Справа №1-282/09

ВИРОК

Іменем України

05 жовтня 2009 року                                                     м.Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі:    

головуючого - судді Мосьондза І.А.

при секретарі Табала Я.В.

з участю прокурорів Байдюка Д.А., Куценок О.І., Панчишина М.Я.,                                                                                                                                              

  захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві  справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, 1995 року народження, працюючого завідуючим консультативним відділенням Київської міської психоневрологічної лікарні № 2, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що він 04.11.2001 року приблизно о  10.40  год., керуючи технічно справним автомобілем «Мазда-323»  номерний знак НОМЕР_1, рухався  по  крайній лівій  смузі  вул.  Кіквідзе  з боку вул. Підвисоцького в напрямку бульвару Лесі Українки в м. Києві. Попереду керованого ОСОБА_2 автомобіля «Мазда-323» в попутному напрямку рухався невстановлений досудовим слідством вантажний автомобіль. В цей час проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, зліва направо по ходу руху автомобіля «Мазда-323» під керуванням ОСОБА_2, переходив пішохід ОСОБА_3

Під час руху підсудний ОСОБА_2 допустив порушення вимог п.п. 4.16 підпункт «а», 12.1 та 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких: пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода або небезпека, яке виявились в тім, що він, керуючи автомобілем «Мазда-323» номерний знак НОМЕР_1 в умовах обмеження оглядовості частини нерегульованого пішохідного переходу, де перебував пішохід ОСОБА_3, наявності  невстановленого досудовим слідством вантажного автомобілю, що рухався попереду, не вибрав таку швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автомобіля та безпечно керувати ним. При виникненні небезпеки для руху, чим для підсудного ОСОБА_2 являвся пішохід ОСОБА_3, який мав перевагу при переході проїзної частини вул. Кіквідзе по пішохідному переходу, внаслідок невідповідності вибраної швидкості руху керованого ним автомобіля «Мазда-323» № НОМЕР_1 дорожній обстановці, що склалася, не зміг вжити заходів для своєчасної зупинки керованого ним автомобіля і вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3  

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер під час стаціонарного лікування в Київській міській клінічній лікарні №12.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового слідства за ч.2 ст.286 КК України  як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Вина ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, згідно обвинувального висновку, доводиться:

- показами потерпілого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 є його батьком. 04.11.2001 року йому стало відомо, що його батько потрапив в ДТП. Пішохідний перехід, де сталася пригода, батько перетинав кожний день, оскільки проживав поряд і самостійно  ходив в магазин за покупками та в клінічну лікарню для обстеження. Переходячи проїзну частину, він завжди був уважний та обережний.  Поза пішохідним переходом батько ніколи проїзну частину не перетинав. У батька були відхилення зору згідно його віку. Потрібно було замінити хрусталик , було призначено операцію. В результаті смерті батька йому заподіяні матеріальні та моральні збитки;

- показами свідка ОСОБА_5 про те, що дійсно 04.11.2001 року приблизно о 10 год. 30 хв. вона знаходилась в якості пасажира в автомобілі «Мазда-323» № НОМЕР_1, яким керував її чоловік ОСОБА_6 Автомобіль рухався по вул. Кіквідзе в напрямку Печерського мосту  в м.Києві,   зі швидкістю приблизно 50-55 км/год, в лівій смузі руху. Попереду них, по їх смузі в попутному напрямку, рухався вантажний автомобіль «ЗІЛ», державний номер якого вона не запам’ятала Після перехрестя  вул.Підвисоцького і вул.Кіквідзе вантажний автомобіль почав перестроюватись в праву смугу руху, а їх автомобіль продовжував рух у лівій смузі.    Раптово їх автомобіль почав гальмувати і вона побачила пішохода, який рухався від осьової лінії на смугу, де вони рухалися, перетинаючи проїзну частину. Відбувся контакт пішохода із лівим дзеркалом заднього виду автомобіля. Зіткнення відбулося за 3-4 метри до пішохідного переходу. Автомобіль зупинився, вони з чоловіком вийшли із автомобіля і стали надавати допомогу потерпілому чоловікові, який сидів на проїзній частині.   В подальшому потерпілого забрала карета швидкої медичної допомоги. З пошкоджень на автомобілі бачила, що було збито дзеркало заднього виду зі сторони водія.

- показами свідка ОСОБА_7 про те, що   під час спілкування 04.11.2001 року зі своїм батьком ОСОБА_3 в лікарні, останній йому пояснив, що приблизно о 9 год. 30 хв. він вийшов за хлібом в магазин, який знаходиться по вул. Кіквідзе. Проїзну частину він переходив в районі пішохідного переходу. Пройшовши частину дороги, зупинився на осьовій лінії, пропустив вантажний автомобіль та продовжив свій рух далі. Зробивши декілька кроків, його збив автомобіль. Зіткнення відбулося передньою лівою частиною та дзеркалом заднього виду.  В звязку з погіршенням віку у батька був поганий зір, але він пересувався самостійно і допомоги не потребував;

- висновком судово-медичної експертизи № 179/4743 від 15.08.2002 року про те, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 виявлено: багатофрагментований перелом правих кісток тазу; розрив зв'язки головки правої стегнової кістки; переломи лівих 7-9 ребер по лопатковій лінії; крововиливи в селезінку (підкапсульний розрив), підшлункову залозу, стінку товстої кишки, у навколониркову та тазову клітковину, у м'язи газу; синці на правій гомілці, на ділянці колінних та правого кульшового суглобів, на правому передпліччі, садна на правій кисті; крововиливи у м'які тканини тім'яної ділянки зліва, правої гомілки, у верхній частині правого стегна; перелом грудини, 5-7 лівих ребер по середньопахвинній лінії та 2-5 правих ребер по середньоключичній лініям.

Переломи грудини та ребер по середньоключичній та середньопахвинній лініям найбільш імовірно виникли в результаті реанімаційних дій (закритого масажа серця). Всі інші ушкодження утворились від дії тупих предметів в результаті автотравми (зіткнення легкового автомобіля з пішоходом). Між вказаною травмою та виникненням внаслідок цього тілесних ушкоджень існує прямий зв'язок.

Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок чисельних переломів кісток тазу, переломів ребер з крововиливами у внутрішні органи, що призвело до розвитку крововтрати та легенево-серцевої недостатності.

Травма, що була заподіяна ОСОБА_3 та призвела до настання його смерті, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Первинний удар прийшовся на ділянку правої гомілки. Даних про наявність (відсутність) алкоголю в крові ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди немає.             арк. спр. 75-76 (т. 1)

- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 162 від 12.12.2003 року про те, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 виявлено :

а)     багатофрагментований перелом правої безіменної кістки, перелом лівих 7-9 ребер по лопаточній лінії, розрив зв'язки головки правої стегнової кістки, центральний розрив селезінки, обширний крововилив у м'язи та клітковину тазу, зачеревну клітковину, у м'язи передньої черевної стінки, під органну черевнину товстої кишки;

б)     крововиливи на правій гомілці, в ділянці колінних та правого
тазобедреного суглобів, на правому передпліччі, садна на правій кисті,
крововиливи в м'які тканини тім'яної ділянки зліва.

Морфологія, характер та локалізація даних ушкоджень, ознаки струсу тіла (розрив селезінки, крововиливи під черевнину) дозволяє стверджувати, що вищеописані ушкодження утворились в результаті дії тупих предметів в строк та при обставинах, вказаних у постанові, тобто 04.11.2001 приблизно о 10.40 в результаті транспортної травми - зіткнення рухаючогося легкового автомобіля з пішоходом, і мають ознаки :

•   -     описані в підпункті а) - тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя (супроводжувались небезпечним для життя явищем - крововтратою);

•   -     описані в підпункті б) - легкого тілесного ушкодження (яке потягнуло короткостроковий розлад здоров'я строком менше 6 днів).

