Справа № 163/2537/13-к Провадження №11-кп/773/4/17 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О.С.

Категорія:ч.2 ст.305, ч.2 ст.307, ч.4 ст.358 КК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Філюка П.Т., Денісова В.П.,

з участю секретаря Білоуса І.Л.,

прокурора Костюка О.С.,

перекладача ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, прокурора у кримінальному провадженні Воробія О.П. на вирок Любомльського районного суду від 07 листопада 2013 року, яким -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин Литовської Республіки, з вищою освітою, неодружений, директор ЗАТ «Парис-ЛТ», несудимий,

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.305, ч.2 ст.307, ч.4 ст.358 КК України, та призначено йому покарання:

за ч.2 ст.305 КК України 8 років позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди та всього майна, що належить йому на праві приватної власності;

за ч.2 ст.307 КК України 6 років позбавлення волі із конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності;

за ч.4 ст.358 КК України 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_3 призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди та всього майна, що належить йому на праві приватної власності.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 визначено рахувати з з часу його затримання, тобто з 21 липня 2013 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній - утримання під вартою.

Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 20 липня 2013 року, о 18.20год., слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці, як пасажир автомобіля «AUDI A-4 AVANT», р.н.з. НОМЕР_1, перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю способом, що утруднював виявлення - під переднім сидінням водія автомобіля психотропну речовину у вигляді пігулок трьох кольорів, загальною вагою 138,15гр., що містила в собі у великому розмірі метамфетамін вагою 6,34гр., обіг якого обмежено та 3,4 - метилендіоксиметамфетамін вагою 5,91гр., обіг якого заборонено, не заявивши про їх наявність під час проведення прикордонно-митного контролю.

Дана психотропна речовина була виявлена в ході поглибленого огляду транспортного засобу під час спільного прикордонно-митного контролю інспекторами Ягодинської митниці Міндоходів та військовослужбовцями Луцького прикордонного загону.

Він же, за тих же обставин під час митного контролю на паспортний контроль пред'явив працівникам прикордонної служби «Ягодин» Луцького прикордонного загону завідомо підроблений паспорт громадянина Литви НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_7

В апеляційних скаргах та доповненнях до них ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 просять вирок суду першої інстанції скасувати, а справу закрити. Апеляції обгрунтовують тим, що обвинувальний вирок суду є незаконним, оскільки побудований виключно на показаннях самого ОСОБА_3, припущеннях та доказах, одержаних незаконним шляхом. Органом досудового розслідування та судом було порушено право ОСОБА_3 на захист, оскільки при затриманні, йому, в порушення ст.29 КПК України, не було забезпечено перекладача. Також, зазначають, що судом, в порушення ст.209 КПК України, невірно обчислено строк відбуття покарання ОСОБА_3 з 21.07.2013р., оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що кордон він перетнув 20.07.2013р., близько 18.30год. і знаходився до моменту складання слідчим протоколу про затримання на Ягодинській митниці.

У доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 вказує на те, що психотропні речовини йому підкинули під час митного огляду автомобіля, в цьому він себе обмовив, оскільки боявся отримати суворе покарання, а слідчі обіцяли умовне покарання і хороші умови утримання в СІЗО, якщо визнає вину.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Воробій О.П., не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності винуватості обвинуваченого, просить вирок суду скасувати та постановити новий. Апеляцію обґрунтовує тим, що при ухваленні вироку, судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального та кримінального процесуального закону, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання вчиненому злочину та особі винного. Крім того, при ухваленні вироку, судом першої інстанції у мотивувальній частині вироку не зазначено формулювання обвинувачення за ч.3 ст.307 КК України, яке судом визнано доведеним. Врахувавши, що ОСОБА_3 вчинено тяжкі злочини, не розкаявся у вчиненому і намагався уникнути передбаченої законом відповідальності, просить призначити йому за ч.2 ст.305 КК України 9 років позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, а також конфіскацією майна; за ч.2 ст.307 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.4 ст.358 КК України - 3 місяці арешту. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань остаточно призначити ОСОБА_3 до відбування 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, а також конфіскацією майна.

В доповненнях та змінах до апеляційної скарги перший заступник прокурора Волинської області просить також застосувати до обвинуваченого положення ст.72 КК України та призначити покарання без конфіскації психотропних речовин, у зв'язку з відповідними змінами у законодавстві.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які свої апеляційні скарги з доповненнями і змінами підтримали і просили їх задовольнити, апеляційну скаргу прокурора відхилити, прокурора, який заперечив апеляційні скарги обвинуваченого та його захисників і просив задовольнити його апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Окрім того, в роз'ясненнях, які містяться в п.п. 13-19 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу, вчинення та наслідків злочину, форму вини і його мотивів, обґрунтування обвинувачення конкретними доказами із зазначенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази, та відхиляє інші.

Визнаючи ОСОБА_3 винуватим, за ч.2 ст.307 КК України, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону не в повній мірі та не взяв до уваги роз'яснення Пленуму ВСУ.

У відповідності до вимог ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

Так судом першої інстанції в мотивувальній частині вироку взагалі не зазначено формулювання обвинувачення за ч.2 ст.307 КК України, визнаного судом доведеним, не вказано таких обов'язкових ознак складу кримінального правопорушення, як місце, спосіб вчинення, а також не зазначено час вчинення, його наслідків, не розкрито як об'єктивну, так і суб'єктивну сторони складу кримінального правопорушення, що не відповідає положенням п.2 ч.3 ст.374 КПК України.

Не наведено доказів і їх аналізу щодо мети збуту психотропних речовин.

Вказане порушення, відповідно до ст.412 КПК України, на думку апеляційного суду є істотними.

Вищенаведене унеможливлює переглянути рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг, а тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в порядку ст.415 КПК України в повному обсязі, зокрема і щодо інкримінованого ОСОБА_3 обвинувачення за ч.2 ст.305, ч.4 ст.358 КК України, оскільки в даному випадку наявні ідеальна сукупність злочинів.

Оскільки вирок Любомльського районного суду Волинської області від 07 листопада 2013 року щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню у зв'язку з допущенням судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, всі інші доводи апеляційних скарг, враховуючи вимоги ч.ч. 2, 3 ст.415 КПК України, підлягають перевірці при новому розгляді.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази у кримінальному провадженні, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх належність, допустимість та достовірність та перевірити доводи викладені в апеляційних скаргах, і, в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

Звертає апеляційний суд увагу на те, що згідно ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4 та прокурора у кримінальному провадженні Воробія О.П. задовольнити частково.

Вирок Любомльського районного суду від 07 листопада 2013 року щодо ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Головуючий

Судді