Справа № 541/2776/16-ц

Провадження №2-о/541/12/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 січня 2017 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Сидоренка Ю.В.,

з участю секретаря судового засідання - Лисенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи Попівська сільська рада, ОСОБА_2,

в с т а н о в и в:

2 грудня 2016 року ОСОБА_1, звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з заявою, в якій просила встановити факт постійного проживання разом зі своєю матір’ю – ОСОБА_3, що померла 24 січня 2006 року, на час відкриття спадщини. В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що після смерті матері залишилось спадкове майно, до складу якого ввійшла земельна ділянка площею 2,35 га, яка знаходиться на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, яка належала померлій на підставі Державного акту ПЛ № 110600 від 20 грудня 2004 року. В обгрунтування заяви зазначила, що за життя її матір була зареєстрована і фактично проживала в с. Попівка, хутір Дубина, Миргородського району Полтавської області. Заявник же проживала і була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. Заявник доглядала за своєю матір’ю, яка за станом здоров’я потребувала стороннього догляду, а перед смертю матері вже практично постійно проживала з нею без реєстрації в хуторі Дубина с.Попівка Миргородського району до дня її смерті. На випадок своєї смерті матір зробила розпорядження у вигляді заповіту, яким своїми спадкоємцями зазначила свою дочку та онука – ОСОБА_2, де визначила рівні частки на все майно. Заінтересована особа ОСОБА_2 на свою долю в спадковому майні не претендує і буде відмовлятися від своєї частки спадщини по заповіту. Заявник здійснила поховання матері і оскільки проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті, вважала себе такою, що прийняла спадщину, тому і не зверталася у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Вирішивши оформити документи на успадковане нею майно, заявник звернулася до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4, але остання своєю постановою відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. На підставі викладеного заявник просила встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримала повністю, просила її задовольнити з викладених у ній підстав та встановити факт її постійного проживання разом з ОСОБА_3 на день смерті останньої. В судовому засіданні пояснила, що вона має троє дітей та власне господарство і у зв’язку з цим, а також в зв’язку з тим, що мала роботу в с.Хомутець, не мала можливості постійно проживати з матір’ю і здійснювати за нею догляд, тому дуже часто приїжджала, допомагала їй по господарству і верталася додому. Лише останній тиждень перед смертю матері, коли та тяжко захворіла, вона проживала з нею.

Заінтересована особа Попівська сільська рада в судове засідання свого представника не направила, до суду подала заяву, в якій заперечень проти заяви ОСОБА_1 не висловила, справу просила розглянути без їх участі (а.с. 25).

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, до суду подав заяву, в якій справу просив розглянути у його відсутність, заперечень проти задоволення заяви не висловив, повідомив, що на спадкове майно своєї бабусі ОСОБА_3 не претендує і бажає, щоб його успадкувала його матір – ОСОБА_1 (а.с. 22).

Заслухавши пояснення заявника, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла 24 січня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 5). За життя все майно, вона заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується копією заповіту від 7 травня 1997 року, який посвідчений секретарем виконкому Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області (а.с. 3). 4 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої 24 січня 2006 року матері ОСОБА_3, але нотаріус своєю постановою відмовила заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв’язку з тим, що в термін для прийняття спадщини згідно ст.1268 ЦК України вона не подала заяви про прийняття спадщини та не проживала разом з померлим (фактично не прийняла спадщину) (а.с.6).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є час смерті особи.

Згідно ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він в установлений строк не відмовився від спадщини.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Як вбачається з копії паспорта заявника, остання на момент смерті матері була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8-9). Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції, що діяла на час смерті ОСОБА_3, реєстрація – це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Факт постійного проживання заявника з ОСОБА_3 реєстрацією не підтверджується. У судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, пояснили, що є сусідами та колегами по роботі заявника, і їм достовірно відомо, що заявник їздила до матері в с.Попівку Миргородського району доглядати за нею і допомагати по господарству, при цьому вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, а декілька днів перед смертю матері тимчасово проживала з нею в с.Попівка, тобто факт проживання заявника в с.Попівка більше шести місяців на рік свідками також не підтверджений.

Враховуючи викладене, суд вважає, що докази постійного проживання заявника з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини внаслідок смерті останньої відсутні, отже у задоволенні заяви про встановлення цього факту слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 11, 57, 60, 179, 213-215, 234, 256, 259, 294 ЦПК України, ст.ст. 29, 1221, 1268-1270, 1272 ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановити факту її постійного проживання разом з спадкодавцем ОСОБА_3 в с. Попівка Миргородського району Полтавської області на час відкриття спадщини внаслідок смерті останньої 24 січня 2006 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_9