Справа № 2а-5198/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді – ДобрянськогоВ.В.
при секретарі – Захаренко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Бахмацької автомобільної школи ТСО України до управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області про скасування вимоги,-
В С Т А Н О В И В :
11.10.2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області та просить скасувати вимогу № Ю 364 від 01.10.2010 року про нарахування суми боргу 533310,35 грн.
Мотивуючи тим, що Бахмацька автошкола ТСО України з 01.01.2008 року перейшла на спрощену систему оподаткування і у 2000-2008 роках сплачує єдиний податок згідно Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування., обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Згідно ст. 6 даного Указу Президента встановлено, що суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, а отже для нього на даний час не визначено законодавчо розміру страхових внесків, які даний суб’єкт має сплачувати. Бахмацькою автошколою ТСО України виконано вимоги Указу Президента, що виражається у сплаті єдиного податку, з якого в наступному відбулося відрахування до Пенсійного фонду України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позивні вимоги привівши доводи викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що Бахмацька автомобільна школа ТСО України зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах. ОСОБА_1 України ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачають, що до приведення законодавства України у відповідність із вказаним ОСОБА_1, дія інших законів та нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить ОСОБА_1, а тому положення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суперечить ОСОБА_1 і не застосовується, а страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем і вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.
Судом встановлено, що Бахмацька автомобільна школа ТСО України зареєстрована в УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області як платник страхових внесків з 22.01.1998 року № 0098, що сторонами не заперечується.
01.10.2010 р. УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області, відповідно до статті 106 ОСОБА_1 України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та на підставі картки особового рахунку платника, сформовано вимогу № Ю –384 про сплату боргу на загальну суму 533310,35 грн., в т.ч. недоїмка – 253138,08грн.; фінансові санкції (штрафи) – 133144,85 грн. та пеня 147027,42 грн.(а.с.7).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 14 ОСОБА_1 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003, згідно якого статус страхувальника набувають підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, — для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 ОСОБА_1 України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Права та обов’язки страхувальників передбачені статтею 17 ОСОБА_1 України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, в якій, зокрема, передбачено обов’язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 5 ОСОБА_1 України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачені цим ОСОБА_1, або в частині, що не суперечить цьому ОСОБА_1. Зокрема, виключно цим ОСОБА_1 визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та стягнення заборгованості за цими внесками.
Посилання позивача на те, що сума боргу яка зазначена у вимозі № Ю 384 від 01.10.2010 року завищена та не відповідає розрахункам, у зв'язку з тим, що борг в сумі 152434,88 грн., був донарахований згідно акту перевірки № 48 від 18.12.2006 р. за період з 01.07.2003 р. по 01.12.2006 р., який був предметом спору в Господарському суді Чернігівської області по справі № 10/113 (3/143/33/17/19) як зазначає позивач є не узгодженим, оскільки провадження у справі було закрито у зв’язку з відмовою позивача. Провадження у вищевказаній справі було закрито на підставі відмови відповідача у зв’язку з повною сплатою позивачем суми заборгованості, і тому посилання позивача на неузгодженість боргу є безпідставним(а.с.8).
Відповідно до абз.4 п.2 Указу Президента України від 03.07.1998р., «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами ст.15 Прикінцевих положень ОСОБА_1 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим ОСОБА_1, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому ОСОБА_1. Положення ст.6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суперечать ОСОБА_1 і застосуванню не підлягають.
Статтею 19 ОСОБА_1 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Згідно із ч.ч.3,4 ст.18 ОСОБА_1 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим ОСОБА_1. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені ОСОБА_1 України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», яким разом із ОСОБА_1 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або несплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 ОСОБА_1 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 19.07.03 р. № 1058-ІУ в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. З ст. 20 ОСОБА_1 № 1058-ІУ, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 ОСОБА_1 № 1058-ІУ за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 % своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 % зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 % зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. З п. 1 ст. 106 ОСОБА_1 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Таким чином, порушення відповідачем при винесені вимоги про сплату боргу судом не встановлено, відтак вимога позивача щодо скасування вимоги № Ю 364 від 01.10.2010 р. про сплату боргу є необґрунтованою.
Аналізуючи чинне законодавство, суд вважає, що оскільки положення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суперечать ОСОБА_1 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то підлягають застосуванню норми вищевказаного ОСОБА_1, згідно з якими, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем і вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, а тому винесена відповідачем вимога є правомірною.
Таким чином, з врахуванням норм чинного законодавства, доказів наявних в матеріалах справи, пояснень наданих сторонами в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність своїх дій, останній діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законами і Конституцією України, а відповідно у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволені позову Бахмацької автошколи ТСО України до управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі про скасування вимоги,- відмовити повністю
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст. 185 - 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Добрянський В.В.