Справа № 712/7830/16-ц

Провадження № 2/712/139/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Романенко В.А.

при секретарі –   Таран А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та дружини без шлюбу, визнання права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та дружини без шлюбу, визнання права на спадкування, посилаючись на те, що 20 листопада 2015 року померла його цивільна дружина ОСОБА_4, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції складено актовий запис № 2975 від 24.11.2015 року.

В 2003 році він на заробітках в Італії познайомився з ОСОБА_4, яка також там працювала. Між ними виникли романтичні стосунки та справжні почуття. До 2006 року вони працювали в Італії, а потім вирішили повернутися до України та далі будувати їх стосунки. Після повернення в Україну він придбав квартиру в м. Черкаси за адресою АДРЕСА_1, де вони і почали спільно проживати. У ОСОБА_4 була власна квартира в ОСОБА_2, яку вони здавали в найм за адресою: АДРЕСА_2.

Вони проживали з ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловік та дружина, були пов’язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, здійснювали спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім'ї, взаємно турбувались один про одного і допомагали один одному, будували свої стосунки на почуттях взаємної любові та поваги. Він працював, а ОСОБА_4 поралася по господарству, підтримувала домашнє тепло та затишок. В ОСОБА_4 була вроджена вада серця, недостатність трикуспідального клапана, вона здійснювала постійні огляди у кардіолога, померла вона не очікувано в розквіті життя. Причиною смерті стала кардіопатія.

Він повністю самостійно організував її поховання, адже був її чоловіком, дітей в них не було.

Між ними існували стабільні стосунки притаманні подружжю. Разом подорожували, проводили вільний час зі спільними друзями. Він надавав дружині допомогу, яка за станом здоров’я працювати не могла.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. У шестимісячний строк визначений для подання заяви про прийняття спадщини він звернувся до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори, але оскільки вони не були в офіційно зареєстрованому шлюбі оформити спадкові права після смерті своєї дружини на даний час він не може. Для подальшого оформлення спадкових прав йому необхідно в судовому порядку встановити факт проживання однією сім’єю як чоловіка та дружини з ОСОБА_4 з 01 січня 2004 року.

26 січня 2016 року до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори поступила заява про прийняття спадщини від сестри його дружини, ОСОБА_3, яка є спадкоємицею другої черги за законом. Зі своєю сестрою ОСОБА_4 не спілкувалась більше 20 років, стосунків не підтримувала.

Просить суд встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що померла 20.11.2015 року, проживали однією сім’єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_4. Надати ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом зі спадкоємцями другої черги.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд в позові відмовити.

Представник представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд в позові відмовити.

Представник ОСОБА_2 міської ради в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог, однак при вирішенні даної справи покладався на думку суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, скерував до суду заяву, в якій просить справу розглядати без представника нотаріальної контори.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_5,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, експерта ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами сімейного та цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст.ст. 10, 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених сторонами обставин.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту згідно з указаною нормою Кодексу є визнання права.

Доказами відповідно до ст. 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними (ст. 58 ЦПК України) та допустимими (ст. 59 ЦПК України).

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Статтею 256 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть встановлюватись факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

З наведених положень випливає центральна, на погляд суду, ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, наявність якої встановлена судом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без шлюбу з січня 2014 року по день смерті останньої, 20 листопада 2015 року, оскільки спілкувалися як подружжя, планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру, що підтверджується фотокартками, та показами свідків, які були допитані в судовому засіданні.

20 листопада 2015 року померла ОСОБА_4, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції складено актовий запис № 2975 від 24.11.2015 року.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 вона знає з 2006 року, оскільки остання провідувала її маму після інсульту. Вона розповідала, що працюючи в Італії вона познайомилася з ОСОБА_1, з яким почала проживати разом як чоловік і дружина. Потім вони повернулися в м. Черкаси, де продовжували вести спільне господарство та проживати разом, всі їх почуття були побудовані на коханні. Їй стало відомо, що ОСОБА_4 з дитинства була вроджена вада серця, однак останні роки вона мала поганий вигляд, постійно зверталася в лікарні. ОСОБА_1 працював постійно, навіть на декількох роботах, а тому у нього була можливість утримувати ОСОБА_4, оскільки остання отримувала мізерну пенсію.

Свідок ОСОБА_9, яка була допитана в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 знає дуже давно з 1979 року, з якою вони були близькими подругами. ОСОБА_4 працювала закордоном, і коли вона працювала в Італії зустріла ОСОБА_1 з яким у неї виникли почуття і вони почали проживати як чоловік та дружина. Після повернення в м. Черкаси ОСОБА_1 придбав квартиру в м. Черкаси за адресою: АДРЕСА_3, де вони почали проживати та продовжували вести спільне господарство, побут. В квартирі, яка належала ОСОБА_4, ОСОБА_1 зробив ремонт, і дану квартиру вони здавали постійно квартирантам. Крім того, коли ОСОБА_4 була на заробітках, вона телефонувала своїй сестрі ОСОБА_3 та просила, щоб вона приїхала на похорон матері, на що остання відмовила і матір поховали чужі люди. Після цього між ОСОБА_4 та її сестрою ОСОБА_3 виникли неприязні стосунки і вони не спілкувалися майже 30 років. Останні чотири роки ОСОБА_4 почувала себе дуже погано, зверталася до різних лікарень, їй давали направлення в Київ в клініку Амосова, в якій їй сказали що вже пізно що не будь робити. ОСОБА_4 отримувала мізерну пенсію, тому вважає, що вона не могла себе утримувати за такі гроші. ОСОБА_1 навпаки постійно працював та забезпечував ОСОБА_13 ліками та всіма необхідними речами.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що з 1975 року вона знайома з ОСОБА_4 та підтримувала з останньою відносини. В 2001-2003 році ОСОБА_4 перебувала на заробітках в Італії, де зустріла ОСОБА_1, з яким почала жити як дружина з чоловіком. Коли вони повернулися до м. Черкаси ОСОБА_1 купив квартиру в м. Черкаси за адресою: АДРЕСА_3, де вони почали проживати та вести спільне господарство як сім’я. В квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_1 було зроблено ремонт, та заселено квартирантів, які постійно там проживають. ОСОБА_4 ніде не працювала, отримувала мінімальну пенсію. ОСОБА_1 постійно працював. Вони проживали як справжнє подружжя. ОСОБА_4 не спілкувалася зі своєю сестрою ОСОБА_3 близько 30 років і просила, щоб сестрі ніхто н е телефонував і не розповідав про неї.

Покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5,ОСОБА_8 суд оцінює критично, оскільки вказані свідки спілкувалися з померлою ОСОБА_4 при випадкових зустрічах, остання ніколи не давала їм навіть свій номер телефону, та не розповідала про свої особисті справи, не запрошувала до своєї оселі. Вказані свідки спілкувалися з ОСОБА_4 лише при випадкових зустрічах. Крім того, свідок ОСОБА_5 є представником відповідача – ОСОБА_3 по даній справі.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 підтвердив, що ОСОБА_4 з комплексом своїх захворювань, які постійно прогресували потребувала сторонньої допомоги і постійного нагляду.

Відповідно до висновку спеціаліста від 25.07.2016 року № 15 ОСОБА_4 хворіла на комбіновану вроджену ваду серця - ваду трикуспідального клапану /тристулковий клапан між правим передсердям і правим шлуночком/, дефект міжпередсердної перетинки з дистонією легеневих вен і аномалією легеневої артерії /в нормі легеневі вени несуть артеріальну кров із легень в ліве передсердя, а звідти вона попадає в лівий шлуночок і по аорті і артеріям розносить кисень по організму. При дистопії вени можуть впадати в праве передсердя, або порожнисті вени, які несуть венозну кров в праве передсердя/. Вказані вроджені вади з часом призвели до розвитку тяжких ускладнень - виникнення гіпертензії/ підвищення кров’яного тиску в малому крузі кровообігу/ і миготливої аритмії, а також набряків на кінцівках, асциту, вузликового цирозу печінки з хронічним холециститом, а також ішемічної хвороби серця - атеросклеротичного коронарокардіосклерозу.

В інституті кардіології АН України ОСОБА_4 після обстеження, яке мало місце 13 листопада 2015 р. наявні діагнози було підтверджено і додатково діагностовано: «Постійна форма фібриляції передсердь, шлуночкова екстрасистолічна аритмія, двобічна нижньодольова пневмонія, пневмофіброз, залізодефіцитний стан, нефроптоз, гіпоксична енцефалопатія, двобічна пірамідна недостатність з атаксичним синдромом».

Комбіновані вади серця, що мали місце у ОСОБА_4 скоріше всього є вродженими.

Вказані захворювання є тяжкими, хронічними, і мають постійну тенденцію до прогресування, що підтверджується активним розвитком ускладнень з боку інших органів і систем організму, а також періодичними нападами миготливої аритмії, які ставали дедалі частішими і в кінці кінців призвели до її смерті.

ОСОБА_4 з комплексом своїх захворювань, які постійно прогресували потребувала сторонньої допомоги і постійного нагляду.

Таким чином, судом встановлено, що протягом усього спільного проживання з ОСОБА_4, у всі періоди хвороби дружини ОСОБА_1 находився поряд з нею, а також забезпечував ОСОБА_4 належний ухід, харчування, виконання рекомендацій лікарів, створював морально психологічну атмосферу, тобто повністю здійснював ухід за хворою.

Як встановлено в судовому засіданні, та підтверджено свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1 була похована ОСОБА_4, та взяті на себе всі витрати на поховання, також ним же були поставлені пам’ятники як ОСОБА_4 так і її матері, також по сьогоднішній день позивач доглядає за могилками ОСОБА_4 та її матері.

Представником відповідача в судовому засіданні надано виписку із амбулаторної картки пацієнта ОСОБА_4 за 2015 року з приватної стоматологічної практики лікаря ОСОБА_14, як доказ того, що ОСОБА_4 була матеріально забезпечена, однак суд не бере до уваги даний доказ, оскільки враховуючи розмір пенсії, який отримувала ОСОБА_4 вона не мала можливості себе забезпечувати матеріально в повному обсязі.

Посилання представника на той факт, що у всіх документах значиться що ОСОБА_4 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, суд оцінює критично, оскільки за даною адресою ОСОБА_4 була зареєстрована, та відповідно надавала відомості про місце своєї реєстрації.

В судовому засіданні було встановлено, що не заперечувалося сторонами, ОСОБА_1 та ОСОБА_15 не перебували в шлюбних відносинах з іншими особами.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи Кичана зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям. У справі «Джонсон проти Ірландії» було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський Суд зробив висновок, що вони складають сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом.

Таким чином, наданими сторонами у судовому процесі письмовими доказами, а також показами свідків повністю підтверджується факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_4, 20.11.2015 року. Встановлено, що вони проживали як подружжя, вели спільне господарство, та мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки подружжя.

Також суд зазначає, що те, що проживаючи однією сім'єю, ОСОБА_1 з ОСОБА_4, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, формували сімейний бюджет, витрачали кошти на потреби, разом проводили час відпочинку, тобто мали взаємні права та обов'язки, що притаманні подружжю.

Отже, позовні вимоги в частині встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5.

15 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, однак йому було відмовлено, оскільки він з ОСОБА_4 не перебував в офіційно зареєстрованому шлюбі, а тому і не може оформити спадкові права після смерті своєї дружини на даний час.

26 січня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).     

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України зазначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 212-215, 218, 256 ЦПК України, ст. 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1258, 1259, 1264 ЦК України, ст.ст. 3, 21 Сімейного кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та дружини без шлюбу, визнання права на спадкування  задоволити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_15, що померла 20.11.2015 року, проживали однією сім’єю, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з 01 січня 2014 року по день смерті ОСОБА_4.

Надати ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла 20.11.2015 року разом зі спадкоємцями другої черги.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: