ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А ДУМКА

25 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1315/16

судді Одеського апеляційного адміністративного суду Запорожана Д.В. стосовно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, треті особи: атестаційна комісія Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Національна поліція України, апеляційна атестаційна комісія № 3 Південного регіону про визнання протиправним та скасування наказу від 06.06.2016 р. № 125 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, поновлення позивача на посаді інспектора Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач прийнятий на роботу в поліцію на рівнозначну посаду, яку займав у міліції, конкурсу при цьому не проводилось. Законом України "Про Національну поліцію" не передбачено проведення атестування поліцейських у будь-який момент на розсуд керівника, а лише за наявності відповідних підстав згідно ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію". Позивач вважав, що підстав для проведення його атестування не було, тому звільнення є незаконним. Службові обов'язки позивач виконував успішно, що підтверджується атестаційним листом, отже, були відсутні підстави вважати його невідповідним посаді.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року вищенаведену постанову залишено без змін.

Вважаю вищенаведені рішення незаконними та необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», ухвалення рішення про проведення атестування не зв'язано якими-небудь обставинами.

Тобто, твердження суду про те, що атестуванню з мотивів вирішення питання про службову невідповідність має передувати виявлення ознак невідповідності позивача займаній посаді (зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби) або про те, що проведенню атестуванню перешкоджав факт зарахування поліцейського на посаду згідно Прикінцевих і перехідних положень Закону, не відповідають згаданим вище ч. 1, 4 ст. 57 Закону.

З норм діючого законодавства вбачається, що для здійснення атестування утворюються спеціальні комісії з не аби-яким складом, а виключно з осіб, що відповідають певним вимогам (ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» та Розділ 2 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських).

Тобто, є «фахівцями» у перевірці відповідності особи критеріям атестації.

Склад таких комісій затверджується відповідним наказом.

Отже, поставити під сумнів кваліфікацію членів зазначених комісій можливо виключно оскарженням наказів про їх включення до складу таких комісій.

Окрім того, накази щодо проведення атестації, затвердження складу атестаційних комісій тощо є чинними, тобто обов'язковими для виконання позивачем і врахування судом. Тобто, суди не мали права викладати свої міркування щодо їх протиправності в рішеннях.

Критерії атестаційної оцінки поліцейських не містять ясного змісту і не призводять вичерпних ознак відповідності особи для поліцейської служби (ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 16 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських).

Таким чином, критерії вищенаведеної атестаційної оцінки служать лише формою типізації будь-яких правозначимих ознак або обставин з тим розрахунком, що саме атестаційна комісія деталізує їх самостійно в рамках оцінки конкретної особи.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що вищенаведені критерії атестаційної оцінки "орієнтовані на те, щоб атестаційні комісії конкретно, з урахуванням особливостей тієї чи іншої особи поліцейського, оцінили певну особу і конкретизували загальну формулу норми діючого законодавства у відношенні саме до певної особи".

Така оцінка проводиться атестаційною комісією на основі власного розсуду, присутнього при тлумаченні правових норм з розмитими критеріями атестації. Конкретизуючи «загальну формулу критеріїв атестації» і здійснюючи зазначену оцінку, атестаційна комісія надає юридичне значення характеристикам певної особи, що включені їм (комісіям) в обсяг оціночного поняття, та перетворює їх в юридичні факти, що тягнуть певні правові наслідки у формі відповідності чи невідповідності особи службі в поліції.

Саме завдяки тому, що вищенаведені критерії атестаційної оцінки є нечіткими за своєю логічною природою, вони дозволяють охопити широке коло характеристик особи, який законодавець, як правило, не в змозі точно окреслити (визначити) стосовно до всіх випадків дії правової норми.

Облік вищенаведених характеристик в рамках індивідуального поднормативного регулювання проходження атестації необхідний для успішної реалізації цілей діяльності атестаційних комісій, а саме оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки з метою визначення можливості подальшої служби особи в лавах поліції.

Тобто, вичленення судом окремих характеристик особи (наприклад результатів задовільного проходження тестування тощо), навіть наведених в Інструкції, без врахування інших факторів, що були підставою для прийняття атестаційною комісією певного рішення стосовно конкретної особи не може давати будь-яких підстав для висновку про хибність рішення атестаційної комісії.

Більш того, з урахування наведеного, суди не можуть «переоцінювати» атестаційну оцінку (підміняти собою комісію) атестаційною комісією певної особи.

Діючим законодавством не встановлено обов'язку для атестаційних комісій щодо зазначення в протоколі таких відомостей як: питання та відповіді під час атестації або підстави прийняття рішення щодо відповідності займаній посаді (п.п. 20-23 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських).

Окрім того, поновлення особи на службі в поліції можливо виключно у випадку незаконного звільнення. Незаконне звільнення - порушення певних норм Законів України.

Вищенаведені рішення судів не містять зазначень про конкретні порушення поліцейським керівництвом або атестаційними комісіями норм саме Законів при звільненні позивача, а обґрунтовані лише незрозумілістю прийнятого спірного рішення саме для суду.

Таким чином, суд вигадав (не передбачені діючим законодавством) нові правила проведення атестування поліцейських, застосував їх до спірних правовідносин та замість уповноваженої на те особи у відсутності будь-яких повноважень та спеціальних (експертних) знань у сфері придатності до поліцейської служби здійснив переатестацію позивача.

З урахуванням вищевикладеного, у суду не було жодних підстав навіть для часткового задоволення даного позову.

Суддя Запорожан Д.В.