донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.09.2009 р. справа №7/36
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
За участю представників сторін: від позивача : | Юрова Н.Б. –представник за дов. № 10/37 від 140909; Філін О.В. –представник за дов. № 10/12 від 08.01.09р. |
від відповідача: | не з’явився |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 02.07.2009р. |
у справі | №7/36 (суддя Сгара Е.В.) |
за позовом: | Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест”, м.Донецьк |
до відповідача: | Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ |
про | зобов’язати відповідача припинити дії, які перешкоджають доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок відповідача для здійснення заходів з припинення споживання відповідачем електричної енергії; стягнення суми заборгованості за послуги перетікання реактивної електроенергії в розмірі 5 901, 86 грн., суми пені у розмірі 17 432, 87 грн., суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 020 349 грн. 03 коп. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.07.2009р. по справі № 7/36 (суддя Сгара Е.В.) частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест”, м.Донецьк, до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ, про зобов’язання відповідача припинити дії, які перешкоджають доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок відповідача для здійснення заходів з припинення споживання відповідачем електричної енергії; стягнення суми заборгованості за послуги перетікання реактивної електроенергії в розмірі 5 901, 86 грн., суми пені у розмірі 17 432, 87 грн., суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 020 349, 03 грн.
Стягнено з Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест”, м.Донецьк, суму 520 349 грн. 03 коп. –борг за активну електроенергію.
Стягнено з Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест”, м.Донецьк, суму 901 грн. 86 коп. –борг за перетікання реактивної електроенергії, 13 541 грн. 96 коп. –пеня.
Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 500 000, 00 грн. та за перетікання реактивної електроенергії у сумі 5 000 грн. 00 коп. у зв’язку з відсутністю предмету спору. Відмовлено у задоволенні решти вимог.
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги у задоволеній частині є обґрунтованими та доведені належним чином.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду відповідач, Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно дослідженні судом фактичні обставини справи.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест”, м.Донецьк, з доводами апеляційної скарги не погоджується. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області по справі №7/36 скасувати у частині зобов’язання відповідача припинити дії, які перешкоджають доступу уповноважених представників ТОВ «Сервіс –Інвест»до електроустановок відповідача для здійснення заходів з припинення споживання відповідачем електричної енергії, та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
Розпорядженням Першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2009р. відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України “Про судоустрій України” № 3018-ІІІ від 07.02.2002р. для розгляду апеляційної скарги у справі №7/36 була призначена інша колегія суддів, у складі: головуючий суддя Старовойтова Г.Я, судді Акулова Н.В. та Волков Р.В.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ, про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, а саме перешкоджати в доступі до власних електроустановок уповноваженим представникам позивача для відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення; стягнення суми заборгованості за послуги перетікання реактивної електроенергії в розмірі 5 901, 86 грн., суми пені у розмірі 17 432, 87 грн., суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 020 349, 03 грн.
Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №30200002 від 21.06.2004р. (далі - Договір). Договір укладено з додатками до нього.
Згідно п.9.4 Договору, його укладено на строк до 31.12.2005р. та вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.
Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.
Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №2 „Порядок розрахунків” до Договору.
Пунктом 3.2 додатку №2 „Порядок розрахунків” до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств, передбачено, що рахунок на сплату за активну електроенергію споживач повинен сплатити самостійно у наступні терміни: до 6 числа поточного місяця сплачує суму остаточного розрахунку за попередній період розрахунковий період, до 15 числа поточного місяця здійснює оплату споживання електроенергії у розмірі 50% від суми одержаного планового рахунку, до 25 числа поточного місяця здійснює оплату поточного споживання електроенергії у розмірі 100% від суми одержаного планового рахунку.
Згідно п.4.2 додатку №2 „Порядок розрахунків” до Договору, споживач у 5-денний термін після отримання рахунку на сплату за реактивну електроенергію сплачує вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Позивач свої зобов’язання за Договором у листопаді-грудні 2008р. виконав належним чином, поставив відповідачу у зазначений період активну електроенергію у сумі 1 062 682, 32 грн., реактивну електроенергію у сумі 5 901, 86 грн., що підтверджено актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником електричної енергії за регульованим тарифом ТОВ „Сервіс-Інвест” згідно до умов договору №30200002 від 21.06.2004р. у розрахунковому періоді листопад –грудень 2008р., в яких відображений обсяг спожитої активної електроенергії та обсяг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, підписаними обома сторонами без зауважень та скріпленими печатками обох підприємств.
