Справа № 2-а-1657/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 року м. Рогатин

Суддя Рогатинського районного суду Івано-Франківської області Могила Р.Г. розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Рогатині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом в якому просила визнати дії управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії як дитині війни протиправними та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2007 року по 18 квітня 2011 року відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також проводити виплату перерахованої пенсії в подальшому.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до ст. 6 даного Закону їй повинна виплачуватися щомісячна надбавка до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак у 2007-2010 роках вона не виплачувалася. Рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”державні соціальні гарантії дітям війни, встановленні цим законом, не можуть бути обмеженні або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідач не надав заперечення проти позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини .

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до вимог ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”має статус дитини війни, що підтверджується паспортними даними.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частина 7 ст.9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28 грудня 2007 року, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Дані зміни також були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 22 травня 2008 року норми Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік”, які визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними втратили чинність, а положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV поновили свою дію з 22 травня 2008 року і діють по даний час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в 2008 - 2011 роках виплачувалась, але у меншому розмірі (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Суд також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України “Про соціальний захист дітей війни”підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України).

Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивач звернулася до суду із позовом 22 квітня 2011 року.

Ухвалою суду від 26 квітня 2011 року заявлені вимоги за період з 01 січня 2007 року по 21 жовтня 2010 року залишено без розгляду.

Таким чином, суд приходить висновку про незаконність дій управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області щодо недорахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії з 22 жовтня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з врахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

На підставі ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та керуючись ст.ст.2-3,6,8-11,86, 94,99,158-163, 183-2 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити частково .

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії з 22 жовтня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з врахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці м. Рогатин вул. Тичини,21 Івано-Франківської області підвищення до пенсії, як дитині війни з 22 жовтня 2010 року відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з врахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Р.Г. Могила