Смерть ОСОБА_3 наступила від багаточисельних переломів кісток тулоба з крововиливами у внутрішні органи, з розвитком крововтрати та легенево-серцевої недостатності.             арк. спр. 105-109 (т.1)

- висновком комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи № 9-217/76 від 06.12.2005 про те, що при судово-медичному дослідженню трупа ОСОБА_3 виявлено :

а)     синець в ділянці правої внутрішньої кісточки;

б)     переривчастий синець на внутрішній поверхні правої гомілки на
відстані 27 см від підошви;

в)     переривчастий синець на внутрішній поверхні ділянки правого
колінного суглобу на відстані 35 см від підошви;

г)     синець на внутрішній та задній поверхнях в ділянці лівого колінного
суглобу;

д)     переривчастий синець на задній поверхні лівого передпліччя;

е)     синець в ділянці правого кульшового суглобу,
багатофрагментарний перелом кісток тазу справа з розривом зв'язки головки
стегнової кістки;

є) перелом лівих 7-9 ребер зліва;

ж)     центральний розрив селезінки з крововиливом у клітковину її ніжки та з крововиливами у „підвішуючий" апарат кишечника;

з)     заочеревинна гематома зліва;

и)     крововилив у м'які тканини передньої черевної стінки;
і) крововилив в м'які тканини тім'яної ділянки зліва;

к) садно на 2-му пальці правої кисті.

Усі ушкодження виникли від дії тупих предметів.

Беручи до уваги морфологію, характер, локалізацію та обсяг виявлених ушкоджень на трупі ОСОБА_3, з урахуванням пошкоджень на автомобілі, експерти прийшли до висновку, що мало місце тангенціальне зіткнення автомобіля з пішоходом з 3-мя фазами травмування :

•   -     1 фаза - первинне зіткнення частин автомобіля з пішоходом :

- утворення перелому кісток тазу та синців на гомілках (ушкодження, які зазначені в підпунктах а), б), в), г) та е));

- утворення   пошкоджень   на  лівому   передньому   крилі автомобіля;

- підфаза 1 фази - додаткове зіткнення частин автомобіля з пішоходом;

- утворення крововиливів в м'які тканини передньої черевної стінки ушкодження, яке зазначене в підпункті и));

- утворення пошкодження лівого дзеркала заднього виду автомобіля;

-     2 фаза   відкидання тіла й падіння його на дорожнє покриття :

- утворення ушкоджень черевної порожнини, лівого передпліччя, на голові та переломів ребер (ушкодження, які зазначені в підпунктах д), є), ж), з) та і));

-     З фаза - просування тіла по дорозі :

- утворення садна на 2-му пальці правої кисті (ушкодження, яке зазначене в підпункті к)).

- у момент первинного контакту пішохід перебував у вертикальному (або близькому до нього) і статичному (в стадії закінчення або початку кроку) положенні, і був звернутий правою боковою поверхнею тіла до транспортного засобу.                 арк. спр. 87-92 (т.2)

- висновком автотехнічної експертизи № 127 ат від 19.08.2003 про те, що в умовах даної пригоди величина швидкості руху автомобіля „Мазда-323" № НОМЕР_1 до моменту початку гальмування визначається як 55...56 км/год.

При обставинах, викладених у показанням водія ОСОБА_2, наявні ознаки, які вказують на наявність сумнівів у відповідності дійсної дорожньої обстановки цим показанням.

В даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2, з технічної точки зору, регламентуються вимогами п.п. 12.1; 18.1 ПДР.

