ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.01.2017                      Справа №905/2631/16                               

          Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь

до відповідача 1 Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

відповідача 2 Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м. Красний Лиман

про стягнення суми збитків у розмірі 7035,39грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача 1: не з’явився,

від відповідача 2: ОСОБА_1 за дов.№5168 від 08.11.2016.

          ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення суми збитків у розмірі 7035,39грн.

          Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, статей 224, 307, 314 Господарського кодексу України, статей 54-57 Господарського процесуального кодексу України, статей 110, 114, 130 Статуту залізниць України.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що по залізничній накладній 20.03.2016 №52847357 на адресу ПАТ "ММК ім. Ілліча" у вагоні №66564832 надійшов вантаж – кокс доменний вологий. Зазначає, що на підставі акту загальної форми №1-063 від 24.03.2016, складеного на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці здійснена перевірка маси вантажу з представниками залізниці, в результаті якої встановлено недостачу вантажу та складено комерційний акт БН 724816/226 від 24.03.2016. У зв’язку з тим, що ДП “Донецька залізниця” не забезпечило належне збереження вантажу при його перевезенні ПрАТ“ММК ім. Ілліча” (правонаступником є ПАТ “ММК ім. Ілліча”) завдано збитки в сумі 7035,39грн.

          Ухвалою господарського суду від 08.11.2016 за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

           28.11.2016 та 29.11.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшли клопотання, в яких останній просив залучити до участі у справі іншого відповідача - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" у зв’язку із здійсненням перевезення вантажу за залізничною накладною №52847357 від 20.03.2016 на підставі договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015.

          Ухвалою господарського суду від 29.11.2016 до участі у справі залучено у якості відповідача 2 Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” (84400, Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. Кірова, 22).

           27.12.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання від 24.12.2016, в якому просив суд судове засідання провести без участі представника позивача та стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії “Донецька залізниця” суму збитків. Клопотання судом розглянуте та долучене до матеріалів справи.

          Представник позивача у судове засідання не з'явився.

          Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи роздруківки повідомлень в мережі Інтернет від 23.09.2016, 20.10.2016 та 02.12.2016 про час і місце судових засідань зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Новини та події». Пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надано, заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

          Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, але письмових пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав.

          Представнику відповідача 2 у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

          Представник відповідача 2 клопотання щодо фіксації судового процесу не заявив, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

          Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авдіївський коксохімічний завод” (постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (покупець) укладений договір №245/108/16 Сб від 01.02.2016, на підставі якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію на умовах, передбачених договором. Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до даного договору, які являються його невід’ємною частиною.

          Згідно з Статутом ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

          З огляду на вищевикладене, суд вважає належним позивачем у справі - Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

           20.03.2016 за накладною №52847357 Публічне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (вантажоотримувач) вантаж – кокс доменний вологий у вагонах №№67683565, 66564832, 63295448. При оформленні вказаної накладної відправником у вагоні №66564832 вказано масу вантажу 40530кг. Відповідно до накладної вантаж маркований повздовжньою смугою вздовж вагону вапном, поверхня вантажу вище бортів – «шапка».

          Під час прибуття вагонів на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

          Так, на вказаній станції, з посиланням на складений цією станцією акт загальної форми №1-363 від 24.03.2016 було здійснено комісійне переважування спірного вагону №66564832.

          За результатами комісійного переважування спірного вагону складено комерційний акт БН724816/226 від 24.03.2016, відповідно до якого за наслідками комісійного зважування вагону, виявилось у вагоні №66564832 - брутто 60850кг, тара з брусу 22820кг., нетто 38030кг., що менше документа на 2500кг. У комерційному акті також відображено, що навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500мм., «шапкоподібне». Маркування вапном однією продольною смугою вздовж вагону. В вагоні над 1-2 люками є заглиблення 3000мм* на ширину вагона 1500мм*500мм в глиб вагону. Маркування порушено. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Об’єм кузову вагону 75м3. Об’ємна вага вантажу в документі не вказана. Переважування вантажу проводилось в присутності зам. ДС ОСОБА_2, агента комерційного ОСОБА_3, прийомоздавальником вантажу к-та ім. Ілліча Л.М. Ревун та ваговика к-та ім. Ілліча А.Т. Гавшиной на 150т. електронних вагах ст. Сартана2 к-та ім. Ілліча з повною зупинкою вагону. Під час повторного зважування нестача підтвердилася. В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

Комерційний акт підписано належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

          Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

          Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

          Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

          Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

          Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за збереження втрату, нестачу, псування, ушкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

          Судом прийнято до уваги сліди доступу до вантажу, що встановлено актом.                                         Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у накладній засвідчено належними доказами - комерційним актом БН724816/226 від 24.03.2016.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належними доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Згідно матеріалів справи, у спірній накладній у графі найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж - кокс доменний вологий.

Недостача згідно вищезазначеного комерційного акту у вагоні №66564832 складає 2500кг.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (постачальник) №90793752 від 20.03.2016 щодо вартості коксу доменного, сертифікат якості на партію №20583.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі та заявлена у розмірі 7035грн. 39коп. Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично не вірним.

За розрахунком суду сума збитків більша, тому стягненню підлягає сума заявлена позивачем в розмірі 7035,39грн.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначеному в комерційному акті, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення збитків у сумі 7035,39грн. з відповідача 1- Державного підприємства "Донецька залізниця" не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          З наданих суду письмових пояснень позивача (а.с.37), перевезення за залізничною накладною №52847357 від 20.03.2016 здійснене на підставі договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015.

          Вказаний договір укладено між ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (виконавець) та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник), відповідно до умов якого предметом договору є надання виконавцем вантажовласнику послуг пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (п.п.1.1. договору).

          За визначенням п. 7.1 договору, Виконавець надає Вантажовласнику послуги на станціях регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», до яких, у тому числі, беручи до уваги п.2.3 договору, віднесено станцію Маріуполь-Сортувальний.

          Спірне перевезення вантажу відбулось на станціях Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яке і є фактичним перевізником у спірних правовідносинах.

          Суд вважає доведеним факт порушення ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" своїх зобов’язань з перевезення вантажу залізничним транспортом, унаслідок чого ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" спричинені збитки в сумі 7035,39грн., які підлягають відшкодуванню в судовому порядку відповідачем 2 - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на користь позивача.

          Отже, вимоги позивача щодо стягнення збитків у сумі 7035,39грн. з відповідача-1 не підлягають задоволенню.

          Судові витрати, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача 2 на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.909, 920, 924 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.ст.115, 129, 130, 133 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів, ст.ст. 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до відповідача 1 Державного підприємства "Донецька залізниця", відповідача 2 Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії “Донецька залізниця” про стягнення суми збитків у розмірі 7035,39грн.,- задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Кірова, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки в сумі 7035,39грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 7035,39грн. з Державного підприємства “Донецька залізниця” відмовити.

У судовому засіданні 24 січня 2017 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 30 січня 2017 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.          

          Суддя                      О.О. Кучерява