апеляційний суд київської області УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Коротких О.А.
суддів Ігнатюка О.В., Шроль В.Р.
з участю: прокурора Чупринської Є.М.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_1, уродженця м. Ялти АР Крим, росіянина,
громадянина України, із середньою технічною освітою,
неодруженого, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_1, без місця постійної реєстрації, який тимчасово мешкає в АДРЕСА_1, раніше судимого:
19.09.1996 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ч.2 ст. 229-6 КК України 1960 року до 2-х років позбавлення волі,
02.12.1999 року Сакським районним судом АР Крим за ч.З ст. 142, ст. 191 КК України 1960 року до 6-ти років позбавлення волі, звільненого із місць позбавлення волі 12.09.2003 року на підставі постанови Перевальського районного суду Луганської області від 04.09.2003 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці і 28 днів засуджено: - за ч. 1 ст. 119 КК України до 4-х років позбавлення волі; - за ч.І ст. 296 КК України до 1-го року обмеження волі; на підставі ст. 70 КК України остаточна міра покарання визначена шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4-х років позбавлення волі; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 149 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування матеріальних шкоди та 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;
вирішене питання про речові докази,
встановила: Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 14 лютого 2004 року близько 23.00, знаходячись в кафе „Лале", розташоване на вул. Демишева м. Євпаторія АР Крим, знаходячись у стані алкогольного сп"яніння, вчинив грубе порушення громадського порядку із мотивів явної неповаги до суспільства, яке проявилося у тому, що він безпричинно чіплявся до присутніх, при виході із кафе розбив вхідні двері, вчинив бійку із громадянином ОСОБА_3 під час якої ударив по обличчю його дружину ОСОБА_4, чим завдав їй легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров"я.
Справа № 11-649 / 2006 Головуючий в 1-й інстанції Кулініченко Г.В.
Категорія: ч. 1 ст. 119, ч.1 ст.296 КК України Доповідач Ігнатюк О.В.
Окрім того ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 19 серпня 2005 року близько 23 год. 50 хв., перебуваючи на території ВАТ „Пласт-Юкрейн", розташованого по вул. Жовтневій, 37, м. Обухів Київської області, наніс громадянину ОСОБА_2 удари в живіт та обличчя від чого останній втратив рівновагу, вправ на асфальт та вдарився головою об асфальт в результаті чого отримав тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу в м"які тканини в лівій тім"яній області, епідуральної гематоми в лівій скронево-тім"яній області, субдуральної гематоми в правій лобно-скроневій області, крововиливу в речовину головного мозку в правій лобовій частині, що, у відповідності до висновку судово-медичної експертизи, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 20 серпня 2005 року помер.
В апеляції засудженого вказано на незаконність вироку та необхідність його зміни із підстав неповноти досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильного застосування кримінального закону. В обгрунтування апеляції засуджений посилався на те, що суд, визнавши його винним у вчиненні хуліганства не допитав ряд свідків, не врахував те, що інші свідки відмовились від своїх показань, не провів відтворення обстановки та обставин події, залишив без задоволення його клопотання внаслідок чого залишилися не з"ясованими важливі для справи обставини. Із змісту апеляції вбачається, що засуджений вважав те, що його вина у вчиненні даного злочину не доведена. Посилався також на те, що висновки суду про вчинення ним вбивства із необережності не грунтуються на доказах, які були досліджені під час судового слідства. В мотивувальній частині вироку суд не послався на докази, якими обгрунтовано вирок та не вказав мету та мотиви злочину. Судом не було дано оцінки діям осіб, які вчинили на нього напад та не дана належна оцінка зібраними по справі доказам. Визнавши дійсною ту обставину, що на засудженого був вчинений напад, суд, при призначенні покарання, не визнав дану обставину як таку, по пом"якшує його покарання. Вважав, що його дії невірно кваліфіковані за ч.І ст. 119 КК України і вони потребують кваліфікації за ст. 124 КК України. Просив вирок щодо нього змінити, перекваліфікувати його дій із ч.І ст. 119 КК України на ст. 124 КК України та призначити йому покарання в межах санкції вказаної статті, а за ч. 1 ст. 296 КК України просив його виправдати.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого, який свою апеляцію підтримав і просив її задовольнити, пояснення прокурора, який апеляцію засудженого визнав частково, просив вирок скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування із мотивів істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого підлягає до часткового задоволення.
