Справа №2-1351/2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Заочне
13 травня 2008 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Свистунової О.В.
при секретарі Кулагіній І.Д.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, звернувшись до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу із зазначеним позовом, посилається на ті обставини, що Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03.08.2007 року, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 у злочині, передбаченому ст.. 191 ч.1 Кримінального кодексу України, на підставі ст.. 6 Закону України «Про амністію» від 09.06.2007 року провадженням була закрита, а ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності.
Однак, у вищевказаній постанові було зазначено, що ОСОБА_4 на підставі трудового договору від 01.09.2005 року працював на посаді завідувача складом тютюнової, лікеро-горілчаної продукції ПП ОСОБА_3 (пр. Металургів, 24 у м. Кривому Розі). На підставі наказу від 10.04.2007 року працював завідуючим складом ЦГР «Любе» (вул.. Лебедєва-Кумача,1 у м. Кривому Розі). На підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 01.09.2005 року та маючи доступ до товарно-матеріальних цінностей, з метою привласнення чужого майна й особистого збагачення, систематично вчиняв дії направлені на розтрату довіреного йому майна приватного підприємства, на загальну суму 7260 грн.ЗЗ коп., які використовував на особисті потреби. Своїми діями заподіяв матеріальну шкоду ПП ОСОБА_3 На теперішній час шкода не відшкодована.
У зв»язку з чим, позивач просить задовольнити його позовні вимоги шляхом стягнення з ОСОБА_4 на його користь: матеріального збитку у сумі 7260,33 грн., моральної шкоди у розмірі 10000 грн., а також витрати за надання юридичних послуг у розмірі 14000 грн.
У судове засідання 13 травня 2008 року позивач ОСОБА_3 не з»явився, про день та час розгляду справи сповіщений належно. Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами про належність його повідомлення (а.с.32,33,35,36).
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши показання представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як передбачено ст. 21 КЗпП України - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором, угодою сторін.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця (Серія В02 № 198520) зареєстрований 17.07.1995 року, як фізична особа - підприємець (а.с.10).
Відповідач по справі, ОСОБА_4, працюючи на підставі трудового договору від 01 вересня 2005 року (а.с. ) на посаді завідуючого складом тютюнової та лікеро-горілчаної продукції ПП ОСОБА_3, який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 24 (наказ від 01.09.2005 року а.с.11).
01 вересня 2005 року між ПП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_4, як завідуючий складом мав виконувати роботу. Що пов»язана зі зберіганням, відпуском, перевозкою тютюнової та лікеро-горілчаної продукції. Крім того, відповідач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання ввірених йому цінностей (а.с.6).
Крім того, Наказом від 10.04.2007 року, ОСОБА_4 було переведено на посаду завідуючого складом ЦГР «Любе», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул.. Лебедєва-Кумача,1 (а.с. 17).
Наказом від 06 квітня 2007 року було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей на складі тютюнової та лікеро-горілчаної продукції (а.с. 12).
Згідно до акту інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей на складі тютюнової та лікеро-горілчаної продукції станом на 09.04.2007 року було виявлено недолік товарно-матеріальних цінностей у завідуючого складом ОСОБА_4, який склав 5527 грн.96 копійок (а.с.7).
Наказом від 14 травня 2007 року було призначено зняття фактичних залишків цінностей станом на 14.05.2007 року у складі ЦГР «Любе» (а.с. 13). Згідно до акту інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 14.05.2007 року було виявлено недолік товарно-матеріальних цінностей у завідуючого складом ОСОБА_4, який склав 1732 грн.27 копійок (а.с. 18).
Працюючи завідуючим складом ПП ОСОБА_3, в період часу з 01.01.2007 року по 15.05.2007 року - ОСОБА_4 привласнив різних тютюнових виробів на загальну суму - 7260,33 грн.
Вищевказані факти крім підтвердження їх письмовими матеріалами справи, поясненнями представника позивача, підтверджуються також і матеріалами кримінальної справи, яка була порушена у відношенні ОСОБА_4, за ст.. 191 Кримінального кодексу України, за ознаками привласнення або розтрати чужого майна, ввіреного особі або перебуваючого у його веденні.
Так, в якості доказів у судовому засіданні були оглянуті слідуючи матеріали кримінальної справи: трудовий договор від 01.09.2005 року (а.с. 16 кримінальної справи № 1-457/2007); договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.09.2005 року (а.с. 17 кримінальної справи № 1-457/2007); протокол допиту обвинуваченого від
09.07.2007 року (а.с.46-47 кримінальної справи № 1-457/2007); довідка щодо відсутності заборгованості по заробітній платі завідуючого складом ОСОБА_4 (а.с. 31 кримінальної справи № 1-457/2007); показання свідків (а.с. 39,40 кримінальної справи № 1-457/2007); виробнича характеристика на охрименко І.В. (а.с. 53 кримінальної справи № 1-457/2007).
На день розгляду справи у суді, відповідні збиткі позивачу не відшкодовані.
Відповідно до вимог ст. 130, 134 КЗпП Украйни працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов"язків. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією, відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
На підставі наявних у справі доказів суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 в заподіянні матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_3, яка виразилась в привласненні, розтраті чужого майна, ввіреного особі або перебуваючого у його веденні. Сума матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню в рахунок позивача складає - 7260 гривень 33 копійки.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд керується ст. 23, ст. 1167 ГК України і роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 ( з наступними змінами і доповненнями) "Про судову практику по справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди".
Згідно п.3 вищезгаданої постанови під моральною шкодою варто розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв»язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Разом з тим, у п.4 постанови вказується, що позивач зобов'язаний довести не тільки факт заподіяння моральних страждань, але і пояснити з яких розумінь він виходив, визначаючи розмір шкоди і яких доказів це підтверджується.
Позивачем та його представником, не було доведено, на підставі ст.60 ЦПК України, право на відшкодування моральної шкоди, не були надані докази, що підтверджують наявність моральних страждань у зв'язку з привласненням, розтратою належного йому майна, погіршення його здоров'я в результаті перенесених із приводу протиправних дій відповідача переживань, не обґрунтований розмір заподіяної моральної шкоди.
Із матеріалів справи убачається, що позивач звертається до суду з питання стягнення моральної шкоди, посилаючись на загальні норми права, що передбачені Цивільним кодексом України, як суб»єкт підприємницької діяльності, а не фізична особа та просить стягнути моральну шкоду на користь приватного підприємця ОСОБА_6 Між тим, між сторонами не убачається деліктної відповідальності, оскільки, матеріалами справи доведено, що відповідач перебував з позивачем у трудових правовідносинах, тому, своїми діями відповідач заподіяв матеріальну шкоду саме приватному підприємству - ПП ОСОБА_6
На підставі вищевикладеного і, виходячи з принципів розумності, об'єктивності і справедливості, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні його вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень, як не доведених.
Крім того, на підставі ст.ст.86,88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню судові витрати: судовий збір в сумі 72 грн. 60 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн. 00 коп., а на користь позивача ОСОБА_3 витрати за надання юридичних послуг, згідно наданих квитанцій у сумі 1400 грн.
Керуючись ст.ст.1166,1167 ЦК України, ст.ст. 130, 134, 135-1 КЗпП України, ст.ст. 3,10,11, 60, 86,88,212,215,224-226 ЦПК України, постановами Пленуму Верховного Суду України : № 6 від 27.03.1992 року ( із наступними змінами і доповненнями) „ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" та № 4 від 31.03.1995 року ( з наступними змінами і доповненнями) "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 заподіянний йому злочинними діями матеріальний збиток у сумі 7 260 гривень 33 копійки (сім тисяч двісті шістдесят гривень 33 копійки).
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 витрати за надання юридичних послуг, згідно наданих квитанцій у сумі 1 400 гривень 00 копійок (одна тисяча чотириста гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судові витрати у розмірі: 72 гривні 60 копійок, а також витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Дніпропетровський апелляційний суд, через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подання заяви про апелляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення. Апелляційна скарга на рішення суду подається на протязі двадцяти днів після подачи заяви про апелляційне оскарження.
Заочне рішення суду може бути переглянуто Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.