Справа № 523/15394/16-ц

Провадження №2/523/1612/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шепітко І.Г.

при секретарі Плахута А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 22 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, діючої також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить виселити відповідачку та її неповнолітнього сина з квартири АДРЕСА_1, мотивуючи вимоги тим, що він являється власником вказаної квартири, відповідачка приходиться колишньою дружиною його сина та не являється членом його сім'ї, проживає у квартирі без реєстрації разом з дитиною та перешкоджає йому у користування власністю.

У судове засідання представник позивача подала заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у справі письмових доказів, надавши копію ухвали від 04.11.2016 року про залишення без змін рішення Суворовського районного суду міста Одеси про розірвання шлюбу між відповідачкою та його сином, а також довідку форми №1 щодо зареєстрованих осіб за вказаною адресою. Крім того, представник вказала на незгоду з розглядом справи у заочному порядку та неповажність причини неявки представника, оскільки ними затягується таким чином розгляд справи.

Третя особа - орган опіки та піклування надіслали на адресу суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка та її представник за довіреністю Костинюк Ю.Д. у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно повідомлені у встановленому законом порядку, при цьому представник отримав судову повістку 08.12.2016 року. До поданої в канцелярію суду заяви представника за довіреністю Костинюка Ю.Д. (однак підписана ним як адвокатом Костинюком Ю.Д.), про відкладення розгляду справи через відрядження відповідачки, суд ставиться критично та вважає, що такі дії адвоката за довіреністю направлені на затягування розгляду справи у розумні строки, оскільки представник звернувся до суду з таким клопотанням незадовго до судового засідання, що було призначено у той же день о 12-00 год., та взагалі не повідомив причину своєї неявки, і з підстав неможливості його явки як представника відповідачки у судове засідання, клопотання про відкладення не заявляв.

За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи, що передбачені ч.ч.1, 2 ст.169 ЦПК України, відсутні. Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Враховуючи також вимоги ст.157 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідачки та її представника, що відповідає положенням ч.4 ст.169 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачеві на праві власності згідно Свідоцтва про право власності на квартиру у будинку ЖБК "Суворовський-6". Право власності позивача зареєстроване в КП ОМБТІ та РОН 02.04.1998 року (а.с.12).

У відповідності до наданої у судове засідання представником позивача довідки Ф.№1 від 31.01.2017 року за №15, за вказаною адресою зареєстрований позивач та онук - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У зазначеній квартирі позивач не проживає, за вказаною адресою мешкає без жодних правових підстав, без відповідної реєстрації у квартирі та згоди на проживання власника квартири - позивача у справі, відповідачка у справі, місце реєстрації якої - АДРЕСА_2.

Відповідачка у вказаній квартирі проживала разом з сином позивача ОСОБА_5, котрий після розірвання шлюбу з відповідачкою згідно Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12.04.2016 року, залишеного без змін Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04.11.2016 року, залишив квартиру у добровільному порядку та був знятий з реєстраційного обліку.

Позивач позбавлений можливості користуватися своєю квартирою, оскільки відповідачка перешкоджає йому у такому праві, не являючись членом сім'ї позивача.

На нотаріально посвідчену заяву позивача від 06.09.2016 року, доведену нотаріусом до відома відповідачки, щодо звільнення вказаної квартири протягом 10 діб, та не пізніше 05.10.2016 року (а.с.9), відповідачка не відреагувала.

Жодних заперечень та доказів на їх обґрунтування щодо заявлених вимог, відповідачка та її представник не надали, з жодним клопотанням по суті спору, до суду не зверталися.

Відповідно до ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно вимог ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ст.391 ЦК України передбачає, що власник майна може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки відповідачка без жодної правової підстави користується майном, що перебуває у власності позивача на законних підставах, не являється членом його сім'ї у розумінні норм Сімейного Законодавства та ч.4 ст.156, ст.64 ЖК України, що унеможливлює застосування ч.1 ст.405 ЦК України, суд вважає вимоги позивача в частині виселення відповідачки ОСОБА_2 законними й обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо виселення зареєстрованого за вказаною адресою неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ч.3 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Враховуючи ту обставину, що батько дитини у вказаній квартирі не проживає та не зареєстрований, а також незаконність проживання матері дитини без реєстрації у вказаному житловому приміщенні, дитина, котрій на час розгляду справи виповнилося 12 років, також підлягає виселенню разом з матір'ю.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З огляду на ту обставину, що позивач є інвалідом другої групи безстроково та звільнений від сплати судового збору при зверненні з позовом до суду, у відповідності до вимог ст.ст.79, 88 ЦПК України та згідно ст.9 Закону України "Про судовий збір", з відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551 гривень 20 копійок (розмір визначено на час звернення позивача до суду) із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 61-64, 79, 88, 209, 158, 169, 197, 212-215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, діючої також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, - задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551 гривні 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: