ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2017 р.Справа № 916/3034/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 16.01.2017р. №05/654-87

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. ОСОБА_2, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» (67840, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3, код ЄДРПОУ 35818770)

про: стягнення 10108,92 грн., -

Суть спору: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» про відшкодування 10108,92 грн. шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги про стягнення шкоди в порядку зворотної вимоги заявлені на підставі ст.ст. 993, 1166, 1191 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 30.11.2016р. о 12:00; витребувано додаткові документи.

30.11.2016р. за вх.№29074/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

30.11.2016р. за вх.№2-6363/16 до суду від позивача надійшло клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування у відповідача доказів правових підстав управління ОСОБА_3 застрахованим автомобілем КАМАЗ 55111 д.р.н. ВН6626ЕН за полісом ОСЦПВТЗ №АЕ/5576309.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2016р. розгляд справи відкладено на 20.12.2016р. о 10:30; клопотання позивача за вх.№2-6363/16 від 30.11.2016р. в порядку ст. 38 ГПК України про витребування доказів задоволено; витребувано додаткові документи.

20.12.2016р. за вх.№2-6732/16 до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв’язку зі складністю справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області 20.12.2016р. задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду справи до 25.01.2017р.; відкладено розгляд справи на 20.01.2017р. об 11:30; витребувано додаткові документи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 11.11.2016р., 02.12.2016р. та 22.12.2016р., а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи за відсутністю належним чином повідомленого представника відповідача.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

09.01.2013р. між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (Страхова компанія, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР-КОНСАЛТ» (Агент) укладений агентський договір (договір доручення) №1/123, відповідно до якого Страхова компанія доручає, а Агент приймає на себе зобов’язання від імені та в інтересах Страхової компанії за винагороду виконувати частину його страхової діяльності.

11.09.2015р. між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (Страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» (Страхувальник, відповідач) укладено поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5576309 (поліс) терміном дії з 11.09.2015р. до 11.09.2016р., відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб марки КАМАЗ 55111, номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 1989, розмір франшизи - 1000 грн.

20.02.2016р. за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Барабой, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки КАМАЗ 55111, номерний знак НОМЕР_1, що належить Страхувальнику, під керуванням водія ОСОБА_3, та транспортним засобом марки VOLKSWAGEN POLO, номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням водія ОСОБА_5, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Сектору Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області про дорожньо-транспортну пригоду №86515735 від 20.02.2016р.

22.02.2016р. водій транспортного засобу марки VOLKSWAGEN POLO, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_5 звернувся до Страховика із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від потерпілого.

22.02.2016р. власник транспортного засобу марки VOLKSWAGEN POLO, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 звернувся до Страховика із заявою про страхове відшкодування, пов’язане із пошкодженням майна.

Докази звернення до Страховика (позивача) Страхувальником за договором (полісом) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (відповідачем) в матеріалах справи відсутні.

Іншого відповідачем не доведено.

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31.03.2016р. у справі №509/1086/16-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

10.05.2016р. складений звіт №76-D/18/5 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO, номерний знак НОМЕР_2, відповідно до якого розмір матеріального збитку внаслідок ДТП склав 13330,70 грн. з урахуванням ПДВ, 11108,93 грн. без урахування ПДВ.

06.07.2016р. на підставі Агентського договору (договору доручення) №1/12 від 09.01.2013р. від імені Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР-КОНСАЛТ» прийнято рішення про затвердження розміру страхового відшкодування та виплату страхового відшкодування, про що складений акт-розрахунок №ЦВ/16/0617.

06.07.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР-КОНСАЛТ» перерахувало ОСОБА_4 10108,92 грн. страхового відшкодування за договором (полісом) страхування №АЕ/5576309 від 11.09.2015р., про що свідчить платіжне доручення №2693 від 06.07.2016р. (розмір матеріального збитку за мінусом франшизи 1000 грн.).

06.07.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР-КОНСАЛТ» звернулось до позивача з листом-вимогою №ЦВ/16/0617 про відшкодування витрат на виплату страхового відшкодування у розмірі 10108,92 грн.

07.07.2016р. позивачем складено страховий акт №ЦВ/16/0617 про відшкодування вимог агенту та сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР-КОНСАЛТ» 10108,92 грн. страхового відшкодування за договором (полісом) страхування №АЕ/5576309 від 11.09.2015р. згідно листа-вимоги №ЦВ/16/0617, про що свідчить платіжне доручення №24440 від 07.07.2016р.

У вимозі від 23.09.2016р. за вих.№03/3755 позивач звернувся до відповідача про відшкодування 10108,92 грн. витрат в порядку регресу.

Вказану вимогу залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом спору у даній справі є відшкодування 10108,92 грн. шкоди в порядку регресу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов’язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п/п.33.1.2 п.33.1 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно з п.38.1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Правова позиція щодо можливості страховика після виплати страхового відшкодування мати підстави для регресного позову до страхувальника за встановлених обставин викладена у постанові Верховного Суду України від 22.06.2016р. у справі №6-1253цс16, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, підтвердження постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31.03.2016р. у справі №509/1086/16-п вини ОСОБА_3 - водія транспортного засобу марки КАМАЗ 55111, номерний знак НОМЕР_1, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідальність якого на підставі Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про що свідчить відповідний Поліс, відшкодування Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» шкоди, заподіяної потерпілому - ОСОБА_4, з огляду на зміст наведених правових норм, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів повідомлення страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення з відповідача 10108,92 грн. шкоди в порядку регресу у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» (67840, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3, код ЄДРПОУ 35818770) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. ОСОБА_2, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598) 10108 (десять тисяч сто вісім) грн. 92 коп. шкоди в порядку регресу та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 25 січня 2017 р.

Суддя Ю.С. Бездоля