АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.

СуддівКравець В.А., Слободянюк С.В.

при секретаріГоін В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року

у справі за заявою ОСОБА_5, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року відмовлено у відкритті провадження. /а.с. 28-29/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції, всупереч положенням ст. 256 ЦПК України, не враховано, що звертаючись до суду в порядку цивільного судочинства, в окремому провадженні, із заявою про встановлення юридичного факту того, що вимушене переселення заявника з окупованої території Донецької області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області, Україна, заявник посилається на те, що від встановлення даного факту залежить виникнення його права на отримання справедливої компенсації з держави - агресора - Російської Федерації, а іншого порядку встановлення такого юридичного факту чинним законодавством України не передбачено. Отримана заявником довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.03.2016 р. посвідчує лише факт вимушеного переселення з Донецької області, до м. Києва і не містить в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень, у зв'язку з чим спір про право у даному випадку відсутній. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив ухвалу суду скасувати, справу повернути для вирішення питання про відкриття провадження. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив ухвалу суду скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

№ справи 755/14659/16-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/796/1014 /2017

Головуючий у суді першої інстанції: Гаврилова О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з передачею питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції, на підставі наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції керувався вимогами п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, про те, що суддя відмовляє у відкриті провадження, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів.

Встановивши, що зі змісту заяви ОСОБА_5, вбачається те, що останній просить суд встановити факт, що його вимушене переселення з окупованої території Донецької області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України, з метою набуття та отримання в подальшому прав, пільг та преференцій, визначених міжнародним та національним законодавством, у тому числі Конвенціями, ратифікованими різними державами, а встановлення факту визначається: у випадку звернення з певними заявами до компетентних органів іноземних держав - за законодавством цих держав з урахуванням норм ратифікованих цими державами міжнародних договорів, конвенцій тощо, - відповідними державними органами цих країн; у випадку звернення із заявами до компетентних установ та органів України (Міністерства соціальної політики України тощо) - з метою отримання пільг, субсидій, допомог, - право їх отримання повинно вирішуватися в порядку, передбаченому законодавством, що регулює правовідносини між заявником та відповідними державними органами, як суб'єктами владних повноважень, з якими пов'язана необхідність встановлення цього факту, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява не підлягає судовому розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Із матеріалів справи вбачається, що заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано до суду в порядку окремого провадження для підтвердження наявності у них прав, передбачених Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, тобто, з метою захисту їх немайнових прав та інтересів, оскільки довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановленої форми, що була видана заявникам, не містить відомостей про конкретні причини внутрішнього переміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Суд першої інстанції вказаних положень не врахував, належним чином не з'ясував мету з якою заявник звернулися до суду з даною заявою, не з'ясував підстави поданої заяви, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі у зв'язку з непідвідомчістю, не вказавши до того ж в порядку якого виду судочинства в такому випадку повинна бути розглянута заява.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи викладене, колегія суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню, а питання про відкриття провадження передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року - скасувати, питання про відкриття провадження передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: