Номер справи 220/153/17

Номер провадження № 2-о/220/36/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді                    Яненко Г.М.;

за участю секретаря                    Черняєвої С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Великоновосілківський районний Відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції  у Донецькій області, про встановлення факту смерті,                        

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2.

Вимоги заявника мотивовано тим, що 30 січня 2017 року у м. Донецьк Донецької області  помер її батько ОСОБА_2, який був зареєстрований за адресою: вул. Мічуріна, б. 22, с. Олексіївка Великоновосілківського району Донецької області.

Після його смерті заявником було отримано лікарське свідоцтво про смерть № 24, видане 31 січня 2017 року «Республіканським онкологічним центром імені професора ОСОБА_3» у м. Донецьку Донецької області.

При зверненні до Великоновосілківського районного Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, заявнику було відмовлено у реєстрації смерті через невідповідність лікарського свідоцтва про смерть законодавству України.

Неможливість здійснити державну реєстрацію смерті стало підставою для звернення заявника до суду.

Заявник в  судове засідання не з’явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Разом з тим, на адресу суду надійшла заява  про розгляд справи за її відсутності, у якій також свою заяву про встановлення факту смерті заявник підтримала повністю.

Представник заінтересованої особи - Великоновосілківського районного Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції  у Донецькій області  в судове засідання не з’явився, надав заяву про можливість розгляду справи за відсутності його представника та вирішення справи на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено:

Як вбачається з її паспортних даних, заявник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності до копій свідоцтва про народження та паспорта заявника, вона є донькою померлого ОСОБА_2.

Згідно копії паспорта, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт Серія ВС № 899694, виданий 20 березня 2001 р. Великоновосілківським РВ ГУМВС України в Донецькій області, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, був зареєстрований  за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

30 січня 2017 року у м. Донецьк Донецької області , батько заявника, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, зареєстрований  за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, помер, що підтверджується долученим до матеріалів справи лікарським свідоцтвом про смерть № 24, виданим 31 січня 2017 року «Республіканським онкологічним центром імені професора ОСОБА_3» у м. Донецьку Донецької області, відповідно до якого причиною смерті є ендогенна інтоксикація, враження шлунку, підшлункової залози, лімфовузлів.

Заявник ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого та має намір оформити спадщину після смерті батька та отримати допомогу на поховання, але відсутність належно оформленого свідоцтва про смерть чинить їй перешкоди у цьому, оскільки, згідно листа Великоновосілківського районного Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції  у Донецькій області  заявнику було відмовлено у реєстрації факту смерті, через те, що пред’явлений документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження та не надано документ, який підтверджує факт смерті у відповідності з діючим законодавством України, а тому є незаконним та не створює правових наслідків.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви.

Так, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року визначено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

7 листопада 2014 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», пунктом 3 якої встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації мають забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Враховуючи викладене, надане заявником лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про реєстрацію смерті є незаконними і не створює правових наслідків.

Разом з тим, оцінюючи досліджені докази, суд враховує висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), a також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Як зазначалось вище, 30 січня 2017 року у м. Донецьк Донецької області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, помер. Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику  для оформлення спадщини після смерті батька та отримання допомоги на поховання.

Враховуючи обставини справи, з огляду на усе вищенаведене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 214, 215, 223, 234, 256, 257-1 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті  задовольнити.

Встановити факт смерті 30 січня 2017  року ОСОБА_2, 01.06.1967 р.н, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, у м. Донецьк Донецької області, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене  в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя                                                          Г.М. Яненко