КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.09.2009                                                                                           № 7/161

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Антонова Г.І. – представник, дов. б/н від 26.01.2009р.

 від відповідача - не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.06.2009

 у справі № 7/161 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Апмарт Ю Ей"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд"

 про                                                   стягнення 185598,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариством з обмеженою відповідальністю „ Апмарт Ю Ей ” (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Квіза-Трейд” (надалі відповідач) 157 590,49 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 466,54 грн. – 3% річних та 24 525,41 грн. – розмір інфляційних втрат.  Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 530, 610, 611 та 625 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що відповідач отримавши товару на суму 528 702,03 грн., оплатив його частково, залишок несплаченої суми становить 157 590,49 грн. Зважаючи на прострочення з боку відповідача оплати за поставлений товар, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 3 466,54 грн. – 3% річних та 24 525,41 грн. – розмір інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2009 року у даній справі позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 157 590,49 грн. заборгованості, 3 466,54 грн. – 3% річних, 24 525,41 грн. – інфляційних втрат. Рішення суду обґрунтоване приписами статей 530 та 692 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність факту заборгованості з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар.

Відповідач  – Товариство з обмеженою відповідальністю „Квіза-Трейд” не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 01.06.2009 року у цій справі просить його скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- відповідач, наголошує на тому, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми  ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і відповідно зроблено неправильний висновок щодо сплати індексу інфляції та трьох процентів річних, оскільки від позивача не надходило вимоги про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та сплати трьох відсотків річних від простроченої суми.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2009 року було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Квіза-Трейд” до провадження та призначено розгляд справи на 22.09.2009р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/2 від 21.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 7/161 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів  Кондратової І.Д., Попікової О.В.

У судовому засіданні 22.09.2009 року присутній представник позивача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 986808), причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.08.2007року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено Договір поставки № 4600014840, згідно умов якого позивач зобов’язується поставляти товар разом з товаросупровідною документацією відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач – прийняти та оплатити його, асортимент товару та ціна визначаються у Специфікації Договору, що є невід’ємною частиною Договору (п. 2.1 Договору).

Право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання сторонами транспортної накладної, що засвідчує момент передачі товару (п. 4.10 Договору).

Пунктом 6.1. Договору визначено, що відповідачу надано право відстрочки платежу за поставлений товар протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару. При цьому, позивач має право стягнення з відповідача постійної заборгованості, визначеної п. 6.4. Договору в розмірі 15 000, 00 грн., після сплину 14 денного терміну після підписання останнього акту звірки (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 11 Договору сторони погодили строк дії договору з 10.08.2007р. по 31.12.2007р. Договір може бути пролонговано на рік, якщо сторона не попередить в письмовому вигляді іншу сторону про його припинення за один місяць до закінчення дії договору (п. 11.3 Договору).

Також судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов згаданого Договору позивач – ТОВ „Апмарт Ю Ей” поставив на замовлення ТОВ „Квіза-Трейд” товар на загальну суму 528 702,03 грн., а відповідач  прийняв цей товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, які підписані та скріплені печатками обох сторін (з боку відповідача – покупця стоїть штамп „накладні отримані” з датою отримання).

Факт поставки позивачем товару за період з 13.08.2007р. по 29.07.2008р. на загальну суму 528 702,03 грн. визнається апеляційною інстанцією доведеним та не заперечується і з боку відповідача.

До договору від 10.08.2007р. № 4600014840 залучено специфікації до нього, у яких зазначено назва товару  штрих код, артикул), його ціна, виробник, торгова марка, підписані та скріплені печатками постачальника та покупця.

Отриманий товар, оплачений відповідачем частково - на суму 369 261,48 грн., що підтверджується копіями банківських виписок від 20.11.2007р. на суму 80747,90 грн., від 12.03.2008р. на суму 37 190,88 грн., від 13.03.2008р. на суму 1 754,38 грн., від 16.05.2008р. на суму 15 000,00 грн., від 26.06.2008р. на суму 124976,28 грн., від 02.07.2008р. на суму 50 732,89 грн., від 07.08.2008р. на суму 121 781,19 грн. та від 12.12.2008р. на суму 10 000,00 грн., залишок несплаченої суми за отриманий товар становить 157 590,49 грн.

30.11.2008 року між сторонами було складено Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить  168 875,16 грн. (копія в матеріалах справи).

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні Господарського суду м. Києва у цій справі щодо правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 ЦК України. встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України  продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. При цьому, якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу (п. 1 статті 693 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1 Договору, сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар повністю не розрахувався.

Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є видаткові накладні (копії наявні в матеріалах справи). Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.

Окрім цього, як вірно встановив місцевий господарський суд, у Договорі чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару, а тому воно підлягає виконанню в зазначений у договорі строк, тобто на умовах відстрочки платежу після 45 календарних днів з дати отримання товару.

При цьому, слід зауважити наступне: факт передачі товару відповідачеві не оспорюється і з боку останнього, так само як і факт неоплати з боку відповідача отриманого за Договором поставки від 10.08.2007р. № 4600014840 товару на загальну суму 157 590,49 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – 157 590,49 грн. боргу за Договором поставки від 10.08.2007р. № 4600014840 за поставлений товар згідно договору та Специфікацій.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене та враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем Договору № 4600014840 від 10.08.2007 року, а відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме: не оплатив поставлений позивачем товар у повному обсязі та у встановлений договором строк, Господарський суд міста Києва  правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 24 525,41 грн. інфляційних нарахувань та 3 466,54 грн. - 3% річних. При цьому, розмір та період нарахованих сум інфляційних втрат та 3 % річних  є обґрунтованим.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Квіза-Трейд” залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2009р. у справі № 7/161 - без змін.

3.          Справу № 7/161 скерувати до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 28.09.09 (відправлено)