У відповідності до вимог ст. 367 КПК України однією із підстав для скасування вироку є наявність істотних порушень вимог КПК України. За змістом ч.І"ст. 370 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обгрунтований вирок. Колегією суддів встановлена наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону допущених під час провадження досудового слідства.
Згідно із вимогами ст.ст. 131 і 132 КПК України за наявності достатньої кількості доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого. У постанові про притягнення як обвинуваченого, серед іншого, повинні бути зазначені час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачено цей злочин. За змістом ст. 32 КПК України під терміном „постанова", який вживається у КПК України, розуміється, зокрема, рішення органу дізнання, слідчого і прокурора. За загальними вимогами кримінально-процесуального законодавства текст постанови про притягнення у якості обвинуваченого складається із вступної, описової та резолютивної частин. Резолютивна частина тексту постанови відображає рішення про притягнення особи як обвинуваченого і має містити в собі статтю (її частину) КК України, якою передбачена відповідальність за злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Як вбачається із матеріалів справи, постанова про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за ч.З ст. 296 КК України від 17 травня 2004 року (т.2 а.с.44) була винесена у відсутності обвинуваченого, із даною постановою ОСОБА_1 ні після її винесення, ні на подальших стадіях розслідування справи ознайомлений не був, копія даної постанови ОСОБА_1 не вручалась. При пред"явленні остаточного обвинувачення (постанова від 21 листопада 2005 року, т.2 а.с.бб-67) слідчий, вказавши в описовій частині постанови про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.З ст.296 КК України, в резолютивній частині постанови не прийняв будь-якого рішення щодо пред"явлення йому обвинувачення у вчиненні зазначеного злочину.
Стосовно іншої частини обвинувачення, а саме обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, то і тут слідчим були допущені порушення закону. Так, із матеріалів справи вбачається, що під час розслідування справи слідчим було винесено дві постанови щодо даної частини обвинувачення. Це постанови від 05 вересня 2005 року (т. 1 а.с.43) та від 21 листопада 2005 року (т.2 а.с.66-67). В обох зазначених постановах слідчий, вказавши в їх описових частинах на вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, в резолютивних частинах обох постанов прийняв рішення про пред"явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 121 КК України. На подальших стадіях розслідування справи, зокрема під час допиту ОСОБА_1 в якості обвинуваченого та при виконанні вимог ст. 218-220 КПК України слідчим неодноразово зазначалось про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 121 КК України. В обвинувальному висновку слідчим також вказано на вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Таким чином ні у тесті резолютивної частини постанови від 05 вересня 2005 року, ні у тексті резолютивної частини постанови від 21 листопада 2005 року не знайшло свого відображення рішення слідчого про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за ч.2 ст. 121 та ч.З ст. 296 КК України. Із урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.З ст.296 КК України ОСОБА_1 не було пред"явлене взагалі і розслідування справи було проведене без пред"явлення обвинувачення, а в іншій частині (по епізоду нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 від якого настала його смерть) ОСОБА_1 було пред"явлене не конкретне обвинувачення. Зазначені порушення вимог КПК України із сторони органу досудового слідства призвели до порушення передбачених кримінально-процесуальним законодавством прав ОСОБА_1, в тому числі і права на захист.
На вказані порушення вимог кримінально-процесуального законодавства суд першої інстанції уваги не звернув і виніс щодо ОСОБА_1 обвинувальний вирок.
Зазначені вище порушення вимог кримінально-процесуального законодавства є істотними, вони перешкоджали суду постановити законний та обгрунтований вирок, в зв"язку із чим колегія суддів вважає за необхідне вирок щодо ОСОБА_1 скасувати.
Згідно із п. 1 ч.І ст.374 КПК України апеляційний суд, скасовуючи вирок, повертає справу на додаткове розслідування у випадку, коли під час досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону які перешкоджали постановити вирок. Оскільки зазначені вище істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону були допущені під час досудового слідства, то зазначена кримінальна справа, у відповідності до вимог вказаної вище норми закону, підлягає поверненню на додаткове розслідування. В процесі проведення додаткового розслідування необхідно усунути зазначені вище порушення закону, вжити заходів щодо пред"явлення ОСОБА_1 належного обвинувачення, дати його діям належну юридичну оцінку та виконати інші, передбачені КПК України, процесуальні дії направлені на всебічне, повне і об"єктивне дослідження обставин справи.
Підстав для зміни у відношенні засудженого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121, ч.З ст.296 КК України повернути прокурору Обухівського району Київської області на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити без змін - тримання під вартою.