КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2009 № 05-5-50/23882
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Мірецький Т.О., дов. № 75 від 11.06.209 року
від відповідача -не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "САН ІнБев Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2009
у справі № 05-5-50/23882 (суддя
за позовом Відкрите акціонерне товариство "САН ІнБев Україна"
до ТОВ "Фірма "Вімком ЛТД"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про порушення справи про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року у справі № 05-5-50/23882 повернуто заяву Відкритого акціонерного товариства „САН ІнБев Україна” (далі по тексту – заявник, ВАТ „САН ІнБев Україна”) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Вімком ЛТД” (далі по тексту – боржник) про порушення справи про банкрутство без розгляду на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрута”.
Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник звернувся з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/4388 від 14.07.2009 року) до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду.
Апелянт зазначає, що виключний перелік підстав повернення без розгляду заяви про порушення справи про банкрутство встановлено ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрута” та ст. 63 ГПК України, але вказані статті не передбачають право суду повертати заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника з підстав неподання заявником належних доказів відсутності керівних органів боржника за його місцезнаходженням. На думку скаржника, суд першої інстанції в порушення ст. 19 Конституції України повернув заяву з підстав, не передбачених господарським процесуальним законодавством України.
Крім того, скаржник відмічає, що Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” та ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрута” не містять вказівки на те, що відсутність юридичної особи (її керівних органів) за її місцезнаходженням може підтверджуватись лише відомостями, внесеними до єдиного реєстру.
Скаржник зазначає, що на обґрунтування відсутності боржника (його керівних органів) за його місцезнаходженням ВАТ „САН ІнБев Україна” було додано до заяви про порушення справи про банкрутство належні та допустимі засоби доказування - письмові докази, а саме, постанову від 19.12.2008 року відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про повернення наказу у зв’язку з відсутністю Боржника за його місцезнаходженням.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2009 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „САН ІнБев Україна” було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.09.2009 року об 11 год. 10 хв.
В судове засідання 15.09.2009 року з’явився представник заявника – ВАТ „САН ІнБев Україна” та підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Апелянт у судовому засіданні заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи конверту, який на думку скаржника є додатковим доказом у справі стосовно того, що ТОВ „Фірма Вімком ЛТД” за зазначеною адресою не знаходиться.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника заявника, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних підстав:
Відкрите акціонерне товариство „САН ІнБев Україна” звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що місцезнаходження боржника невідоме (постановою від 19.12.2008 року відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві наказ про стягнення з боржника коштів було повернуто у зв’язку з відсутністю боржника за місцезнаходженням), а всі заходи зі стягнення заборгованості товариства у сумі 688 318,74 грн., з яких: зворотня тара на суму 476 432,70 грн., неустойка в розмірі 204 869,92 грн. та судові витрати, вичерпано.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року заяву про порушення справи про банкрутство було повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з тих підстав, що заявником не подано належних доказів відсутності керівних органів боржника – юридичної особи за її місцезнаходженням.
На думку місцевого суду, лише наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням може слугувати доказом відсутності боржника. Втім, позивачем до заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність юридичної особи – боржника за її місцезнаходженням.
Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з таким висновком не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо: заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону, не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, заявник не дотримав строку, зазначеного у абзаці третьому статті 1 цього Закону, з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Повертаючи заяву без розгляду на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд першої інстанції виходив з положень ст. 52 зазначеного Закону, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.
Відповідно до ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, заявником до позовної заяви було надано постанову від 19.12.2008 року відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про повернення наказу у зв’язку з відсутністю боржника за його місцезнаходженням, яка на його думку є належним та допустимим доказом відсутності боржника за своїм місцезнаходженням.
Виходячи зі змісту ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти , що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Проте, остаточно питання щодо належності чи неналежності доказів слід з’ясовувати під час розгляду справи та оцінки доказів.
А тому колегія суддів вважає, що висновки Господарського суду міста Києва про неподання належних доказів відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням та оцінка місцевого суду наданих ВАТ „САН ІнБев Україна” доказів на предмет їх належності на стадії вирішення питання про прийняття заяви та порушення провадження у справі є не обґрунтованими та безпідставними.
При таких обставинах, колегія судів вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано повернув заяву Відкритого акціонерного товариства „САН ІнБев Україна” без розгляду на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „САН ІнБев Україна” на ухвалу Господарського суду міста Києва 23.06.2009 року у справі № 05-5-50/23882 задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва 23.06.2009 року у справі №05-5-50/23882 скасувати.
3.Справу № 05-5-50/23882 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.09.09 (відправлено)