КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2009 № 4/237
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Плетньова Г.В., довіреність № 14 від 05.01.2009 року
від відповідача -Головненко Н.В., довіреність № 061-09 від 09.12.2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2009
у справі № 4/237 (суддя
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня"
до ТОВ "Альянс Україна"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 15297,72 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 року у справі № 4/237 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Ласуня” (далі по тексту – позивач) в задоволенні позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю „Альянс Україна” (далі по тексту – відповідач) про стягнення 15 297,72 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою вих. № 598 від 17.07.2009 року (вх. № 02-4.1/4790 від 28.07.2009 року) до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву позивача.
Вважає, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, а рішення прийнято з неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано норми ч. 3 ст. 20 Закону України „Про страхування” відповідно до якої страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд посилається на розслідування проведене відповідачем, а саме, на матеріали справи про адміністративне порушення по випадку ДТП, яка мала місце 26.04.2008 року в м. Києві на перехресті вул. А. Ахматової – Дніпровська набережна та пояснення Житнього В.П., який був присутній при зазначеному ДТП в якості понятого.
Апелянт зазначає, що договір добровільного страхування наземних транспортних засобів юридичних осіб № 206.0156686 (далі по тексту – Договір страхування) був укладений між позивачем та відповідачем 19 травня 2008 року, тобто вже після аварії на яку посилається господарський суд, а тому матеріали зазначеної адміністративної справи не мають відношення до дорожньо – транспортної пригоди, яка сталася 08.10.2008 року, яка є страховим випадком і підставою для виплати страхового відшкодування.
Позивач вважає, що місцевий господарський суд не врахував ту обставину, що Житній В.П. будучи працівником відповідача, є зацікавленою особою при вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування та його пояснення не можуть бути прийняті господарським судом в якості доказів у справі.
Крім того, скаржник відмічає, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято в якості доказів, що підтверджують настання страхового випадку – ДТП, що сталося 08.10.2008 року на автошляху Вишгород – с. Ровжи, довідку ДАІ № 4746 від 08.10.2008 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.09.2009 року о 12 год. 00 хв.
В судовому засіданні 22.09.2009 року представник позивача підтримав свої вимоги викладені в апеляційній скарзі, а уповноважений представник відповідача просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 року у справі № 4/237 – без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 15 297,72 грн. страхового відшкодування.
Місцевим господарським судом встановлено, що 28 травня 2008 року між ТДВ “Альянс Україна” та ТОВ “Торгівельний дім “Ласуня” укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів юридичних осіб № 206.0156686 від 19.05.2008 року.
Згідно Договору страхування застраховано автомобіль HONDA CR-V, державний реєстраційний номер АІ 0357 АІ.
08.10.2008 року об 11 год. 30 хв. на автошляху Вишгород – с. Ровжи сталася ДТП за участю автомобіля Honda CR-V, державний реєстраційний № АІ 0357 АІ, що підтверджується довідкою ДАІ № 4746 від 08.10.2008 року.
Даний транспортний засіб належить ТОВ “ТД “Ласуня” на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу PC A № 254335.
Внаслідок ДТП автомобіль Honda CR-V, державний реєстраційний № АІ 0357 АІ, отримав механічні пошкодження, а саме пошкодження переднього лівого крила та лобового скла, що підтверджується довідкою ДАІ № 4746 від 08.10.2008 року. Матеріальний збиток завданий ТОВ “ТД “Ласуня” пошкодженням автомобіля становить 15 297, 72 грн., що підтверджується рахунком СТО № 7303 від 22.10.2008 р, а також калькуляцією вартості ремонтно-відновлювальних робіт та запчастин.
Автомобіль Honda CR-V, державний реєстраційний № АІ 0357 АІ було застраховано в страховій компанії ТДВ „Альянс Україна” згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів юридичних осіб № 206.0156686 від 19.05.2008 року.
09 жовтня 2008 р. ТОВ “ТД “Ласуня” подало до ТДВ “Альянс Україна” заяву про виплату страхового відшкодування, а також пакет необхідних документів, однак страховик оплату не здійснив, чим на думку позивача порушив договірні зобов'язання та права і законні інтереси ТОВ „ТД “Ласуня”.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про страхування” страховик має право проводити розслідування причин та обставин страхового випадку та визначати розмір страхового відшкодування.
Згідно п. 11.3 Правил добровільного страхування наземного транспорту № 206/06 від 01.03.2006 року, страховик залишає за собою право затримувати виплату страхового відшкодування в разі особливо складних обставин страхового випадку, але на строк не більше шести місяців.
У зв'язку із зазначеним, Відповідачем проведено розслідування та зроблено запити до компетентних державних органів.
В ході перевірки було встановлено, що пошкодження застрахованого автомобіля були отримані в іншому місці, в інший час та з інших обставин, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення по випадку ДТП, яка мала місце 26.04.2008 року в м. Києві на перехресті вул. А. Ахматової - Дніпровська набережна та поясненнями Житнього В.П., який був присутній при зазначеному ДТП в якості понятого.
Крім того, в Акті про розбіжності, складеному спеціалістами ТДВ „Альянс Україна” зафіксовано розбіжності між пошкодженнями, які зазначені в довідці ДАІ від 09.10.2008 року при оформленні ДТП та рахунку СТО № 7303 від 22.10.2008 року.
Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що страхувальником було надано до ТДВ „Альянс Україна” свідомо неправдиві дані про місце, дату та обставини настання події, що підтверджується матеріалами перевірки.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про страхування” підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є надання страхувальником страховику неправдивих даних про обставини настання страхового випадку.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТДВ „Альянс Україна” правомірно не визнало випадок страховим та відмовило ТОВ „ТД „Ласуня” у виплаті страхового відшкодування (лист відмова від 13.04.2009 року вих. № Н-1640/04), а тому, в свою чергу, відмовив позивачеві у стягненні з відповідача страхового відшкодування в розмірі 15 297,72 грн.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 17.1. Договору страхування страхувальник зобов’язаний разом з заявою на виплату страхового відшкодування надати для звірки належний йому примірник Договору та наступні документи, що підтверджують факт настання страхового випадку його причини та розмір, зокрема довідку встановленої форми з органів ДАІ (іншого компетентного державного органу, на який покладені відповідні функції) відносно ДТП.
З матеріалів справи вбачається та місцевим господарським судом встановлено, що довідкою ДАІ № 4746 від 08.10.2008 року зафіксовано дорожньо - транспортну пригоду, яка трапилась на автошляху Вишгород - с. Ровжи. Вказаною довідкою підтверджується також те, що внаслідок ДТП автомобіль Honda CR-V, державний реєстраційний № АІ 0357 АІ отримав механічні пошкодження, а саме пошкодження переднього лівого крила та лобового скла.
Пунктом 18.2 Договору страхування передбачено, що страховик залишає за собою право відстрочити виплату страхового відшкодування в разі особливо складних обставин страхового випадку, але на строк не більше шести місяців.
Як вбачається з матеріалів, відповідач, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування виходив з того, що останнім було проведено розслідування, зроблено запити до компетентних державних органів, в ході чого було встановлено те, що вказані пошкодження, які зафіксовані в довідці ДАІ від 08.10.2008 року № 4746, автомобіль Honda CR-V, державний реєстраційний № АІ 0357 АІ отримав внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 26.04.2008 року на перехресті вул. А.Ахматової - Дніпровська набережна.
Суд першої інстанції визнав зазначені дії відповідача правомірними, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 206.0156686 добровільного страхування наземних транспортних засобів юридичних осіб було укладено між позивачем та відповідачем 19.05.2008 року.
Виходячи з викладеного, якщо припустити достовірність обставин, встановлених відповідачем щодо отримання пошкоджень автомобілем Honda CR-V, державний реєстраційний № АІ 0357 АІ не внаслідок ДТП 08.10.2008 року, а внаслідок ДТП, яка сталася 26.04.2008 року, відповідач під час укладення Договору страхування № 206.0156686 від 19.05.2008 року мав би бути обізнаний про наявні пошкодження застрахованого автомобілю, оскільки відповідно до п. 15.3.2 Договору страхування страховик має право при укладанні Договору оглянути у світлий час доби в присутності страхувальника транспортний засіб та додаткове обладнання, що підлягає страхуванню, перевірити відповідність номерів кузова, двигуна і причепа (напівпричепа) з номерами, вказаними у відповідних документів, а також виявити наявні пошкодження такого ТЗ (його частин, додаткового обладнання) та занести результати огляду в Договір.
Втім, жодних відомостей про наявні пошкодження ТЗ (частин, додаткового обладнання) Договір страхування не містить.
