КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа№ 910/15103/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Калатай Н.Ф.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Козовий О.Д. довіреність № 93/12-16 від 03.01.17

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року

у справі №910/15103/16 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення 18 232,91 грн. в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 18 232,91 грн. в порядку регресу (а.с. 7-9).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15103/16 від 20 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ПрАТ "СК "Альфа Страхування" 3 697,31 грн. страхового відшкодування та 279,43 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 85-96).

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "СК "Альфа Страхування" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року у справі №910/15103/16 повністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ПрАТ "СК "Альфа Страхування" 18 232,91 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СК "Альфа Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року у справі №910/15103/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Калатай Н.Ф., Жук Г.А.

11 січня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СК "Альфа Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року у справі №910/15103/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Калатай Н.Ф., Жук Г.А. та призначено до розгляду на 26 січня 2017 року.

У судовому засіданні 26 січня 2017 року представник ПрАТ "СК "Альфа Страхування" надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в судове засідання 26 січня 2017 року не з'явився про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихмасовим ідентифікатором 0411616220942 (а.с. 115).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника зазначеної особи.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

18 липня 2014 року, між ПрАТ "Альфа Страхування" (далі - страховик, позивач) та гр. ОСОБА_3 (страхувальник за договором страхування) укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0790934.150 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом "SEAT Cordoba", державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску та додатковим обладнанням, встановленим на ньому, за умовами страхування транспортного засобу (КАСКО) (а.с.14).

За умовами договору, укладеного позивачем зі своїм страхувальником франшиза (безумовна) складає 1% (1000,00 грн.) (п. 7.1 Частини 1 Договору страхування); Строк дії Договору: з 19.07.2014 р. по 18.07.2015 р. (п. 9 Частини 1 Договору страхування); знос (КАСКО та/або ДО) не враховується (п.7.1, ч. 1 Договору страхування).

У відповідності зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (аналогічні приписи також містяться у п. 3 ч. 1 ст. 20 та п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про страхування").

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно первинної довідки ДАІ та розгорнутої довідки №9475367 від 14.12.2014 р. про дорожньо-транспортну пригоду, складеної Відділом ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС, копії яких наявні в матеріалах справи, 14.12.2014 р. по вул. О. Теліги в м. Києві відбулась ДТП за участю транспортного засобу "SEAT Cordoba", державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу марки "CHEVROLET LACETTI" державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження (а.с. 16, 17).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2014 р. у справі № 761/37885/14-п встановлено, що водій ОСОБА_5 14.12.2014 р. о 18 год. 15 хв. по вул. О. Теліги в м. Києві, керуючи автомобілем "CHEVROLET LACETTI" д.н. НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем "SEAT Cordoba", д.н. НОМЕР_1 під керуванням власника ОСОБА_4, що призвело до пошкоджень транспортних засобів. Вищевказаною постановою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с. 18).

15 грудня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до позивача з Заявою про настання страхового випадку та сплату страхового відшкодування (за договором КАСКО та ОСЦПВВНТЗ), яку просив перерахувати на рахунок СТО (а.с. 19-20).

Підпунктом 15.5.3. пункту 15.5. Частини ІІ Договору страхування встановлено, що страхове відшкодування виплачується за дорученням страхувальника та за письмовою згодою вигодонабувача, на станцію технічного обслуговування (СТО), якщо виплата страхового відшкодування проводиться на підставі рахунку СТО. В такому разі виплата страхового відшкодування може здійснюватися у два етапи: до розрахунку страхового відшкодування на першому етапі приймається сума збитку у розмірі 75% від рахунку СТО із наданням гарантійного зобов'язання про перерахунок обсягу страхового відшкодування після підтвердження факту виконання відновлювальних (ремонтних) робіт; на другому етапі після надання документів, що підтверджують факт виконання відновлювальних (ремонтних) робіт (акт виконання робіт) та огляду відновлювального (відремонтованого) транспортного засобу здійснюється перерахунок та остаточна виплата страхового відшкодування.

Окрім цього, як зазначено в поясненнях позивача, при розрахунку страхового відшкодування до вартості відновлювального ремонту застосовано суму зниження в розмірі 2407,10 грн., що пов'язано з визначенням ціни роботи експерта.

У Протоколі огляду транспортного засобу № 458 від 22.12.2014 р. відображено назви пошкоджених складових транспортного засобу та тип ремонтної операції (а.с. 21).

28 січня 2015 року ФОП ОСОБА_6 виставлено рахунок на оплату № 00000000091 на суму 41403,62 грн. (без ПДВ) щодо вартості ремонту авто (а.с. 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із складеним позивачем страховим актом № 3776.206.14.01.01 від 05.02.2015 р., з урахування розрахунку розміру страхового відшкодування, у якому визначено вартість відновлювального ремонту (у сумі 43810,72 грн.), виходячи з розрахунку СТО ФОП ОСОБА_6, до виплати призначено 22610,96 грн. (з ПДВ у сумі 2768,48 грн.) (а.с. 26, 27).

На підставі страхового акту № 3776.206.14.01.01 від 05.02.2015 р., позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 22610,96 грн. (з ПДВ у сумі 2768,48 грн.) рахунок ФОП ОСОБА_6, що підтверджується платіжним дорученням № 3502 від 20.02.2015 р. (а.с. 28).

02 березня 2015 року ФОП ОСОБА_6 виставлено рахунок на оплату № 00000000206 на суму 56588,65 грн. (без ПДВ) щодо вартості ремонту авто (а.с. 29).

Згідно із складеним позивачем страховим актом № 3776.206.14.01.02 від 18.03.2015 р., з урахуванням розрахунку розміру страхового відшкодування, у якому враховано вартість відновлювального ремонту (у сумі 56588,65 грн.), виходячи з рахунку № 00000000206 СТО ФОП ОСОБА_6, розміру збитку (43027,24 грн.), франшизи (1000 грн.) та проценту виплати визначено розмір страхового відшкодування у сумі 31270,43 грн. (43027,24 грн.*75%-1000+0) до виплати призначено 8659,47 грн. (без ПДВ), (31270,43 грн. - 22610,96 грн. (авансовий внесок на користь СТО) (а.с. 30, 31).

На підставі страхового акту № 3776.206.14.01.02 від 18.03.2015 р., позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 8659,47 грн. (без ПДВ) рахунок ФОП ОСОБА_6, що підтверджується платіжним дорученням № 5646 від 23.03.2015 р. (а.с. 32).

09 квітня 2015 року ФОП ОСОБА_6 складено Акт виконаних робіт № ФД00005907, відповідно до якого вартість виконаних робіт становить 11 394 грн. (без ПДВ), а вартість замінених запчастин становить 45 193,75 грн. (без ПДВ) (а.с. 33).

Згідно із складеним позивачем страховим актом № 3776.206.14.01.03 від 14.04.2015 р., з урахування розрахунку розміру страхового відшкодування, у якому враховано вартість відновлювального ремонту виходячи з акту виконаних робіт СТО ФОП ОСОБА_6 (у сумі 56588,65 грн.), перераховано суму страхового відшкодування 10756,81 грн. (а.с. 35).

На підставі страхового акту № 3776.206.14.01.03 від 14.04.2015 р., позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 10756,81 грн. (без ПДВ) рахунок ФОП ОСОБА_6, що підтверджується платіжним дорученням № 7186 від 17.04.2015 р. (а.с. 36).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма закріплена і у ст. 993 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування у сумі 42 027,24 грн., набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - ПрАТ "Альфа-Страхування" може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова від 28.08.2012 р. у справі №23/279).

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Chevrolet Lacetti" д.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_7, була застрахована ПрАТ "СК"ПЗУ України" (відповідачем) відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6354553, дійсного станом на 14.12.2014 р., з лімітом за шкоду майну 50 000 грн. та франшизою 0 грн. (а.с. 13).

26 березня 2015 року позивач звернувся до відповідача з Заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу к розмірі 31270,43 грн. (а.с. 37). Крім того позивач надіслав відповідачу лист про доплату грошового відшкодування в порядку регресу у сумі 10 756,81 грн. (а.с. 38).

06 липня 2015 року відповідач перерахував позивачу 23 794,33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу за страхувальника ОСОБА_8, що підтверджується платіжним дорученням № 33812 (а.с. 81).

Оскільки Заяву позивача було задоволено частково, він звернувся з даним позовом та просив стягнути з відповідача 18 232,91 грн. недоплаченої суми страхового відшкодування.

Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до Звіту № 458 про оцінку автомобіля "SEAT Cordoba", д.н. НОМЕР_1, складеного 29.12.2014 р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕКЛІС", а також ремонтної калькуляції № 458/2014 від 29.12.2014р., складеної на основі комп'ютерної програми Аudatex, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів за середніми розцінками вартості складає 21616,27 грн. без ПДВ на складові частини, що підлягають заміні (23794,33 грн. з врахуванням ПДВ на складові частини, що підлягають заміні) (а.с. 43-50).

Відповідач посилається на відсутність підстав для стягнення з нього недоплаченої частини суми страхового відшкодування, виплаченого позивачем його страхувальнику, оскільки розрахунок цієї суми було здійснено позивачем без застосування коефіцієнту фізичного зносу, який визначено у Звіті про оцінку транспортного засобу.

Проте вказані посилання є безпідставними з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

При цьому, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 42 027,24 грн. (на підставі рахунків та акту виконаних робіт СТО) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 18.07.2014 р. №046.0790934.150, у якому відсутні умови щодо необхідності застосування коефіцієнту фізичного зносу, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

Крім того, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

З приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача як страховика за договором добровільного страхування майна, дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даному випадку відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки ПрАТ "СК"ПЗУ", яке є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Водночас, Законом України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, власник якого застрахував свої інтереси на підставі договору добровільного страхування, а необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15: "Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Крім того, листом Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р., роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Тому визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "SEAT Cordoba", д.н. НОМЕР_1 з урахуванням умов Договору, відповідно до частково оплачених рахунків № 0000000091 та № 0000000206 (на загальну суму 42 027,24 грн.) та без урахування коефіцієнту фізичного зносу є правомірним, а доводи відповідача про необхідність зменшення суми страхового відшкодування на такий коефіцієнт є безпідставними.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Отже, в даному випадку відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності власника автомобіля "CHEVROLET LACETTI" д.н. НОМЕР_2, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля "SEAT Cordoba", д.н. НОМЕР_1, при цьому, в межах суми, що перейшла до позивача в порядку регресу в зв'язку із виплатою страхового відшкодування за мінусом франшизи.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6354553 розмір франшизи складає 0 грн. 00 коп., розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн. 00 коп.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача різниці між розміром виплаченого позивачем страхового відшкодування (42 027,24 грн.) та виплаченою відповідачем позивачу (23 794,33 грн.), у межах страхової суми за шкоду заподіяну майну за Полісом № АІ/6354553 (50 000,00 грн.), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 18 232,91 грн.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Альфа Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року у справі №910/15103/16 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року у справі №910/15103/16 необхідно скасувати, та прийняти нове рішення, відповідно до якого позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Альфа Страхування" задовольнити у повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір у сумі 1515,80 грн., належить відшкодувати апелянту за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Альфа Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року у справі №910/15103/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року у справі №910/13450/16 скасувати та прийняти нове рішення:

"1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 19, код ЄДРПОУ 30968986) страхове відшкодування у розмірі 18 232 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять дві) грн. 91 коп. та 1378 (одну тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 19, код ЄДРПОУ 30968986) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Справу №910/15103/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Г.А. Жук

Н.Ф. Калатай