У Х В А Л А

27 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,

суддів:Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року у справі за його позовом до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати,

встановила:

позивач подав заяву про перегляд і скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року. Цим рішенням суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року, якими заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, позивач подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбачених пунктами 2, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм процесуального права та у зв'язку з її невідповідністю викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 12 серпня, 27 жовтня 2014 року, 1 та 23 березня, 21 вересня 2016 року (справи №№ К/800/43687/14, В/800/4687/14, К/800/44687/15, К/800/35998/15, К/800/47733/13 відповідно), ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого 2015 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За статтею 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 236 КАС сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень: 1) в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку; 2) Вищого адміністративного суду України з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.

У статті 237 КАС передбачено мотиви, з огляду на які може бути ініційований перегляд судових рішень Верховним Судом України. Зокрема, після касаційного перегляду адміністративна справа переглядається тільки з підстави неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (пункт 1 частини першої); неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні с удового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів (пункт 2 частини першої); невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (пункт 5 частини першої).

Із тексту оскарженого рішення випливає, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані позивачем обставини - підписання оскаржуваного наказу не уповноваженою особою, звільнення його без попередньої згоди профспілкового органу - не є нововиявленими, оскільки не стосуються підстав заявленого ним позову.

У цьому рішенні не міститься висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування норм матеріального права, які в розумінні пунктів 1, 5 частини першої статті 237 КАС є підставою для перегляду судових рішень.

Як видно зі змісту заяви та характеру її вимог, заявник оспорює правильність застосування норм процесуального права при прийняті судового рішення про перегляд за нововиявленими обставинами, яке за своїм видом та юридичним значенням не є тим судовим рішенням, що перешкоджає подальшому у провадженню у справі чи стосуються правил підсудності або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, а отже в розумінні пункту 2 частини першої статті 237 КАС не утворює предмет перегляду, на який поширюються повноваження Верховного Суду України.

Зазначені обставини дають підстави вважати заяву необґрунтованою і такою, що унеможливлює допуск справи до провадження.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах України Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді О.Б. Прокопенко

І.Л. Самсін