АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/982/17 Справа № 201/501/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,

за участі секретаря: Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 31 жовтня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Міста», Приватного підприємства «Візит Дніпро», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельма Арена», треті особи - Приватного підприємства «Созидатель 2000», Відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та Дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання майнового права на нерухоме майно (об’єкт інвестування) , -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Центр Міста», ПП «Візит Дніпро», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Дельма Арена», визначивши третіми особами - ПП «Созидатель 2000», Відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та Дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, приватних нотаріусів Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.08.2010 між ПП «Візит Дніпро» та ТОВ «Дельмар Арена» нерухомого майна - частини комерційно-торгівельного комплексу літ.А-8, розташованого за адресою: вул. Набережна Перемоги, 82-д у м. Дніпропетровську, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.09.2012 між ТОВ «Дельмар Арена» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 нерухомого майна - частини комерційно- торгівельного комплексу літ.А-8, що розташованого за адресою вул. Набережна Перемоги, 82-д у м. Дніпропетровську, визнати за ОСОБА_8 майнового права на нерухоме майно (об’єкт інвестування) приміщення ІХ-7 площею 48,2 кв.м., розташованого у надбудові за адресою: вул. Набережна Перемоги, 82-д у м. Дніпро (з урахуванням уточнених вимог станом на 19.07.2016р.).

В обґрунтування позову зазначив, що між ТОВ «Центр Міста» та ПП «Созидатель 2000» 09.03.2006 укладено договір №09/3 дольової участі у будівництві будівлі комерційний призначення, за умовами якого ПП «Созидатель 2000» прийняв ТОВ «Центр Міста» у дольову участь у будівництві будівлі комерційного призначення, розташованої за адресою - м. Дніпропетровськ. Набережна Перемоги, 82, з метою створення спільної дольової власності у вигляді готового об'єкта та його подальшого використання учасниками цього договору. ТОВ «Центр міста» виступало замовником-забудовником, генеральним проектувальником та генеральним підрядником будівництва.

На підставі даного договору між ТОВ «Центр міста» та ОСОБА_8 20.01.2008 укладено договір про інвестування будівництва № 10, за умовами якого інвестор - ОСОБА_2 зобов'язався прийняти участь в інвестуванні нежитлового будівництва адміністративного комерційного комплексу вказаного будинку, а забудовник ТОВ «Центр міста» - організувати його будівництво та передати інвестору у власність нежитлове приміщення загальною площею 46,0 кв.м (об'єкт інвестування), яке розташоване на технічному поверсі цього будинку.

Згідно з п.1.2 договору № 10 про інвестування будівництва, вказані площі на момент укладення договору визначаються за будівельним кресленням у відповідності з планувальним рішенням (додаток № 2) та підлягають уточненню за результатами контрольних замірів в момент підписання Акту приймання-передачі з відповідним коригуванням сумарної вартості площі та суми договору на підставі договірної вартості одиниці площі.

ОСОБА_2 умови договору про інвестування виконав повністю, фактично за його кошти збудоване приміщення надбудови ІХ-7 площею 48,2 кв.м., а ТОВ «Центр міста» не виконало умови договору та не передало йому об’єкт інвестування.

Позивач зазначає, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.03.2016, якою справа повернута на новий розгляд, визначено обов’язок судів під час повторного розгляду цієї справи з’ясувати обставини щодо присвоєння адреси спірному об’єкту.

Новобудові після завершення будівництва Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 14.01.2009 №4-р надано нову адресу: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, б. 82-д, що підтверджено також листом Дніпропетровської міської ради.

Невиконання ТОВ «Центр міста» своїх обов'язків щодо передання приміщення інвестору ОСОБА_8 сталося у зв’язку із тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2009 у справі за позовом ПП «Візит-Дніпро» до ПП «Созидатель 2000» визнано право власності на низку приміщень у комерційно-торгівельному комплексі за ПП «Візит Дніпро», у т.ч. і на приміщення надбудови літ.АІ-1 - АЗ-1 (номери приміщень IX-1-ІХ-12) загальною площею 191,9 кв.м, до складу яких входило і приміщення надбудови ІХ-7 площею 48,2 кв.м., що є об’єктом інвестування ОСОБА_2 Це потім скасовано постановою Вищого господарського суду від 18.08.2010 та справу передано на новий розгляд. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2011 відмовлено ПП «Візит-Дніпро» у позові. Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2011.