В даній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 шляхом виконання вимог п.п. 12.1; 18.1 ПДР мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода. Часу знаходження пішохода на нерегульованому пішохідному переході було достатньо для виконання водієм ОСОБА_2 відповідаючих дорожній обстановці вимог ПДР. В діях водія ОСОБА_2 вбачаються технічні невідповідності вимогам п.п. 12.1; 18.1 ПДР, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.                         арк. спр. 81-88 (т.1)

- висновком автотехнічної експертизи № 9-71 від 29.06.2005 про те, що в дорожньо-транспортній ситуації, що має місце, небезпека для руху водію автомобіля Мазда-323 ОСОБА_2 виникає :

•   -     у випадку руху пішохода по пішохідному переходу - з моменту виявлення пішохода на проїзній частині, тобто з моменту виходу пішохода з тротуару на проїзну частину, в ситуації, що розглядається, з моменту, коли пішохід попав у поле зору водія ОСОБА_2 з-за вантажного автомобіля, який рухався попереду;

•   -     у випадку, коли пішохід стояв на осьовій лінії, яка розділяє потоки транспортних засобів, за межами пішохідного переходу - з моменту початку руху пішохода;

- у випадку руху пішохода в небезпечному напрямку по проїзній частині на відстані 2,8 м до розмітки пішохідного переходу, у даному випадку - людини похилого віку, - з моменту виявлення пішохода, тобто з моменту, коли пішохід попав у поле зору водія ОСОБА_2 із-за вантажного автомобіля, який рухався попереду.

В дорожній обстановці, що розглядається, водій автомобіля „Мазда-323" № НОМЕР_1 ОСОБА_2, виявивши пішохода, який знаходиться на пішохідному переході, повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

Слід відмітити, що для віднесення дій водія до вимог зазначеного пункту ПДР, водій повинен був об'єктивно інформований:

•   -     про наявність на шляху руху нерегульованого пішохідного переходу дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2 та (або) дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3;

•   -     про наявність на пішохідному переході пішоходів, для яких можуть бути створені перешкода або небезпека.

Оцінка дій водія ОСОБА_2 згідно ПДР України, які діяли на момент скоєння ДТП, з 01.05.1994 до 31.12.2001:

По вихідних даних варіанту № 1 (пішохід ОСОБА_3 переходив проїзну частину по пішохідному переходу) водій автомобіля „Мазда-323" № НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода як при дистанції між автомобілями як 10 так і 15 метрів, його дії не відповідають вимогам п. 18.1 ПДР України, що з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

По вихідних даних варіанту № 2 (пішохід ОСОБА_3 стояв на пішохідному переході на осьовій лінії, яка поділяє зустрічні потоки транспортних засобів, і, пропустивши вантажний автомобіль, почав рух) водій автомобіля „Мазда-323" № НОМЕР_1 ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, в його діях невідповідностей вимогам п. 18.1 ПДР України не вбачається.

По вихідних даних варіанту № 3 (пішохід ОСОБА_3 переходив проїзну частину на відстані 2,8 метри до розмітки пішохідного переходу) водій автомобіля „Мазда-323" № НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, застосувавши гальмування як при дистанції між автомобілями 10 метрів, так і 15 метрів, а тому його дії не відповідають вимогам п. 12.3 ПДР України, що з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.

По вихідних даних варіанту № 4 (пішохід ОСОБА_3 стояв на осьовій лінії, яка розділяла зустрічні потоки транспортних засобів, на відстані 2,8 метри до розмітки пішохідного переходу і, пропустивши вантажний автомобіль, почав рух) водій автомобіля „Мазда-323" № НОМЕР_1 ОСОБА_2 CO. не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода і в його діях невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР України не вбачається.

арк.спр. 73-83 (т.2)

- висновком автотехнічної експертизи № 80ат від 30.05.2006 про те, що у випадку, коли небезпека для руху водію ОСОБА_2 виникла на відстані 17,9 метрів, то щоб зупинитись до лінії руху пішохода у даних дорожніх умовах йому необхідно рухатись зі швидкістю 35,5-35,8 км/год. У випадку, коли небезпека для руху водію ОСОБА_2 виникла на відстані 25,9 метрів, то щоб зупинитись до лінії руху пішохода у даних дорожніх умовах йому необхідно рухатись зі швидкістю 46,1-46,5 км/год.     арк. спр. 257-260 (т.2)

- листом Центру безпеки дорожнього руху Департаменту ДАІ МВС України № 45/137 від 02.02.2006 про те, що водій зобов'язаний вибирати безпечну дистанцію, виходячи із конкретної дорожньої обстановки ( проїзд нерегульованого пішохідного переходу, рух поблизу дитячих закладів, зупинок громадського транспорту та інших місць, позначених відповідними дорожніми знаками, і де існує вірогідність появи пішоходів на проїзній частині). При цьому вибрана швидкість руху та дистанція повинні забезпечувати можливість безпечної зупинки транспортного засобу у разі появи перешкод на шляху його руху. арк. спр. 263 (т.2)

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього від 04.11.2001 року.     арк. спр. 14-21 (т.1)

-протоколом додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою та фототаблицею до нього від 27.06.2003 року. арк. спр. 39-43 (т.1)

-протоколом відтворення обстановки і обставин дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього від 09.04.2006 року.   арк. спр. 226-231 (т.2)

Відповідно до вимог ст.64 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також  обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання, характер та розмір шкоди, завданої злочином.

Прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність (ст..22 КПК України).

  Згідно постанови про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого по ч.2 ст.286 КК України від 14.08.2003 року (т.3 а.с.123-125) досудове слідство проводилось в площині невідповідності його  дій, як водія, вимогам Правил дорожнього руху України, виходячи з того, що пішохід ОСОБА_3 переходив проїжджу частину по пішохідному переході.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_3 не визнав і показав, що 04.11.2001 року він, керуючи автомобілем «Мазда-323» № НОМЕР_1, що належав представництву компанії «ГлазгоСмітКляйн», приблизно о 10.40 год. рухався по вул. Кіквідзе в напрямку бул. Лесі Українки в м.Києві,   зі швидкістю приблизно 50-55 км/год. В його автомобілі, на задньому сидінні і в якості пасажира, їхала його дружина ОСОБА_5. Автомобіль рухався в лівій смузі на відстані 1,5-2 метри від осьової лінії. Попереду його автомобіля на відстані біля 10-15 метрів, по його смузі, на відстані 0.5 метра від осьової лінії, рухався вантажний автомобіль «ЗІЛ», державний номер якого він не запам’ятав.   В правій смузі руху, на відстані 15-20 метрів попереду його автомобіля, рухався тролейбус. По зустрічній смузі був інтенсивний рух транспорту. Тролейбус при наближенні до зупинки став зменшувати швидкість. Випередивши в звязку з цим тролейбус, вантажний автомобіль став зміщуватись вправо та перестроюватись в праву смугу руху. В безпосередній близькості від себе він побачив чоловіка, який стояв на осьовій лінії, що розподіляє потоки зустрічного руху. Провівши поглядом проїжджаючий вантажний автомобіль, чоловік раптово зробив один – два кроки, перетинаючи  смугу руху його автомобіля. Намагаючись уникнути наїзду, він став різко гальмувати, повертаючи кермо праворуч. Незважаючи на вжиті ним заходи, відбувся контакт пішохода із лівим дзеркалом заднього виду його автомобіля. Зіткнення відбулося за 3-4 метри до пішохідного переходу, на смузі його руху ближче до осьової лінії. Коли автомобіль зупинився, він з дружиною вийшли із автомобіля і стали надавати допомогу потерпілому чоловікові, який сидів на проїзній частині.   В подальшому потерпілого забрала карета швидкої медичної допомоги.

Покази ОСОБА_2 в цій частині узгоджуються з першочерговими поясненнями свідка ОСОБА_7 від 07 листопада 2001 року, про те, що під час спілкування 04.11.2001 року зі своїм батьком ОСОБА_3 в лікарні, останній йому пояснив, що: «…он переходил проезжую  часть дороги возле нерегулируемого пешеходного перехода, примерно в одном метре. Дойдя до середины дороги, он остановился, чтобы пропустить транспорт, движущийся по ул. Киквидзе, в сторону Печерского моста. По непонятным ему причинам, очевидно, не увидев автомобиля, он сделал один шаг вперед, в результате чего натолкнулся на левое боковое зеркало заднего вида проезжающего автомобиля, отчего его развернуло и он упал на дороге. Автомобиль затормозил, проехал вперед и остановился… При посещении водителя ОСОБА_2 моего отца в больнице, отец никаких претензий к нему не предъявлял, наоборот успокаивал, что все будет хорошо…».  Суд приймає зазначені пояснення до уваги як такі, що узгоджуються з показами підсудного та іншими матеріалами справи.

