КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

____________________________________________________________________________                                                                                        

                                                                                                    Справа  № 2-12\2009

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                       (вступна та резолютивна частини)                                              

           15 липня 2009  року   Корабельний районний суд  м. Миколаєва  у складі:

головуючої  по справі судді -                 Циганок В.Г.,

при секретарі  судового засідання -       Варакута Є.Ю.,

за участю:                              

позивачів -                                                 ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 ,                                                                                                                                    

представника позивача -                         ОСОБА_3 ,                                                                                                                                            

відповідача  -                                           ОСОБА_4 .,                                                                    

представника відповідача -                 ОСОБА_5 ,  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою   ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1  та ОСОБА_2  до ОСОБА_4  про  визнання особи такою, що втратила право на користування жилими приміщенням  у квартирі, треті особи Служба у справах дітей, КП ДЕЗ «Корабел»,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2007 року ОСОБА_4  звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2  із позовною заявою, в якій просив суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 . При проведенні попереднього судового засідання 16.10.2007 року в порядку ст. 123 ЦПК України ОСОБА_1 , що діє від себе та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_1  Володимирівни, ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, ОСОБА_2  звернулися до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просили визнати ОСОБА_4  таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1  з моменту вибуття його в інше постійне місце проживання, тобто з 06.01.2006 року. Обидва позови ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від _______________ були об’єднані в одне провадження, а ухвалою суду від 21.10.2008 року за заявою позивача за первісним позовом позовна заява ОСОБА_4  про визначення порядку користування житловим приміщенням була залишена без розгляду.

Оскільки по справі залишився зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2  до ОСОБА_4  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд розглянув його як первісний позов.

В обґрунтування позову позивачі вказували, що ОСОБА_4  – колишній чоловік ОСОБА_1 . Від вказаного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження та ОСОБА_1   ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.03.1994 року зазначений шлюб був розірваний, хоча пізніше періодично поновлювали свої подружні відносини. Разом з тим позивачі стверджували, що відповідач 06.01.2006 року остаточно залишив свою сім’ю, забравши свої особисті речі, пішов із спірної квартири до другої жінки, з якою почав перебувати у фактичних шлюбних стосунках. До того ж за усною домовленістю між колишнім подружжям позивачу та дітям залишаться спірна квартира, а також позивач відмовляється від стягнення аліментів, а відповідач залишає у себе автомобіль, на якому він працював. Позивачі посилались на те, що відповідач вибув із спірного приміщення в інше постійне місце проживання та просили задовольнити позов на підставі ч. 2 ст. 107 Житлового кодексу України.

У судовому засіданні відповідач та його представник позов не визнали, вказували, що позивачі створювали перешкоди у користуванні спірним житловим приміщенням не вірно висвітлюють факти, що стали передумовою звернення до суду, зокрема у спірній квартирі є особисті речі відповідача. Разом з тим, позивач підтвердив свого факт проживання з іншою жінкою однією сім’єю з 06.01.2006 року, але через деякий час

Третя особа – служба у справах дітей адміністрації Корабельного району виконавчого комітету Миколаївської міської ради – в судове засідання не з’явились, направили заяву, в якій просили слухати справу у відсутність їхнього представника, просили розглянути справу з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини – ОСОБА_1  Володимирівни, ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження.

Третя особа – Комунальне підприємство «Дирекція Єдиного Замовника «Корабел» в судове засідання не з’явились, направили до суду заяву в якій просили справу розглянути у відсутність їхнього представника.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає за необхідне задовольнити позов з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття договір найму житла у гуртожитку вважається розірваним з моменту вибуття з гуртожитку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1  перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4  з 24.01.1987 року (а.с. 4). Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.03.1994 року зазначений шлюб був розірваний (а.с. 69), хоча пізніше періодично поновлювали свої подружні відносини, про що сторони не заперечували. Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження та ОСОБА_1   ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження (а.с. 17). 24.01.1989 року ОСОБА_1  із сім’єю із чотирьох чоловік був виданий ордер на житлове приміщення № 135 серії 005997 (а.с. 8). Згідно з довідкою форми № 3 від 13.06.2007 року, виданої Комунальним підприємством «Дирекції Єдиного Замовника «Корабел» у квартирі АДРЕСА_1  зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , 1965 р.н. – основний квартиронаймач; ОСОБА_4 , 1963 р.н. – колишній чоловік ОСОБА_1 .; ОСОБА_2 , 1987 р.н. - донька; ОСОБА_1 , 1992 р.н. – донька (а.с. 9).

Разом з тим відповідач 06.01.2006 фактично не проживає у спірній квартирі, що об’єктивно підтверджується актами про не проживання від 26.09.2007 року (а.с. 74) та від 27.01.2008 року (а.с. 78), а також свідченнями свідків та поясненнями сторін. З цього часу позивач ОСОБА_1 . самостійно сплачувала рахунки за комунальні послуги (а.с. 24-26; 30-39), відповідач участі в утриманні спірної квартири не приймав, посилаючись на те, що він там не проживав.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6  вказував, що знає відповідача поро боті та знайомий з ним близько 20 років. Стверджував, що працювали разом до 2003 року, а з 2003 року бачаться рідко, але підтвердив факт проживання відповідача з іншою жінкою однією сім’єю за адресою: АДРЕСА_2  Разом з тим вказував, що зараз відповідачу жити немає де і ця обставина відома свідку зі слів відповідача.

Допитана в якості свідка, ОСОБА_6  в судовому засіданні вказувала, що є рідною сестрою відповідача та їй відомо про те, що відповідач не проживав у спірній квартирі у зв’язку із тим, що позивачі здавали квартирантам спірну квартиру. Вказувала, що відповідач дійсно перебував у відносинах з іншою жінкою, але разом вони не жили, оскільки ночував відповідач у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 , а також в машині.  Ці ж обставини підтвердила свідок ОСОБА_7

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 , що є родичем відповідача, вказувала, що відповідач дійсно не проживає близько чотирьох років у спірній квартирі та знає про домовленість сторін щодо залишання позивачам квартири по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 . натомість відмовляється від аліментів. Стверджувала, що перешкод у користуванні житловим приміщенням відповідачу ніхто не чинить, та близько двох років тому ОСОБА_1 . самотужки зробила у спірній квартирі ремонт. Свідок ОСОБА_9  підтвердила факт відсутності відповідача з січня 2006 року факт проживання з іншою жінкою, а також про наявність домовленості між сторонами щодо розподілу сумісно нажитого майна. Крім того стверджувала, що у спірній квартирі відсутні особисті речі відповідача.

Свідок ОСОБА_10  вказувала, що є сусідкою позивачів та їй відомо, що відповідач у спірній квартирі не проживає та особистих речей там не має.

Свідок ОСОБА_11   в судовому засіданні стверджувала, що є подружкою позивача ОСОБА_1 . та їй відомо, що відповідач в 2006 році пішов із спірної квартири, забравши особисті речі та обіцяв залишити спірну квартиру позивачам в обмін на те, що ОСОБА_1 . не буде подавати аліменти. Також зазначені обставини підтвердила й свідок ОСОБА_12 . що є подружкою ОСОБА_1 . Крім того, вказувала що був період коли сторони не проживали у спірній квартирі, і це було пов’язано з тим, що будинок погано опалювався, а тому сторони вимушені були жити у матері ОСОБА_1 . - __________.

 Допитані в порядку ст..____ ЦПК України в якості свідків позивачі ОСОБА_1 . та ОСОБА_2  підтвердили факти наведені у позовній заяві.

Посилання відповідача на наявність особистих речей у спірній квартирі не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні так само як і вчинення відповідачами перешкод у користуванні житловим приміщенням. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому суд не може прийняти до уваги зазначені твердження позивача, оскільки позивач не довів ці обставини в судовому засіданні.

Згідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України викладених в пункті 11 Постанови №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від  12 квітня 1985 року відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.  На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Враховуючи те, що відповідач писав заяву державному виконавцю ОСОБА_13  та вказував свою адресу як вул. АДРЕСА_2 , суд вважає зазначену адресу такою, що є постійним місцем проживання ОСОБА_4 .

Пояснення свідків ___________ щодо створення перешкод відповідачу у користуванні житловим приміщенням  суд до уваги не приймає, оскільки це спростовується дослідженими матеріалами справи та поясненнями сторін.

Таким чином, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, давши належну оцінку показам свідків суд вважає за можливе задовольнити позов та визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 з 06.01.2006 року як такий, що вибув на постійне місце проживання в інше житлове приміщення – квартиру АДРЕСА_2

СУДОВІ ВИТРАТИ????? – в резолютивній не має….

            Керуючись  ст.ст.  10, 11, 209, 212, 214-215,  218   ЦПК  України   суд,

                                                        В И Р І Ш И В:

             Позовну заяву ОСОБА_1 .,яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 ,   ОСОБА_2  задовольнити.

             Визнати ОСОБА_4  1963 року народження таким, що втратив право користування  жилими приміщеннями у квартирі АДРЕСА_1  з моменту вибуття з 06.01.2006 року на його постійне місце проживання.                                                                                                  

             Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва шляхом подання  в 10-денний строк з дня проголошення  рішення  заяви про апеляційне оскарження та після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.    

СУДДЯ                                                                                              В.Г. ЦИГАНОК