В свою чергу, ПП «Візит-Дніпро» 18.08.2010 (в один день із скасуванням рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2009) продало вже зареєстровані за ним (ПП «Візит-Дніпро») приміщення ТОВ «Дельмар Арена», а останнє 16.10.2012 продало їх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які передали їх в іпотеку ОСОБА_7

Позивач зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» у редакції станом на 10.01.2008, інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. За ч. 5 ст. 7 цього Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до статті 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Таким чином, виконання зобов'язань за інвестиційною угодою свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.

Розпорядження цими правами будь-ким, крім особи інвестора або без його згоди порушує права інвестора ОСОБА_2 та надає право заперечували дійсність правочину, вчиненого із порушенням його прав на об'єкт інвестування па підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Окрім того, новозбудований комерційно-торгівельний комплекс не було завершено будівництвом та не введено в експлуатацію станом на час укладання договорів купівлі-продажу між ПП «Візит-Дніпро» та ТОВ «Дельмар Арена» (18.08.2010), між ТОВ «Дельмар Арена» та ОСОБА_4 (16.10.2012). Цю обставину встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2013.

У відповідності до ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону (ст.31 Закону стосується особливостей державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках та збудовані до 05.08.1992 та немає відношення до нерухомості - об'єкту позову).

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно статей 1, 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» №687-XІV від 20.05.1999 для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, серед іншого, прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

Як встановлено п.7 ч. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів. У відповідності до п. 5 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у порядку, що передбачає прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

Укладання та виконання договорів купівлі-продажу нерухомого майна між ПП «Візит-Дніпро» та ТОВ «Дельмар Арена», між останнім та ОСОБА_4 здійснено до завершення будівництва та введення в експлуатацію нерухомості, що є порушенням ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абз.2 ч.2 ст.331 ЦК України та може бути підставою для визнання цих договорів недійсними на підставі ч. 1 ст.203, ст. 215 ЦК України.

Враховуючи викладене, просив позов задовольнити.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 27.03.2015 року, залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 року, в задоволенні позову – відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.03.2016 року рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська 27.03.2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 року скасовано та справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

При новому судовому розгляді, рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська 31.10.2016 року в задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_2 – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, з наступних підстав.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що відсутні встановлені законом підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачами ПП «Візіт Дніпро» та ТОВ «Дельмар Арена», між останнім та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та визнання за позивачем майнового права на спірне приміщення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як з таким, що зроблений у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підтверджуються матеріалами справи та доводами апеляційної скарги не спростований, які також не містять посилань на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Центр Міста» та ОСОБА_2 укладено договір про інвестування будівництва від 10.01.2008 № 10 (а.с. 10 – 13, т. 1), за яким ОСОБА_2 виступає як інвестор будівництва адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 82, а ТОВ «Центр Міста» виступає як забудовник, який зобов’язується організувати будівництво та передати інвестору нежитлові приміщення, площею 46,0 кв.м, розташовані на технічних поверхах. Загальна сума інвестицій – 126 250,00 грн.

За даним договором ТОВ «Центр Міста», як забудовник, зобов’язався виконати комплекс робіт з будівництва будівлі, з дотриманням вимог проектної документації та діючих ДБН, а в 4-му кварталі 2008 року підписати інвестору «Оглядовий ордер» на об'єкт в узгодженій сторонами базовій комплектації. Закінчити виконання загальнобудівельних робіт в 4-му кварталі 2008 року, ввести будівлю в експлуатацію у встановленому законом порядку протягом 90 днів з моменту закінчення загальнобудівельних робіт. Датою введення будинку в експлуатацію є дата прийняття виконкомом Дніпропетровської міської ради рішення про затвердження акту державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію. Забудовник залишив за собою право змінити строк введення в експлуатацію на термін до 90 днів від встановленого терміну, в зв'язку з затвердженням акта державної комісії про прийняття будинки в експлуатацію.

Згідно п. 3.1.3. договору забудовник зобов’язався підготувати та передати інвестору всі документи, в тому числі копію рішення виконкому, необхідні для отримання останнім в БТІ свідоцтва про право власності, витягу про реєстрацію права власності та технічного паспорта на об’єкт інвестування, за умови, що інвестор проінвестував 100 % вартості об'єкта інвестування, підписав оглядовий ордер та прийняв об'єкт інвестування шляхом підписання Акту приймання-передачі об'єкту інвестування. Оглядовий ордер видається забудовником інвестору до моменту введення будинку в експлуатацію, після завершення загальнобудівельних робіт. Забудовник також зобов’язався повернути інвестору кошти внесені кошти у разі дострокового розірвання договору (п. 3.1.5).

Згідно п. 3.4.4 договору інвестор має право отримати від забудовника документи, необхідні для замовлення і отримання в МБТІ свідоцтва про право власності, витяг про реєстрацію права власності та технічний паспорт на об'єкт інвестування, розірвати договір і відмовитися від об'єкту інвестування при порушенні забудовником терміну, зазначеного в п.п. 3.1.2, п.3.1. договору (термін введення в експлуатацію - 4-й квартал 2008 року або через 90 днів після спливу цього строку для затвердження акту введення в експлуатацію).

У розділі 9 договору вказано, що забудовник підтверджує і гарантує, що ним отримані всі дозволи та погодження, передбачені законом для будівлі. Забудовник гарантує можливість безперешкодної експлуатації об’єкта інвестування після введення його в експлуатацію протягом строків, встановлених ДБН.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Созидатель 2000» та ТОВ «Центр Міста» 09.03.2006 так само був укладений договір №09/3 дольової участі у будівництві будівлі комерційний призначення, за умовами якого ПП «Созидатель 2000» прийняв ТОВ «Центр Міста» у дольову участь у будівництві будівлі комерційного призначення, розташованої за адресою - м. Дніпропетровськ. Набережна Перемоги, 82, з метою створення спільної дольової власності у вигляді готового об'єкта та його подальшого використання учасниками цього договору. ТОВ «Центр міста» виступало замовником -забудовником, генеральним проектувальником та генеральним підрядником будівництва.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2009 за ПП «Візит-Дніпро» визнано право власності на нежитлові приміщення у будинку по вул. Набережна Перемоги, 82-д, у тому числі й на надбудову літ. А1-1 - AM (номери приміщень IX-1- IX-12) загальною площею 191,9 кв.м (а.с. 16 – 19, т. 1). Позов задоволено виходячи із договору про пайову участь у будівництві об’єкта № 24/01/06 від 24.01.2006, укладеного між ПП «Созидатель 2000» та ПП «Візит-Дніпро», який у зміненій 15.02.2006 редакції передбачав обов’язок ПП «Візит-Дніпро» профінансувати частину будівництва об’єкта та зустрічний обов’язок ПП «Созидатель 2000» надати земельну ділянку для будівництва, що виконує функції замовника-забудовника та забезпечує передачу ПП «Візит-Дніпро» за завершенням будівництва його частку збудованого об’єкта, а саме: 358, 5 кв.м підвалу будівлі літ. А-8, 401, 8 кв.м першого поверху будівлі літ. А-8, 404, 5 кв.м. другого поверху будівлі літ. А-8, 402, 4 кв.м третього поверху будівлі літ. А-8, 592, 7 кв.м п’ятого поверху будівлі літ. А-8, 593, 6 кв. м сьомого поверху будівлі літ. А-8, 543, 5 кв.м восьмого поверху будівлі літ. А-8, 191, 9 кв. м надбудови літ. AM - AM (номери приміщень IX-1- IX-12). За угодою про відчуження майнових прав за договором про пайову участь у будівництві об’єкта № 24/01/06 від 24.01.2006 , що підписана 06.05.2009, ПП «Созидатель 2000» відступило свої права за вказаним договором ПП «Візит-Дніпро», на підставі якого господарський суд визнав право власності ПП «Візит-Дніпро» на наведені приміщення.

В подальшому за договором купівлі-продажу від 18.08.2010 ПП «Візит-Дніпро» продало приміщення по вул. Набережна Перемоги, 82-д м. Дніпропетровська ТОВ «Дельмар Арена», у тому числі й надбудову літ. AM - AM (номери приміщень IX-1-IX-12) загальною площею 191,9 кв.м, а за договором купівлі-продажу від 10.02.2012 право власності на надбудову перейшло до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по ? частці до кожної (а. с. 20, 21, т. 1).

Постановою Вищого господарського суду від 18.08.2010 скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2009, справу передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2011 відмовлено ПП «Візит-Дніпро» у позові. Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 (а. с. 184 – 190, т. 1).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2013, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2013, відмовлено у позові ТОВ «Центр міста» у тому числі і до ПП «Візит-Дніпро» про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва - комерційно-торгівельного комплексу літ. А-8, надбудови літ. AM-AM по вул. Набережна Перемоги, 82-д м. Дніпропетровська у зв’язку з тим, що вказаний об’єкт не завершено будівництвом та не введено в експлуатацію (а. с. 62 - 92, т. 1).

У вказаному судовому провадженні ТОВ «Центр міста» захищало свої права й інтереси, які виникли із договору № 09/3 від 09.03.2006 дольової участі у будівництві будівлі комерційного призначення по вул. Набережна Перемоги, 82 у м. Дніпропетровську, який укладено із ПП «Созидатель 2000». Договір укладено з метою створення спільної дольової власності у вигляду готового об’єкта та його подальшого використання учасниками договору, де ТОВ «Центр міста» виступав як замовник-забудовник, генеральний проектувальник та генеральний підрядник. Підстави позову обґрунтовано, зокрема, і рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.012011 про відмову ПП «Візит-Дніпро» у визнанні права власності на спірні приміщення.

Як встановлено судами в даній справі, позивач - ТОВ «Центр міста» просив суд визнати за ним право власності на об’єкт незавершеного будівництва – комерційно-торгівельний комплекс та витребувати це майно у відповідачів, як осіб, що безпідставно заволоділи ним.

Господарський суд, застосовуючи до спірних правовідносин норми статей 316, 317, 319, 328, 392, 331 ЦК України, які регулюють підстави набуття права власності на об’єкт незавершеного будівництва, дійшов висновку про наступне. Право особи зареєструвати право власності на об’єкт незавершеного будівництва виникає за наявності документу, який підтверджує право власності або право користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна; дозволу на виконання будівельних робіт; проектно-кошторисної документації; документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. Але позивачем ТОВ «Центр-Міста» не надано жодних з цих документів (крім дозволів на виконання будівельних робіт зі строком дії до 31.12.2006 та 31.12.2007). Разом із тим, позивачем у якості доказів надано було ряд документів, які підтверджують виконання підрядних будівельних робіт на спірному об'єкті незавершеного будівництва, що підтверджують виконання будівельних робіт чисельним колом підрядних організацій. Отже, позивачем було підтверджено виконання певного переліку робіт у відповідності до вимог укладених ним, як забудовником, договорів з виконавцями цих робіт.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державний реєстрації. До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі будівництва.

Як встановив господарський суд у вказаній справі, станом на час розгляду справи будівництво спірного об'єкта не завершено, в експлуатацію не введено. Отже, позивач вважається власником лише матеріалів, які були використані в процесі будівництва. Право власності у позивача на спірний об'єкт у відповідності не виникло.

Крім того, позивач у даній справі просив визнати за ним право власності на об’єкт незавершеного будівництва комерційно-торгівельного комплексу літ.А-8, який складається, у т.ч. і з восьмого поверху літ. А-8 (номери приміщень: 801, балкони літ. І-ІV), приміщення № VIII-І-VIII-8, загальною площею 543,5 кв. м. та надбудови літ. А1-1-А3-1 (номери приміщень IX-1 - ІХ-12) загальною площею 191,9 кв.м, спірного об'єкту нерухомості. Між тим, за змістом п.6.1.1. договору № 09/3 дольової участі у будівництві від 09.03.2006, укладеного з ПП «Созидатель 2000», у власність ТОВ «Центр міста» переходять усі приміщення, розташовані на 7-ми поверхах об'єкта, за виключенням приміщень, зазначених в п. 6.1.2. цього договору. Зміни та доповнення до п.6.1.1 договору сторонами не вносились.