В подальшому свідок ОСОБА_7 зазначені покази змінив, зазначаючи, що батько йому говорив, що в момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився в районі пішохідного переходу. Причину зміни показів свідок пояснив тим, що працівник міліції, який відбирав у нього пояснення, невірно виклав покази, а він, підписуючи їх, уважно не читав.

Разом з цим, під час допиту в удовому засіданні в якості свідка 13.02.2004, 20.02.2004 року (т.1 а.с.193-199) ОСОБА_7 показав: «отец переходил дорогу в районе перехода. Что касается виновности, то отец никого не считал виноватым в ДТП. Дознаватель составил протокол и записал с моих слов. Когда записывался текст в протокол дознавателем, я сам давал объяснения и подписал то, что говорил…».

Оцінюючи ці покази, суд вважає, що покази свідка  ОСОБА_7, викладені в поясненнях від 07.11.2001 року, є такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, а тому приймає їх за основу.

На схемі дорожньо-транспортної пригоди, яка долучається до протоколу огляду місця події від 04.11.2001 року, відсутні фактичні дані, які в вказували на місце зіткнення автомобіля із пішоходом. Це місце зазначене лише з показів водія ОСОБА_2 і знаходиться  по напрямку руху автомобіля МАЗДА під керуванням ОСОБА_2 на відстані 2,8 метра до пішохідного переходу та 1,3 метра від осьової лінії.

Покази ОСОБА_2 щодо механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди, місцезнаходження потерпілого ОСОБА_3 та його руху по проїзній частині,  місця зіткнення пішохода із автомобілем, які є послідовними протягом досудового слідства та судового розгляду справи,  підтверджуються показами свідка ОСОБА_9.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10  показав, що як працівник ДАІ Печерського району був присутній на місці дорожньо-транспортної пригоди. Ним було встановлено жінку, яка була свідком дорожньо-транспортної пригоди. Записавши дані цієї жінки, він передав їх працівникам cлідчо – оперативної групи. Під час спілкування з цією жінкою вона повідомила, що людина похилого віку переходила проїзну частину навскоси біля пішохідного переходу, на середині дороги зупинилась, а потім раптом пішла вперед і попала під машину. На момент дорожньо-транспортної пригоди дорожнього знаку «Наближення до пішохідного переходу» могло не бути.   Т.3 а.с.233-237  

Інші докази, які б стверджували, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 знаходився на пішохідному переході, органом досудового слідства не здобуті.

За таких обставин суд вважає, що дії водія ОСОБА_2 на предмет відповідності вимогам Правил дорожнього руху слід оцінювати, виходячи з даних, що містяться в показах підсудного ОСОБА_2, свідка ОСОБА_9, поясненнях ОСОБА_7 та матеріалах огляду місця події:  пішохід ОСОБА_3 стояв на осьовій лінії, яка розділяла зустрічні потоки транспортних засобів, на відстані 2,8 метри до розмітки пішохідного переходу і, пропустивши вантажний автомобіль, почав рух по смузі, на якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2.

ОСОБА_2 обвинувачується тому, що п ід час руху допустив порушення вимог п.п.4.16 підпункт «а», 12.1 та 18.1 Правил дорожнього руху України:

п.4.16 підпункт «а»: пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами;

п.12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п.18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода або небезпека.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» суди повинні ретельно з’ясовувати і зазначати у вироках, в чому саме полягали зазначені у статтях 286-288, 415 КК України порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв'язок між учиненими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

В матеріалах кримінальної справи відсутні прямі і достатні докази, які б підтверджували, що пішохід ОСОБА_3 переходив проїзну частину вулиці Кіквідзе в м.Києві  позначеними нерегульованими пішохідними переходами.