У зв’язку з наведеним, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату, про отримання яких свідчить підпис представника відповідача на самих рахунках та печатка підприємства відповідача, а також повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.01.2009р., опис вкладення та поштова квитанція від 06.01.2009р. Таким чином, відповідач отримав рахунки на активну та реактивну електроенергію за листопад 2008р. –02.12.2008р. (відмітка відповідача на самих рахунках) та рахунки на активну та реактивну електроенергію за грудень 2008р. –12.01.2009р. (відмітка на повідомленні про поштове вручення). Відповідач факт отримання рахунків на сплату не заперечив.
Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії належним чином не виконав, виставлені рахунки сплатив частково, чим порушив умови договору.
Відповідач визнав позовні вимоги щодо заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 020 349 грн. 03 коп. стягнення та заперечив наявність у нього заборгованості за перетікання реактивної електроенергії у розмірі 5 901 грн. 86 коп., посилаючись на той факт, що позивач при здійсненні розрахунку та виставленні рахунків на оплату реактивної електроенергії не враховував оплату та споживання реактивної електроенергії субспоживачами.
Між відповідачем та іншими суб’єктами підприємницької діяльності (субспоживачами) укладені договори про спільне використання електричних мереж та договори про сумісне використання технологічних мереж основного споживача. Такими субспоживачами є: Краматорська філія ЗАТ КБ „Приватбанк” (договір №3888 від 14.09.2007р.); ПП Олександренков О.О. (договір №2844 від 29.05.2006р.); ФО-П Манойло В.І. (договір №3824 від 22.08.2007р.); ТОВ „Укрінструмент” (договір №2080/4 від 15.04.2004р.); ТОВ „Укрметалорукав” (договір №2080 від 05.08.2003р.); ТОВ „Ремстройенерго” (договір №2080/3 від 16.02.2004р.); ТОВ „Укрмашкомплект” (договір №2080/5 від 11.05.2004р.); ФО-П Щекотихина С.В. (договір №2643 від 20.02.2006р.). Зазначені договори містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до умов вказаних договорів, підписаних відповідачем та субспоживачами без зауважень, користувачі (субспоживачі) взяли на себе зобов’язання перед відповідачем по справі щодо своєчасної сплати за використання електричної мережі, отримані послуги, у тому числі за перетікання реактивної електричної енергії (предмет спору договорів №3824 від 22.08.2007р., №2080/4 від 15.04.2004р., №2080/4 від 15.04.2004р., №2080 від 05.08.2003р., №2080/3 від 16.02.2004р., №2080/5 від 11.05.2004р., №2643 від 20.02.2006р.).
Додатками №№5 до договорів на постачання електроенергії, укладених між позивачем та вищезазначеними субспоживачами, які підписані позивачем, відповідачем та відповідним субспоживачем, передбачено, що умови виконання основним споживачем і споживачем розрахунків за перетікання реактивної електроенергії і порядок розрахунку їх вартості обумовлені договором про спільне використання технологічних мереж між основним споживачем –ВАТ „Краматорський завод важкого верстатобудування” та споживачем.
Відповідно до п.5.15 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), відносини сторін у разі передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами споживача регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання. Передача (транзит) електричної енергії без оформлення договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання забороняється.
Пунктом 5.17 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період) передбачено, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, у тому числі порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.
Відповідно до п.5.19 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача або технічне забезпечення електропостачання та зміни до нього узгоджуються з постачальником електричної енергії та електропередавальною організацією у частині режимів споживання та застосування обмеження постачання електричної енергії субспоживачу у разі заборгованості субспоживача за електричну енергію, дотримання показників якості електричної енергії, порядку розрахунку втрат електричної енергії та їх розподілу. Копія договору про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача або про технічне забезпечення електропостачання надається субспоживачем постачальнику електричної енергії і має поновлюватись у разі внесення змін до зазначеного договору.
Пунктами 6.1, 6.4, 6.33 ПКЕЕ ( в редакції, що діяла у спірний період) передбачено, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору. Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії між основним споживачем та його субспоживачами визначається основним споживачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії та зазначається у відповідному договорі, що укладається між ними.