Отже, будівництво восьмого поверху літ. А-8 та надбудови літ. А1-1-А3-1 є самочинним будівництвом. Визнання права власності за особою на незавершений об’єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як ч. 3 ст. 376 ЦК України, так і ст. 331 ЦК України, що узгоджується із позицією Верховного Суду України, яка викладена у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2012 за № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України» (про правовий режим самочинного будівництва). Відтак, суд відмовив повністю у задоволенні позову, так як ТОВ «Центр Міста» не довів свого права власності на майно.

Доводи апеляційної скарги, щодо тих обставин, що майнові права підлягають визнанню в судовому порядку не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Майном, як особливим обєктом, вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права і обовязки (ч. 1 ст. 190 ЦК України). Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права повязані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 цього Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об’єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об’єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності, оскільки об’єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об’єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Таким чином, майнове право, яке є предметом договору інвестування – це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Отже, позивач може захистити своє порушене майнове право, яке прямо витікає з договору інвестування внаслідок його невиконання, шляхом зобов’язання інвертора вчинити дії, виконати договір тощо, однак не шляхом визнання майнового права на нерухоме майно. На вказані обставини також звертав увагу Позивача місцевий суд в мотивувальній частині рішення.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач звертаючись до суду з вимогами про визнання майнового права на об’єкт інвестування, а також, як на підстави визнання недійсним договору купівлі-продажу (ч.2ст.331 ЦКУ) зазначав, що спірний об’єкт не введений в експлуатацію, а тому вважав, що виконавши свої грошові зобов'язання за інвестиційними договорами, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва, вимагав задоволення його позовних вимог, але при цьому залишив поза увагою те, що до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, та безпідставно вимагав від суду визнати за ним майнові прав на об’єкт інвестування.

Доводи апеляційної скарги, щодо неправомірності висновків місцевого суду про відсутність підстав для визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними колегія суддв не приймає, оскільки порушене право ОСОБА_2 не можна відновити шляхом визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними з огляду на те, що реституція є правовим наслідком недійсності правочину і способом захисту цивільних прав, який застосовується до відносин зобов’язального характеру, тому відсутні підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачами ПП «Візіт Дніпро» та ТОВ «Дельмар Арена», між останнім та ОСОБА_4.

Окрім того, за статтею 876 ЦК України власником об’єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно та об’єкти незавершеного будівництва реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна.

Встановлено, що ані ПП «Візіт Дніпро» ані ТОВ «Дельмар Арена» не мають права власності на спірний об’єкт інвестування.

З огляду на викладене та системний аналіз правових норм можна дійти висновку, що стаття 876 ЦК України щодо визначення замовника власником об’єкта будівництва застосовується лише у взаємозв’язку зі статтею 331 цього Кодексу щодо вимоги обов’язкової наявності права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно. В інших випадках відповідно до статті 376 ЦК України такі об'єкти будівництва та інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, а особа яка його здійснила не набуває права власності на нього.

Відтак позивач не може ставити питання як про визнання за ним права власності на підставі ст. 876 ЦК України, так і на підставі ст. 388 ЦК України (витребування майна у набувача, який не знав про відсутність права на відчуження).

Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права також виходив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, правильно застосувавши положення статей 16, 215, 216, 876 ЦК України у справі, яка переглядається.

Аналогічний висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року 6-1920цс15 та від 30 березня 2016 року 6-265цс16.

Решта посилань апеляційної скарги, на неправомірність рішення, в цілому повторюють доводи, що були викладені Позивачем в суді першої інстанції у вигляді обґрунтування позовної заяви та які були предметом дослідження місцевого суду, а тому додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з’ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308,315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 31 жовтня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_9