Суд не приймає до уваги як доказ вини ОСОБА_2

- висновок автотехнічної експертизи № 127 ат від 19.08.2003, оскільки експертом надавалась оцінка діям водія ОСОБА_2 у випадку руху пішохода по нерегульованому пішохідному переході.

- висновок автотехнічної експертизи № 9-71 від 29.06.2005, оскільки по вихідних даних варіанту № 4 (пішохід ОСОБА_3 стояв на осьовій лінії, яка розділяла зустрічні потоки транспортних засобів, на відстані 2,8 метри до розмітки пішохідного переходу і, пропустивши вантажний автомобіль, почав рух) в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути наїзду для водія автомобіля „Мазда-323" № НОМЕР_1 ОСОБА_2 заключалась у виконанні вимог, викладених в п. 12.3 ПДР України. У варіанті механізму розвитку наїзду, що розглядається, водій автомобіля „Мазда-323" № НОМЕР_1 ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода. В діях водія ОСОБА_2 невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України не вбачаються.

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схему до нього від 04.11.2001 року (т.1 а.с.14-21), оскільки вони не містять достатніх даних, які б в вказували на порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху, що потягли настання наслідків у вигляді смерті потерпілого;

- протокол відтворення обстановки і обставин дорожньо-транспортної пригоди та схема до нього від 09.04.2006 року (т.2 а.с.226-231), оскільки здобуті ним дані не протирічать показам підсудного ОСОБА_2.

Відповідно до висновку автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи від 06.12.2008 року (т.4 а.с.20-24), проведеної за постановою суду, покази водія ОСОБА_2 в тій частині, що контакт з автомобілем “Мазда-323” під його керуванням з пішоходом ОСОБА_7 мав місце, як це зазначено на схемі ДТП, приблизно за 3 метри до пішохідного переходу, позначеному розміткою “зебра”, є спроможними (п.1,2). З технічної точки зору, момент, коли пішохід, який стояв на осьовій лінії і знаходився в полі зору водія ОСОБА_2, раптово зробив кілька кроків на смугу руху автомобіля Мазда, - є моментом виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_2 (п.4). В даній дорожній обстановці, при встановлених обставинах зближення  автомобіля і пішохода,   ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом екстреного гальмування керованого ним автомобіля (п.5). В даній дорожній обстановці, при встановлених чисельних характеристиках зближення пішохода і автомобіля, є підстави для висновку, що в діях водія ОСОБА_2 невідповідностей вимогам п.18.1 ПДР, з технічної точки зору, не вбачається (п.8) Зважаєчи на результати технічного аналізу дій водія ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці, а саме – відсутність в нього технічної можливості уникнути контакту з пішоходом за рахунок зниження швидкості руху, підстав розглядати його дії як такі, що знаходились в причинному звязку із виникненням даної ДТП, немає (п.10).  

    Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтвердив даний ним висновок і роз’яснив його.

За таких обставин в діях ОСОБА_2 не встановлено порушень правил дорожнього руху, які знаходяться в причинно-наслідковому звязку із настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого  ОСОБА_3

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, здобутих незаконним шляхом,  а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Оцінивши досліджені судом докази, якими обґрунтовується вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, зі сторони належності, допустимості,  достовірності та достатності, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинила смерть потерпілого ОСОБА_3, зібраними доказами не доводиться, а тому в пред’явленому йому обвинуваченні його необхідно виправдати, за відсутності в його діях складу цього злочину.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст..323, 324 КПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_2 в пред’явленому обвинуваченні у  вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнати невинним і по суду виправданим, за відсутністю складу злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений та на нього прокурором може бути внесено апеляційне подання до апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд міста Києва  на протязі 15 днів, починаючи з моменту його оголошення.

Суддя