренди автомобіля до 02.06.2017.

Між тим відповідач взяті на себе зобов'язання в частині передачі за актом-приймання передачі орендованого майна не виконав, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди від 02.06.2015 в частині передачі орендованого майна.

Колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Зобов'язання згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договір від 02.06.2015 за своєю правовою природою є договором оренди.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Особливості укладення договору найму транспортного засобу врегульовані параграфом 5 глави 58 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 798 вказаного параграфу предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

В силу статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір оренди транспортного засобу від 02.06.2015, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, нотаріально не посвідчений.

Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи- підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України, та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту частини третьої статті 45 Господарського кодексу України, відповідно до якої щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

З приписів статей 50, 51 Цивільного кодексу України вбачається, що фізична особа - підприємець має інший правовий статус ніж фізична особа, тому господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що договір оренди транспортного засобу від 02.06.2015, який укладений між фізичними особами - підприємцями, не потребує нотаріального посвідчення.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 13 січня 2014 року по справі № 5006/7/155/2012, від 26 квітня 2012 р. по справі № 5015/225/11, а також у роз'ясненні Міністерства юстиції України від 14.01.2011 щодо статусу фізичної особи-підприємця.

Разом з цим поза увагою місцевого господарського суду залишився той факт, що відповідно до пункту 5.1 договору оренди від 02.06.2015 цей договір вступає в дію з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі автомобіля у орендне користування, який між сторонами не укладався.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто, коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямовано волевиявлення сторін, яке фіксується в умовах конкретного договору.

На відміну від звичайного цивільно-правового договору, який укладається і набуває чинності з моменту його підписання, конструкція укладеного між сторонами договору від 02.06.2015 є іншою: договір підписаний і оформлений у вигляді окремого документа, однак чинність він набуває не у момент його підписання, а у момент, який сторони договору визначили своїм волевиявленням.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 Цивільного кодексу України), а відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Відтак строк дії договору від 02.06.2015 починається з моменту набрання ним чинності, який не збігається з моментом його підписання, а починається з наступного дня після підписання сторонами акту приймання-передачі автомобіля, тобто з дня наступного за днем фактичної передачі автомобіля від орендодавця орендареві.

В судовому засіданні встановлено, що як мінімум з моменту державної реєстрації спірного транспортного засобу за ОСОБА_6 і по даний час вказаний автомобіль марки Mercedes-Benz Sprint з державними реєстраційними номерами ВН9825ЕА перебуває у фактичному користуванні третьої особи, у зв'язку з чим акт приймання-передачі вказаного транспортного засобу від орендодавця орендареві сторонами і не підписувався.

Враховуючи те, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди транспортного засобу від 02.06.2015 не набув чинності, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для зобов'язання відповідача передати позивачу в орендне користування автомобіль марки Mercedes-Benz Sprint, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Оскаржене судове рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2016 не відповідає цим вимогам з огляду на те, що прийнято при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2016 у справі №916/2574/16

скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 02.02.2017.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна