Справа №2а-283

2009 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2009 року суддя Троїцького районного суду Луганської області Ляшенко М.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про бездіяльність та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з зазначеним позовом звернувся позивач, в обгрунтування якого зазначив, що відповідно до вимог ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Відповідно до вимог зазначеного Закону з 01.01.2006 року йому повинні були виплачувати щомісячну соціальну допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але в 2006 році не виплачували, а в 2007-2009 роках виплачувалась в розмірі тільки 10%. На підставі чого просить відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов`язати управління Пенсійного Фонду України в Троїцькому районі нарахувати йому недоплачену щомісячну допомогу за 2007-2009 роки у сумі 3398,10 грн .

Позивач ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, суду надав клопотання про розгляд справи у його відсутність і розгляд справи в порядку письмового провадження, а також заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 року, але законодавчо не визначено які органи і з яких джерел повинні виплачуватись, тому вважає позов безпідставним, в якому просить відмовити у повному обсязі, а також відмовити позивачу у відновленні пропущенного строку для звернення до суду .

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням думки сторін, суд вважає можливим вимоги позивача щодо стягнення недоплаченої соціальної допомоги задовольнити частково, а в задоволенні вимог щодо відновлення пропущенного строку – відмовити за таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

П.7 ч.1 ст.3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду у Троїцькому районі Луганської області у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, щодо зобов’язання відповідача, який являється суб’єктом владних повноважень, здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, суд зобов’язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими,  безсторонніми та добросовісними.

Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до ч.3 ст.8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист  і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої),  вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої  держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності  шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з ч.1 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня — 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривня, з 1 липня — 482 гривні, з 1 жовтня — 498 гривень.

Відповідно до ст. 71 Закону України від 26.12.2008, № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік". Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Відповідач у своєму запереченні на позов не погодився з вимогами позивача, оскільки, вважає, що законодавчими актами України не врегульоване питання за рахунок яких коштів і джерел повинна виплачуватись зазначена надбавка, а також вважає, що вимоги позивача про відновлення пропущенного строку для звернення до суду для захисту порушених прав за період з 01.01.2006 року і по теперішній час є незаконними на підставі ст.ст.99,100 КАС України.

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні  управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України (у 2006 році – бюджетна програма КПКВ 6481030 «Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд», у 2007 році – бюджетна програма КПКВ 3508100 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», у 2008 році – бюджетна програма КПКВ  3513020 «Дотація Пенсійному фонду України  на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги зобов`язаний, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни, ст.58 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», Управління Пенсійного фонду України у Троїцькому районі Луганської області.

Судом встановлено, що доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. Перевіряючи зазначені факти судом встановлено наступне.  

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У позовній заяві позивач просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період  з 01.01.2007 по теперішній час. Причиною пропуску строку позивач зазначив той факт, що він дізнався, що його права порушені відповідачем лише після оприлюднення ухвалення Рішення Конституційного Суду України (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року.

Судом встановлено, що Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007 року.

Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 року.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду 18 .0 8.2009 року, тобто з пропуском річного строку встановленого статтею 99 КАС України.

У зв’язку з тим що виплати даної допомоги є щомісячними суд вважає що позивач має право на отримання щомісячної грошової допомоги у межах річного строку, тобто з моменту подачі позовної заяви до суду, так як в клопотанні відповідач просить відмовити. Таким чином, у отриманні щомісячної грошової допомоги за 2007 рік, 2009 рік, у повному обсязі та частково за 2008 рік позивачем, суд вважає можливим відмовити, так як позивачем пропущений зазначений річний строк звернення до адміністративного суду, а підстав для відновлення пропущеного строку для звернення до суду позивачем не надано.

Частиною 2 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що інших поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав стосовно позовних вимог про нарахування щомісячної державної допомоги за вищезазначений період, позивач суду не надав, суд вважає, що підстави для поновлення зазначеного строку відсутні.

Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до  ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що дійсно, згідно з ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.

Крім того, судом встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI, яким затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня — 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривня, з 1 липня — 482 гривні, з 1 жовтня — 498 гривень.

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:

Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік дорівнює 1737,90 гривень:

Січень - березень (470 гривень х 30%) х 3 місяця = 423 гривні;

Квітень-червень (481 гривня х 30%) х 3 місяця = 432,90 гривень;

липень – вересень (482 гривня х 30%) х 3 місяця = 433,80 гривень;

жовтень – грудень (498 гривень х 30%) х 3 місяця = 448,20 гривень.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI текст статті 6 Закону України “Про

соціальний захист дітей війни” від 18.10.2004 року №2195-IV викладено в наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”», що становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме з 01.01.2008 року 470 грн х 10% = 47,00 грн, з 01.04.2008 року – 481 грн х 10% = 48,10 грн, з 01.07.2008 року – 482 грн х 10% = 48,20 грн, 01.10.2008 року – 498 грн х 10% = 49,80 грн.

Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I,пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, при визначенні розміру щомісячної соціальної допомоги дітям війни в 2008 році необхідно керуватись ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.10.2004 року №2195-IV саме з травня 2008 року, так як дія цієї статті відновлена 22.05.2008 року, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI.

У зв`язку з визнанням неконституційними положень підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI і відновленням дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.10.2004 року №2195-IV відповідач повинен нарахувати і сплатити щомісячну державну соціальну допомогу позивачу за період з 18 серпня по 31 грудня 2008 року (так як позивач звернувся до суду саме 18.08.2009 року)

в розмірі 463 , 26 грн з розрахунку:

серпень (з 18 по 31) - 482 грн х 30% : 31 дн х 13 дн – (48,20 грн : 31 дн х 13 дн – фактично сплаченої суми) = 19 , 86 грн

вересень (482 грн х 30%) х 1 місяць = 144,6 гривень;

жовтень -грудень (498 грн х 30%) х 3 місяця = 448,20 грн – 149,40 грн (фактично сплаченої суми) = 298,80 грн.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо відмови в нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з часу прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, №10-рп/2008.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір частково в розмірі 1 гривня 70 копійок.

Суд зазначає, що ст. 71 Закону України від 26.12.2008, № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", до теперішнього часу не визнані  не конституційними тому у 2009 році позивачу слід робити виплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,3,6,9-11,17,69-86,94,99,100,158,159-163 КАС України, ст.ст.1,2,6,19,21,68 Конституції України, статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, ст.38 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.10.2004 року №2195-IV, Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян), Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень статті 67 розділу I,пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" N3552-XII від 22.10.93 року, ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» 20.12.2005 року №3235-IV, бюджетна програма КПКВ 6481030 «Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд», бюджетна програма КПКВ 3508100 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», бюджетна програма КПКВ 3513020 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», -

П О С Т А Н О В И В:

Зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в Троїцькому районі Луганської області нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячну державну соціальну допомогу за серпень – грудень 2008 року як дитині війни в розмірі 463 , 26 гривень .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 гривня 70 коп.

Постанова може бути оскарженою до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя