Cправа № 2-а-1361/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року    Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого: судді - Рєзнікової С.С.

за участю секретаря – Андрєєвой В.В.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чугуїві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про стягнення недовиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня , -

В с т а н о в и в :

    Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області недовиплачену за 2007 та 2008 роки щорічну грошову допомогу в сумі 2570 грн. 42 коп. та  3017 грн. відповідно.

    В обгрунтування позовних вимог посилається на те,  що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та має інвалідність 3 групи, у зв’язку з цим відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту» має право отримати до 5 травня  щорічну разову грошову допомогу у 2007 році у розмірі – семи мінімальних пенсій за віком, що складає 2879 грн. 42 коп. При цьому, зазначена допомога була виплачена йому у квітні 2007 року у відповідності зі ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» у розмірі 300 гривень, а в квітні 2008 році, виплачено 350 гривень, а повинно було бути сплачено 3367 гривень.

    Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 р. положення ст. 29 Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було визнано неконституційним.

    Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р. ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік»  в частині внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», щодо виплати разової грошової допомоги у розмірі, який визначається КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України ( п.20 підпункт 1 «б») визнано неконституційним.

    Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому різницю між вищевказаною щорічною грошовою допомогою встановленою п. 5 ст. 13 Законом України «Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту»  та фактично отриманою за 2007 та 2008 роки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 . свої позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в  повному обсязі, надав пояснення як викладено у позові.

Представник відповідача управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області ОСОБА_2  проти позову заперечував вказуючи, що ще у квітні 2007 року та у квітні 2008 року було зроблено виплату щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у відповідності з чинним та той час законодавством. При цьому Рішення Конституційного Суду України не були прийняті ні в 2007 році ні в 2008 році на момент виплати вищевказаної допомоги. Однак вказував, що ОСОБА_1  дійсно має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС та є інвалідом 3 групи, та користується пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту», яким передбачено виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Крім цього, представник відповідача вказував на те, що єдиний Закон України, який Конституція України відокремлює серед інших, це Закон України «Про державний бюджет України». Згідно з Конституцією України цей Закон приймається щорічно та має визначений термін дії. Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно Законом «Про державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків. Закон України «Про державний бюджет України» правовим актом, зміст якого чітко зумовлений поняттям бюджету, як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Такий закон затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Надав суду заяву з проханням слухати справу за їх відсутності.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач по справі ОСОБА_1   має статус інваліда війни 3 групи, у відповідності з посвідченням виданим 01 квітня 1991 року. (а.с. 4), а тому йому виплачується у квітні  кожного року щорічна до 5 травня разова грошова допомога, що не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до Закону України «Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту» категоріям осіб (учаснику бойових дій), до яких відноситься позивач передбачено виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

У  квітні 2007 року ОСОБА_1  отримав вищевказану допомогу у розмірі 300 гривень, а у квітні 2008 року – 350 гривень.

Дію частини 5 ст. 13 цього Закону було зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру щорічної разової грошової допомоги (ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік») та дана щорічна грошова допомога була передбачена у 2007 році у розмірі 300 гривень.

Також до Закону України «Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту» Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» (п.20 під. 1 «б») було встановлено, що щорічна до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Зазначені виплати до 5 травня щорічної разової допомоги здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов*язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Отже  в період з 01.01.2007 рок по 09.07.2007 рік та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року орган соціального захисту населення не мав повноваження виплачувати зазначені виплати у розмірах встановлених ч.5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

При цьому суд виходить з висновків Конституційного суду України, наведених у мотивувальній частині рішення від 03.10.1999 року № 4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать однин одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачене самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, покладення на органи соціального захисту населення обов*язку здійнити виплати щорічної допомоги до 5 травня, особам, які отримали таку допомогу протягом 01.01.2007 року – 09.07.2007 року та 01.01.2008 року – 22.05.2008 року, у розмірах встановлених Законом України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не законом про державний бюджет на відповідний рік є безпідставними. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства. А враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізує своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов*язок щодо їх виплати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», п.20 під 1 «б» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту», Рішенням КСУ від 03.10.1999 року № 4-зп, ст.ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області про стягнення недовиплченої щорічної допомоги до 5 травня – відмовити.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заява про апеляційне оскарження постанови Чугуївського міського суду Харківської області подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: