справа №1-67/07

ВИРОК ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 лютого 2007 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі головуючої судді                           Кушнір Н.В.

при секретарі                                Данчук Л.А.

з участю прокурора                      Квятковського Я.А.

захисника адвоката                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рівному кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м.Рівного, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2 магазину "ABC", зареєстрованого по АДРЕСА_1, фактично проживаючого по АДРЕСА_2, судимості не має,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України,

встановив:

29 жовтня 2006 року приблизно о 22 год. 00 хв. ОСОБА_2, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи поблизу бару „Марконі", що в с.Колоденка Рівненського району Рівненської області, відкрито викрав у ОСОБА_3 мобільний телефон марки „Sony Ericsson Z 530і" вартістю 1 100 гривень, в якому знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв"язку „Djuice" вартістю 50 гривень, на рахунку гроші в сумі 5 гривень, картка пам"яті М2 на 256 mb вартістю 200 гривень, а всього викрав майна на загальну суму 1 355 гривень.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у скоєному визнав повністю та підтвердив встановлені судом обставини.

По суті справи показав, що 29 жовтня 2006 року він перебував в кафе - барі „Марконі", що в с.Колоденка Рівненського району Рівненської області. Він захотів зателефонувати своїй дружині і з цією метою шукав у когось телефон. Зустрівши потерпілого, вирішив викрасти мобільний телефон і з цією метою попросив його у ОСОБА_3, але назад не повернув, сів в авто ОСОБА_4 і поїхав додому. Наступного дня викрадений телефон залишив дружині, щоб вона повернула його власнику, а сам поїхав на роботу в м.Київ.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного у скоєному повністю доведена.

У зв"язку з тим, що учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи, суд вважає за можливе визнати дослідження доказів щодо цих обставин недоцільним. При цьому дані факти вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні, оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи доведені наявними у справі доказами, які не потребують дослідження у ході судового розгляду справи. При цьому суд переконався у тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які б підлягали б доказуванню і ним не заперечуються і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає. Підсудному роз"яснено, що він при відмові від дослідження доказів

щодо фактичних обставин справи буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції у визнанні вини і викладених обставинах справи.

Крім визнання підсудним своєї вини, його вина у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими судом, зокрема потерпілий ОСОБА_3 показав / а.с. 17 /, що 29.10.2006 року він разом з друзями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 біля 22 год. знаходився поблизу кафе «Марконі» в с.Колоденка Рівненського району Рівненської обалсті і в цей час до нього підійшов односельчанин ОСОБА_2 і попросив дати йому його мобільний телефон щоб передзвонити. Він дав йому свій мобільний телефон і підсудний почав набирати номер та сказав, що сяде в автомобіль «ВАЗ-2199» зеленого кольору, орієнтовно номер НОМЕР_1, бо на дворі прохолодно. ОСОБА_2 почав йти до автомобіля і в цей час ОСОБА_6 сказав йому, що ОСОБА_2 не потрібно було давати мобільний телефон. Він відразу почав бігти за ОСОБА_2 і просити його, щоб він повернув мобільний телефон, але ОСОБА_2, незважаючи на його слова та тримаючи його мобільний телефон в руці, сів в автомобіль. Він підійшов до даного автомобіля та спробував відчинити двері, але вони виявилися зачиненими з середини. Автомобіль почав рухатися і він, тримаючи ручку дверей, пробігся і згодом, коли автомобіль почав набирати швидкість, відпустив ручку дверей автомобіля та впав на асфальтоване покриття. Він розумів, що ОСОБА_2 його пограбував і звернувся з заявою в Рівненський РВ УМВСУ в Рівненській області.

Також вина підсудного підтверджується допитом свідків ОСОБА_6 / а.с. 18 /, ОСОБА_5 / а.с.19 /, ОСОБА_4 / а.с.20 /, ОСОБА_2/ а.с.21 /, речовими доказами по справі / а.с. 22-25 /.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив відкрите викрадення чужого майна, тобто його дії суд кваліфікує за ч.1 ст. 186 КК України.

При обранні виду і міри покарання підсудному суд враховує, що злочин, в якому він обвинувачується, згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу підсудного, який раніше судимий, судимості погашені, але належних висновків для себе не зробив і знову скоїв умисний корисливий злочин, за місцем проживання характеризується позитивно / а.с.43 /, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, одна з яких хворіє на тяжку хворобу, є єдиним утриманцем сім"ї, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу опійної наркоманії, але на даний час пройшов курс лікування і має нормальні моральні установки на подальше життя, працездатний та працевлаштований.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.

Обставинами, що пом"якшують його покарання, є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих збитків.

Керуючись ст.ст.323, 324, 335 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст. 186 КК України та призначити покарання у вигляді виправних робіт строком на два роки з відрахуванням 10 % в доход держави.

Запобіжний захід підсудному до вступу вироку в законну силу залишити попередній -підписку про невиїзд.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки „Sony Ericsson Z 530і", який переданий на зберігання власнику ОСОБА_3, залишити йому.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.