ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2009 року Справа № 28/243-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів:Чоха Л.В., Сизько І.А.
при секретарі Вроні С.В.
прокурора: Зіма В.Б. посвідчення № 117 від 13.08.07р.
від позивача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
від третьої особи-1: Біленко М.С. представник, довіреність №612 від 29.09.09;
від третьої особи-2: Нарижна І.Л. представник, довіреність №81/1 від 19.01.09; Біленко М.С. представник, довіреність №1 від 29.01.09
розглянувши апеляційне подання прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.09р. у справі №28/243-09
за позовом прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петропавлівської селищної ради
до Петропавлівської центральної районної лікарні, смт.Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область
третя особа-1 Павлоградське міжрайонне управління водного господарства Дніпропетровського обласного водного господарства, м.Павлоград
третя особа-2 Дніпропетровське обласне виробниче управління водного господарства, м.Дніпропетровськ
про стягнення 5489грн.39коп.
ВСТАНОВИВ:
- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.09р. у справі №28/243-09 (суддя –Г.В.Манько) позов прокурора Петропавлівського району, пред’явлений в інтересах держави в особі Петропавлівської селищної ради про стягнення з Петропавлівської центральної районної лікарні 5489грн.39коп. збитків залишено без розгляду з підстав, передбачених ч.1 п.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України;
- при винесенні ухвали господарський суд виходив з того, що Петропавлівська селищна рада не може виступати належним позивачем по даній справі, оскільки не є представником держави з питань контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, а також з відсутністю, у зв”язку з цим, у прокурора права підписувати позов, визначивши, що останній заявлено в інтересах держави;
- не погодившись з ухвалою суду, прокурор Петропавлівського району Дніпропетровської області звернувся з апеляційним поданням, в якому з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просить цю ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд;
- у поданні містяться посилання на ст.13 Водного кодексу України, ст.33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та ст.47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, згідно з якими державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють, у тому числі, місцеві Ради та їх виконавчі комітети; до відання селищних рад належить, у тому числі, здійснення контролю за використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, погодження питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення; спеціальні фонди місцевих бюджетів формуються за рахунок грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської діяльності;
- отже, посилаючись на наведені норми, прокурор вважає, що шкода, заподіяна відповідачем внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у вигляді забору води із підземного джерела без дозволу на спеціальне водокористування підлягає відшкодуванню на спеціальний рахунок Петропавлівської селищної ради;
- позивач відзив на апеляційне подання не надав, його представник в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений належним чином;
- відповідач у відзиві на апеляційне подання позовні вимоги визнає та просить розглядати справу без участі представника;
- треті особи вважають ухвалу суду обґрунтованою, просять залишити апеляційне подання без задоволення, посилаючись на те, що главою 4 Водного кодексу України передбачено вичерпний перелік органів державного контролю за використанням, охороною, відтворенням водних ресурсів, компетенція цих органів і місцеві органи самоврядуванням (ради) до даного переліку не входять.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та третіх осіб, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційне подання задоволенню не підлягає в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2009р. Павлоградським міжрайонним управлінням водного господарства Дніпропетровського облводгоспу проведено перевірку стану дотримання вимог водного законодавства Петропавлівською центральною районною лікарнею, за результатами якої складено акт №10.
Даною перевіркою встановлено, що термін дії дозволу на спецводокористування від 10.11.2005р. №01445 закінчився 01.10.2008р. та не продовжений. На санітарно-гігієнічні потреби та потреби котельної використовується підземна вода з власних трьох свердловин та з мережі Петропавлівського РККП за відповідними договорами.
Викладені обставини слугували визначальними для висновків перевіряючих про порушення лікарнею вимог ст.ст.44, 49, 110 Водного кодексу України та видання припису, згідно з яким останній належить оформити дозвіл на спецводокористування з трьох власних свердловин підземної води.
Також посадовими особами управління виконано розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі Петропавлівською центральною районною лікарнею в результаті порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в 2008-2009р.р.
За вказаним розрахунком розмір збитків складає 5489грн.39коп.
Ч.2 ст.13 Водного кодексу України передбачено, що державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради та їх виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Згідно з ч.1 ст.19 названого Кодексу державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.
Відповідно до п.п.1, 5 ст.29 Кодексу організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають, у тому числі, видачу дозволів на спеціальне водокористування та відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об’єктам у разі порушення вимог законодавства.
Спеціальне водокористування, як встановлено ч.1 ст.48 Кодексу, - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води
та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування, згідно з ст.49 Кодексу, здійснюється на підставі дозволу. У разі використання води водних об’єктів загальнодержавного значення дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища.
Ст.39 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що підземні води належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.
Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. №3-рп/99 під поняттям “орган уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, який фактично є позивачем у справі та стороною в процесі.
Ст.ст.113-120 Конституції України визначені виконавчі органи та їх функції, ст.ст.140-146 –органи місцевого самоврядування.
В ст.143 Конституції зазначено, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.
Щодо досліджуваної справи, то звертаючись з позовом в інтересах держави в особі селищної ради прокурор не надав документальних доказів в обґрунтування наявності у неї повноважень по управлінню та здійсненню контролю за використанням і охороною об’єкта загальнодержавного значення, тобто підземних вод та, відповідно, по стягненню збитків, заподіяних порушенням водного законодавства, яке полягає у відсутності у відповідача дозволу на спеціальне водокористування вказаним об’єктом.
Зазначені докази не надані і позивачем та в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин Петропавлівська селищна рада у спірних правовідносинах не здійснює повноваження органу державної виконавчої влади, у зв”язку з чим, прокурором невірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах і право на підписання позову в інтересах держави в особі названої ради, у даному випадку, у прокурора відсутнє.
Враховуючи викладене, залишення позову прокурора без розгляду з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.81 ГПК України здійснено господарським судом правомірно.
Тому ухвалу господарського суду слід залишити без змін.
Доводи прокурора з посиланням на ст.13 Водного кодексу України та ст.33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки перелічені даними нормами повноваження селищних рад по здійсненню контролю за об’єктами навколишнього природного середовища мають здійснюватися виключно з урахуванням наявності у цих рад повноважень по конкретному переліку природних об’єктів загальнодержавного значення.
Крім того, встановлені ст. 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” джерела формування місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища мають бути підставою для такого формування при стягненні місцевими радами шкоди виключно у межах наданих повноважень.
Керуючись ст.ст.101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, ПОСТАНОВИВ :
- ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.09р. у справі №28/243-09 залишити без змін, апеляційне подання без задоволення.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя Л.В.Чоха
Суддя І.А.Сизько