№2-55/2007р
(№2-4025/200бр)
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
7 лютого 2007 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:
головуючої судці Наюк Л.М.
при секретарі Ларіонової Н.B.
за участю адвоката ОСОБА_1, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцнзьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування жилим приміщенням і вселення, та по зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визначення порядку користування жилим приміщенням, та по зустрічному позову ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину квартири та розірвання договору найму на жиле приміщення, та по зустрічному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування жилим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про вселення в квартиру й визначення порядку користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого йому, відповідачці та їх дочці ОСОБА_3, їм належить спірна квартира у рівних: частках, тобто по 1/3 частині кожному. Квартира складається із двох ізольованих кімнат, площею 15,3 кв.м і 12,7 кв.м., зареєстрований у ній тільки він один, але проживають у квартирі його колишня дружина ОСОБА_4 з двома доньками: повнолітньою донькою ОСОБА_3 та неповнолітньою донькою ОСОБА_5.
З 1996 року він не проживає в спірній квартирі, оскільки відповідачка ОСОБА_4 вигнала його, змінила замки на вхідних дверях квартири, ключи йому не дала, він неодноразово приходив у квартиру, але не зміг потрапити в свою оселю у зв"язку із відсутністю в нього ключів від нових замків.
На даний час вія бажає вселитися у належну йому квартиру, користуватися нею й розпоряджатися на свій розсуд, але з метою запобігання конфліктів з відповідачками, просить визначити порядок користування даною квартирою таким чином, щоб йому була виділена кімната, жилою площею 12,7 кв.м., а відповідачкам -15.3 кв.м., кухню, коридор, ванну й туалет залишити в загальному користуванні.
Відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала й звернулася в суд із зустрічним позовом про визнання права власності на 1/3 частину спірної квартири, розірвання договору найму на житлове приміщення, і про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - спірною квартирою.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що її колишній чоловік ОСОБА_2 тривалий час, а саме, з жовтня 1996 року, не проживає в спірній квартирі, вона його із квартири не виганяла, він забрав всі свої особисті речі, закрив своїм ключем двері і пішов. Замки на дверях вона не міняла і не перешкоджала йому проживати у квартирі. Оскільки він більше 10 років не проживає у квартирі, то вона вважає, що вона і її дочка ОСОБА_5 придбали право власності на 1/3 частину квартири, що належить ОСОБА_2, просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у спірній квартирі, йому б позові відновити в повному обсязі, так як вони необгрунтовані, а її вимоги задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 також не визнала позовні вимоги ОСОБА_2, повністю визнала позов своєї матері ОСОБА_4 і звернулася в суд із зустрічною позовною заявою про виділення їй у користування житлової кімнати, визнанні права власності на 1/3 частину квартири й розірвання договору житлового найму, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона поряд з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 має право власності на 1/3 частину спірної квартири, оскільки батько-ОСОБА_2 не проживав у квартирі більше 10 років, не підтримував з ними ніяких відносин, між ними зложилися вкрай неприязні відносини, вона вважає, що він не має потреби в житлової площі, у неї немає іншого житла, їй необхідна одна кімната, тому вона просить суд виділити їй одну кімнату, площею 12,6 кв.м., а також визнати за нею і її матір'ю-ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину спірної квартири, яка належить ОСОБА_2, розірвати з ним договір житлового найму, а ОСОБА_2 у позові відмовити, так як вони необгрунтовані.
ОСОБА_2. зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не визнав у повному обсязі й пояснив, що оскільки 1/3 частина квартири належить йому на праві особистої власності, то він має право розпоряджатися цією власністю за своїм розсудом. Однак, він не міг вселитися у квартиру й користуватися нею, тому що відповідачка ОСОБА_4 перешкоджала йому в ньому, не пускала його у квартиру, змінила замки на вхідних дверях, вважає, що у відповідачок ОСОБА_4, ОСОБА_3 не виникло право власності на його частину квартири, тому що він не залишав їм квартиру, не кидав її, не втрачав до неї інтерес, а не міг користуватися квартирою не зі своєї вини. Заперечує також проти виділення однієї кімнати площею 12,7 кв. м. ОСОБА_3, тому що в такому випадку він не буде забезпечений житловим приміщенням, він і ОСОБА_4 не є членами однієї родини, тому проживати в одній кімнаті, площею 15.3 кв.м., вони не можуть. Крім того ОСОБА_5 взагалі не вказала у своєму позові, яким чином він буде проживати у квартирі і яку площу буде займати. Також вона не зазначила, на якій підставі просить визнати за нею право власності на його частину квартири, а вимоги про розірвання договору житлового найму вважає взагалі неправомірними, оскільки квартира належить їм на праві власності й у цьому випадку ні він і ніхто інший ні з ким не укладав ніякого договору найму житлового приміщення. Неправомірними також вважає вимоги позивачок про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки він є власником даного житлового приміщення і ніхто не може визнавати його втратившим право користування своїм же власним житловим приміщенням. Таким чином у позові ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просить відмовити.
ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 про виділення їй кімнати, площею 12,7 кв.м. визнала повністю й пояснила, що її дочка ОСОБА_5 уже доросла і їй необхідна своя кімната Тому просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, пояснення свідків, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.
Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Харцизькою міською Радою 10 січня 1995 року, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у рівних частках /а с 20/.
Із плану квартири вбачається, що її загальна площа становить 47,10 кв.м., житлова площа становить 28,0 кв.м., квартира складається із двох ізольованих кімнат, одна кімната, житловою площею -15,30 кв.м., друга-12,70 кв.м /ас.5,22/.
На підставі свідоцтва про право власності вбачається, що ОСОБА_4 належить на праві власності 1|2 частина житлового будинку, розташованого АДРЕСА_2 /а.с.107/.
Згідно акту ЖЕД-4 м.Харцизька вбачається, що ОСОБА_4 зі своїми дітьми проживає в спірній квартирі з вересня 2005 року /а.с 103/.
Згідно виписки з паспорта ОСОБА_2 видно, що вія зареєстрований АДРЕСА_1 /а.с.6/.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він приїжджав з ОСОБА_2 у його квартиру, що розташована в м.Харцизьку на мікрорайоні біля міської лікарні в дев'ятиповерховому будинку, на дев'ятому поверсі, раніше він там жив з відповідачкою й дітьми, а зараз йому відомо, що ОСОБА_2 живе в будинку. Восени 2006 року вони разом з ОСОБА_2 заїхали на ринок, купили продукти і піднялися у квартиру, стукали у двері, але їм ніхто не відкрив. ОСОБА_2 сказав, що на двері поміняли замки, тому він потрапити у квартиру не може.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що на прохання ОСОБА_2 в 2005 і 2006 роках приїжджав з ним на квартиру в 9 поверховий будинок, розташований на мікрорайоні в м.Харцизьку, де ОСОБА_2 проживав з родиною раніше, він хотів забрати якісь речі, потім привозив продукти, але їм ніхто двері не відкрив, приїжджали ще також із працівниками юстиції, але також потрапити в квартиру не змогли.
Таким чином, судом встановлено, шо ОСОБА_2, який є власником 1/3 частини спірної квартири, був позбавлений здійснювати своє право власності, а саме володіти, користуватися й розпоряджатися своєю частиною квартири за своїм розсудом, тому що відповідачка ОСОБА_4 йому в цьому перешкоджала, змінила замки на двері, а ключі йому не дала, тому суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_2 про вселення в спірну квартиру.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням і виділення йому в користування однієї кімнати, житловою площею 12,7 кв.м. є необгрунтованими, тому що йому належить у квартирі лише її 1/3 частина, крім ОСОБА_3, ОСОБА_4 у квартирі фактично проживає ще неповнолітня дитина- дочка ОСОБА_2, ОСОБА_3, на кожного власника в спірної квартирі доводиться по 9,3 кв.м., у випадку виділення ОСОБА_2 кімнати, житловою площею 12,3 кв.м., будуть защемлені права інших співвласників-ОСОБА_4 і ОСОБА_3.
З таких же підстав позовні вимоги ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням у спірній квартирі не підлягають задоволенню, а крім того, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 не є членами однієї родини й не можуть проживати разом з одній кімнаті.
Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2, який є власником 1/3 частини спірної квартири й зареєстрований у ній, не міг потрапити у квартиру, так як ОСОБА_4 перешкоджала йому в цьому, змінила замки на вхідної двері, нових ключем позивачу не надала й ОСОБА_2 не міг здійснювати своє право власності відносно спірної квартири.
Ствердження ОСОБА_4 про те, що вона зі своєю дочкою ОСОБА_3 придбали право власності на 1/3 частину спірної квартири, що належить ОСОБА_2, у результаті того, що він 10 років, а саме s жовтня 1996 року, не жив у квартирі, суд вважає необгрунтованими, тому що судом встановлено, що ОСОБА_2 не втрачав інтерес до своєї власності, він з моменту одержання спірної квартири зареєстрований у ній, а з 2005 року залишився зареєстрованим у ній один, коли відповідачки знялися з реєстрації і у квітні 2005 року виїхали зі спірної квартири. До вересня 2005 року вони проживали в жилому будинку, що належить ОСОБА_4 на праві власності АДРЕСА_2 дотепер, хоча й живуть у спірній квартирі, у ній не зареєстровані.
Посилання ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на ст.344 ЦК України 2003 року суд вважає також необгрунтованими, оскільки набувальна давність може застосовуватися до особи, яка добросовісно заволоділа чужіш майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, а власник майна тривалий час не проявляв наміри визнати його своїм і погодився з його втратою.
Дана норма цивільного законодавства була введена в дію з моменту набуття законної сили нового Цивільного кодексу, а саме з 01.01.2004 року.
Згідно заключних і перехідних положень, правила статті 344 Цивільного кодексу України про надувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності справжнім кодексом.
У суді було встановлено, що ОСОБА_2 не відмовлявся від своєї частини власності у квартирі, постійно приїжджав у неї, не міг потрапити у квартиру, тому що ОСОБА_4 перешкоджала йому в цьому, 2 грудня 2005 року він звернувся в суд з позовом про вселення у квартиру. ОСОБА_4 і ОСОБА_5. стверджували в судовому засіданні про те, що ОСОБА_2. пішов із квартири й не проживав у ній з жовтня 1996 року, тобто s моменту непроживання ОСОБА_2 у спірній квартирі й до моменту звернення відповідачок у суд з позовом про визнання за ними 1/3 частини власності ОСОБА_2 пройшло менш десяти років, а з оглядом заключних і перехідних положень, десять років минають тільки в 2011 році. Крім того, була порушена неперервність користування власністю ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виселялися зі спірної квартири у квітні 2005 року, знялися з реєстрації за цією адресою, і вселилися у квартиру тільки в вересні 2005 року, проживають у ній, але не зареєстровані, що підтверджується довідкою ЖЕД-4.
Позовні вимоги ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у спірній квартирі не підлягають задоволенню, тому що ОСОБА_2 є власником 1/3 частини квартири і не може бути визнаний втратившим право користування житловим приміщенням на вимогу інших співвласників.
Згідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають в приватній власності квартиру або її частку, мають право користуватися нею на свій розсуд, а також користуватися для особистого проживання та проживання членів їх сімей.
Згідно до сг. 155 ЖК України, власника квартири не може бути позбавлено права користуватися квартирою.
Згідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про розірвання договору житлового найму також не засновані на законі і не підлягають задоволенню, оскільки такого договору найму не існує взагалі, він не укладався між сторонами або якнм-небудь житловим органом, оскільки квартира є особистою власністю ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_2.
Крім цього, у відповідності із ст.88 ч.І ЦПК України стороні, на користь якої поставлено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтвердженні судові витрати, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідачок на користь позивача у рахунок повернення сплаченого ним судового збору 8грн 50коп.
Керуючись ст.ст.. 150,155,156 ЖК України, Законом України „Про власність", ст. ст.Ю, 11,60,88, 212,213, 215 ЦПК України, суд ,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування жилим приміщенням і вселення задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
В решті позову ОСОБА_2 відмовити.
У задоволенні зустрічних позовів: ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визначення порядку користування жилим приміщенням, а також ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину квартири та розірвання договору найму на жиле приміщення, та ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування жилим приміщенням, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 сплачену ним суму судового збору по 4грн 25коп з кожної.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцнзькнй міський суд.
Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя, підпис. Копія вірна.