При цьому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та позов підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України „Про страхування” встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В силу частини 2 статті 8 Закону України „Про страхування” страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.
Статтею 988 Цивільного кодексу України до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. Такі умови встановлені також частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування", якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.
Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Пунктом 17.1. Договору страхування передбачено, що страхувальник зобов’язаний разом з заявою на виплату страхового відшкодування надати для звірки належний йому примірник Договору та наступні документи, що підтверджують факт настання страхового випадку його причини та розмір, окрема довідку встановленої форми з органів ДАІ (іншого компетентного державного органу, на який покладені відповідні функції) відносно ДТП.
Відповідно до довідки ДАІ від 08.10.2008 року № 4746 зафіксовано механічні пошкодження автомобіля Honda CR-V, державний реєстраційний № АІ 0357 АІ, а саме пошкодження переднього лівого крила та лобового скла.
Згідно акту огляду транспортного засобу від 09.10.2008 року встановлено, що автомобіль Honda CR-V державний реєстраційний № АІ 0357 АІ, має механічні пошкодження, а саме: лобове скло - тріщина та переднє ліве крило - деформація.
Відповідно до калькуляції вартості ремонтно - відновлювальних робіт та запчастин від 22.10.2008 року та рахунку № 7303 від 22.10.2008 року загальна вартість ремонтних робіт складає 15 297,72 грн.
Проте, 24.10.2008 року між позивачем та відповідачем було складено акт розбіжностей, відповідно до якого відповідач після огляду ТЗ вказав на відсутність підстав для сплати страхового відшкодування за заміну бамперу, оскільки ушкодження бамперу не було зафіксовано ні в довідці ДАІ, ні аварійним комісаром при огляді та складанні акту огляду транспортного засобу, а тому загальна суму до сплати складає 9 782,22 грн.
Таким чином, такі дії відповідача (страховик) свідчать про те, що останній спірну подію визнавав страховим випадком.
Більше того, пунктом 8.12 Договору передбачено, що при прийнятті рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування Страховик протягом 15 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів, зазначених в п. 17.1.1 Договору, повідомляє про таке рішення Страхувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови. При цьому, страховик залишає за собою право відстрочити виплату страхового відшкодування в разі особливо складних обставин страхового випадку, але на строк не більше шести місяців. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, в 15 денний строк відповідачем не було повідомлено позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, як і не було надано пояснень, які саме обставини змусили вважати спірний страховий випадок особливо складним та зініціювали проведення відповідачем особистого розслідування .
А тому, враховуючи викладене вище, колегія судів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський в порушення вимог процесуального законодавства, не з'ясував і не навів в рішенні будь-яких обставин, які б дійсно підтверджували надання позивачем свідомо неправдивих даних про місце, дату та обставини настання страхової події, що слугувало підставою для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування, а місцевим господарським судом – у задоволенні позову.
За таких обставин, оскільки довідкою ДАІ від 08.10.2008 року № 4746 та актом огляду транспортного засобу від 09.10.2008 року зафіксовані пошкодження переднього лівого крила та лобового скла автомобіля Honda CR-V, державний реєстраційний № АІ 0357 АІ, вартість ремонтно – відновлювальних робіт яких, згідно калькуляції від 22.10.2008 року та рахунку № 7303 від 22.10.2008 року складає 9 782,22 грн., колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню, а позовні вимоги частковому задоволенню, а саме в розмірі 9 782,22 грн., оскільки в цій частині є обґрунтованими та підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Ласуня” задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 року у справі № 4/237 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Альянс Україна” (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик,42 код ЄДРПОУ 32253696, р/р 26501227 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Ласуня” (01103, м. Київ, вул. М. Драгомирова, 4, оф. 122, код ЄДРПОУ 32310083, р/р 260000097037 у КРД „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 322904) 9 782 (дев’ять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 22 коп. страхового відшкодування, 97 (дев’яносто сім ) грн. 82 коп. державного мита та 75 (сімдесят п’ять) грн. 46 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити.
Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Альянс Україна” (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42, код ЄДРПОУ 32253696, р/р 26501227 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Ласуня” (01103, м. Київ, вул. М. Драгомирова, 4, оф. 122, код ЄДРПОУ 32310083, р/р 260000097037 у КРД „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 322904) 48 (сорок вісім) грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Матеріали справи № 4/237 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
28.09.09 (відправлено)