ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року                           14год.40хв.

Справа №  808/3627/16   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест"

про стягнення суми податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Запорізька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" про стягнення суми податкового боргу.

Від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, які обґрунтовані з тих підстав, що  Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 порушено провадження у справі №908/6299/15 про визнання банкрутом ТОВ "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест". 27.01.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднене оголошення №27655 про порушення справи про банкрутство відповідача (29.01.2016 оприлюднене додаткове оголошення №27746). Посилаючись на приписи ст.ст.19, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідач наполягає на тому, що введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і він не має законодавчо передбаченої можливості бути платником податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, Запорізька ОДПІ в встановлений строк не звернулася із заявою про визнання грошових вимог ні до боржника, ні до Господарського суду Запорізької області, як це передбачено вимогами ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідач просить в задоволені адміністративного позову відмовити та розглянути справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву, дослідивши подані позивачем письмові докази, заперечення відповідача, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з огляду на таке.

За відповідачем станом на дату розгляду справи рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 87770,96 грн. (а.с.10-13).

Наявність боргу по земельному податку з юридичних осіб підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: податкової декларації від 22.02.2016 №9021847584 (а.с.14).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пункт 287.3 ст. 283 ПК України визначає, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем вживалися заходи для погашення заборгованості, а саме направлена податкова вимога форми "Ю" від 06.07.2016 року №1363-17 (а.с.15). Відповідачем не надано суду доказів оскарження податкової вимоги у встановленому порядку.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Щодо тверджень, зазначених в запереченнях відповідача, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що заявлений до стягнення у даній справі податковий борг є поточним зобов’язанням відповідача, яке виникло після порушення справи про банкрутство. На вказані вимоги не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов’язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку.

Частиною 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред’явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарському суду підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що поточні кредитори в разі відкриття ліквідаційної процедури звертаються до господарського суду з заявою про поточні грошові вимоги до боржника, а у випадку, коли боржника не визнано банкрутом, поточний кредитор звертається до суду з позовною заявою, яка розглядається у позовному провадженні. При цьому, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому, процедурні питання щодо погашення податкових зобов’язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (тобто погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу, що утворився до порушення провадження про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) регламентуються положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Водночас, щодо стягнення податкового боргу, який утворився після порушення провадження про банкрутство та введення мораторію, підлягає застосуванню процедура, визначена приписами Податкового кодексу України.

Підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20 статті 20 Податкового кодексу України органам доходів та зборів, як контролюючим органам, надано право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відтак, спір за позовом, що заявлений позивачем на виконання повноважень, наданих Податковим кодексом України, відноситься до юрисдикції адміністративних судів, установленої п.5 ч.2 ст.17 КАС України. З огляду на доведеність позовних вимог позивача про стягнення податкового боргу з плати за землю у розмірі 87770,96 грн., заявлений позов підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями  160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

 ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" (код ЄДРПОУ 22128249) у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти в сумі податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 87770,96 грн. (вісімдесят сім тисяч сімсот сімдесят гривень 96 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                    

Суддя                                                                                     С.М.Дуляницька