Відповідно до п.10.2 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), споживач електричної енергії зобов'язаний, у тому числі, здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, шляхом оцінки матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сторонами по справі визначений та узгоджений порядок оплати з компенсації за перетікання реактивної електроенергії шляхом оплати відповідачем вартості з компенсації за перетікання реактивної електроенергії у повному обсязі та самостійними розрахунками із субспоживачами за договорами про спільне використання електричних мереж та договори про сумісне використання технологічних мереж основного споживача.
В ході розгляду спору у господарському суді відповідач частково сплатив виставлені йому рахунки на оплату за активну електроенергію 30.03.2009р. у сумі 500 000, 00 грн. та з компенсації за перетікання реактивної електроенергії 31.03.2009р. у сумі 5 000, 00 грн., тобто після подачі позову до суду (дата подачі позову до суду –12.02.2009р.), що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку за вказані дати та представниками сторін у судовому засіданні.
Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 500 000 грн. 00 коп. та за перетікання реактивної електроенергії у сумі 5 000 грн. 00 коп.
На час розгляду спору у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за активну електроенергію у сумі 520 349 грн. 03 коп. та з компенсації за перетікання реактивної електроенергії у сумі 901 грн. 86 грн., яка підтверджена матеріалами справи
Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених та Додатком до нього „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається окремим розрахунковим документом.
Пунктом 7 Додатку №2 до Договору „Порядок розрахунків” передбачено, що у разі порушення споживачем узгоджених цим додатком термінів оплати остаточного рахунку за активну електроенергію та з компенсації перетікання реактивної електроенергії, постачальник згідно діючому законодавству України та умовам договору нараховує пеню і надає споживачу відповідний рахунок на оплату пені. Споживач у 5 денний термін після отримання рахунку від постачальника рахунку, сплачує суму пені на рахунок постачальника.
Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню на заборгованість за активну та реактивну електроенергію у сумі 17 432 грн. 87 коп. за період з 08.12.2008р. по 18.01.2009р.
Позивачем направлено на адресу відповідача рахунок на сплату пені за період з 08.12.2008р. по 25.02.2009р. на загальну суму 49 537 грн. 94 коп., в підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії опису вкладення від 03.03.2009р. та поштової квитанції №8129 від 03.03.2009р.
Господарським судом зроблений перерахунок, згідно вимог діючого законодавства, умов договору і дат отримання відповідачем рахунків на оплату, пеня складає 13 541 грн. 96 коп.
Позивач просить зобов’язати відповідача припинити дії, які перешкоджають доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок відповідача для здійснення заходів з припинення споживання відповідачем електричної енергії.
Відповідач категорично заперечує проти наявності факту перешкоджання доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок ВАТ „КЗТС”.
Згідно ліцензії серії АВ № 345680 ТОВ „Сервіс-Інвест” є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Підпунктами 4, 5, 14, 16 п. 8.1 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період) встановлені права постачальника електричної енергії за регульованим тарифом на безперешкодний доступ до розрахункових засобів обліку електричної енергії та до електричних установок споживача; на перевірку схеми приєднання струмоприймачів споживача та перевірку працездатності установлених у споживача пристроїв протиаварійної автоматики та інших пристроїв, що забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі; на складання актів про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Тобто, за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про припинення дій, які порушують право.
Умовами Договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем умов оплати, узгоджених цим договором та/або графіком погашення заборгованості, постачальник електричної має право у порядку, визначеному умовами цього договору та діючим законодавством припинити постачання електричної енергії споживачу до повного погашення заборгованості (п.7.6 договору).
Згідно п.2.2.5 договору, відповідач (споживач) зобов’язався забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника електричної енергії за пред’явленням службового посвідчення: до засобів (систем) обліку електроенергії для їх технічної перевірки, зняття показів, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії, для контролю встановлених режимів споживання електроенергії; для перевірки схеми приєднання субспоживачів, або струмоприймачів споживача, які беруть участь у регулюванні навантаження в електромережі, перевірки працездатності установлених у споживача пристроїв проти аварійної автоматики та інших пристроїв, що забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі; для вжиття заходів по обмеженню обсягів споживання електричної енергії споживачем та/або субспоживачем у випадках, передбачених ПКЕЕ; для контролю виконання споживачем умов цього договору та у інших випадках, передбачених діючим законодавством.
Підпункт 15 п.10.2. ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період) визначає, що споживач електричної енергії зобов’язаний забезпечити безперешкодний доступ (за службовим посвідченням) відповідальних представників постачальника електричної енергії та/або відповідальних представників підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Згідно п.7.5 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами. Зазначений обов’язок позивача також закріплений сторонами у п. 6.3 Договору.
В підтвердження звернення ТОВ „Сервіс-Інвест” до відповідача за допуском до електроустановок останнього позивачем надані відповідні письмові повідомлення відповідача від 08.12.2008р., 16.12.2008р., 09.01.2009р., повідомлення про отримання поштової кореспонденції, поштові чеки та описи поштового вкладення. У вказаних письмових повідомленнях позивач звертався до відповідача з вимогою допустити представників ТОВ „Сервіс-Інвест” та Держенергонагляду до опломбування комунікаційних апаратів ВАТ „КЗТС” у вимкнутому стані.
В підтвердження здійснення перешкод доступу представників постачальника електричної енергії до власних електричних установок, позивач надав суду акти про не допуск до здійснення відключення приєднань (токоприймачів) споживача №551 від 26.11.2008р., №558 від 12.12.2008р., №561 від 22.12.2008р., №563 від 29.12.2008р., №568 від 08.01.2009р., №571 від 15.01.2009р., а також акти про відмову від підпису №559 від 12.12.2008р., №562 від 22.12.2008р., №564 від 29.12.2008р., №569 від 08.01.2009р., №572 від 15.01.2009р.
Акти підписані одноособово представниками позивача, а саме: Євтушенко О.В., Зайналовим І.З., Журавльовим А.В., Кабановим В.М., Бабіковим І.В. Будь-яка інформація (посада, прізвище, підпис) щодо присутності при складанні цих актів представника Держенергонагляду відсутня.
У актах зазначено, що вони складені інспектором Євтушенко О.В. в присутності представника споживача (відповідача) –головного інженера Максимова М.О., а також зазначено, що Максимов М.О. від підпису акту відмовився.
У судове засідання господарського суду для дачі пояснень викликались Євтушенко О.В. (з боку позивача) та Максимов М.О. (з боку відповідача).
Максимов М.О. надав письмові пояснення від 18.06.2009р., якими повідомив, що на підприємстві існує система пропуску, з якою ТОВ „Сервіс-Інвест” ознайомлений. Стосовно недопуску на підприємство 12.12.2008р., 22.12.2008р., 29.12.2008р., 08.01.2009р., 15.01.2009р. представників позивача Євтушенко О.В., Зайналова І.З., Журавльова А.В., Кабанова В.М. та Бабікова І.В. повідомив, що зазначені особі в указані дні за перепусткою не звертались, акти складали не в його присутності.
Євтушенко О.В. пояснив, що акти про не допуск до здійснення відключення приєднань (токоприймачів) споживача №551 від 26.11.2008р., №558 від 12.12.2008р., №561 від 22.12.2008р., №563 від 29.12.2008р., №568 від 08.01.2009р., №571 від 15.01.2009р., а також акти про відмову від підпису №559 від 12.12.2008р., №562 від 22.12.2008р., №564 від 29.12.2008р., №569 від 08.01.2009р., №572 від 15.01.2009р. складені одноособово представниками ТОВ „Сервіс-Інвест”, без присутності представника споживача (відповідача) та посилається лише на факт відмови Максимова М.О. від підпису будь-яких документів в телефонному режимі.
Акти перевірки Артемівського відділення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Донбаському регіоні ДА № 02/13-003 від 28.01.2009р., ДА № 02/13-0068 від 28.01.2009р., № 02/13-0067 від 28.01.2009р. та припис ДА № 02/13-0067 від 28.01.2009р. також не містять підписів представника споживача, не надано доказів, того що споживач ознайомлений із зазначеними актами та приписом та того, що ці акти та припис вручені (направлені) відповідачу.
З огляду на те, що акти, на які позивач посилається як на доказ недопуску, складені та підписані одноособово представниками ТОВ „Сервіс-Інвест”, вони не є доказами вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на недопуск уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок ВАТ „КЗТС”. Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що господарським судом законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог стосовно зобов’язання відповідача припинити дії, які перешкоджають доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок відповідача для здійснення заходів з припинення споживання відповідачем електричної енергії.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Позовні вимоги, у розумінні ст.33 Господарського процесуального кодексу України позивачем доведені належним чином
Враховуючи викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника по справі.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ, на рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2009р. у справі № 7/36- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2009р. у справі №7/36 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.
Повний текст постанови підписаний 21.09.2009р.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС