КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.09.2009                                                                                           № 42/314

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Дригайло Т.В. – дов. №10/14609-580 від 31.12.2008р.;

 від відповідача - Король А.С. – дов. №01/15-136Д від 05.01.2009р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Дніпроенерго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2009

 у справі № 42/314 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Дніпроенерго"

 до                                                   ДП "Енергоринок"

              

             

 про                                                   стягнення боргу, ціна позову 17850609,55 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 850 609,55грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що всупереч умов договору №69/01-ЕР від 30.08.1999р., укладеного між позивачем та відповідачем, як правонаступником Національної енергетичної компанії “Укренерго”, останній не оплатив в повному обсязі придбану у позивача протягом квітня 2009р. електричну енергію, внаслідок чого виникла  заборгованість.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на невідповідність заявленого позову вимогам Закону України “Про електроенергетику”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2009р. у справі №42/314 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2009р. у справі №42/314, прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, позивач зазначав про те, що відповідач несе відповідальність за неперераховані в строк грошові кошти за придбану електроенергію та зобов'язаний сплатити заборгованість в повному обсязі. На думку позивача, вирішуючи спір, господарський суд не застосував норми цивільного права (зобов'язального), на які послався позивач, застосувавши при цьому ст. 15-1 Закону України “Про електроенергетику”. Проте, посилання суду на вказану статтю в частині розрахунків за Алгоритмом є невірним, оскільки приписи даної статті не стосуються спірних відносин, а регулюють відносини між енергопостачальниками та відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2009р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.09.2009р.

В судовому засіданні 23.09.2009р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2009р. у справі №42/314, прийнявши нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.09.2009р. представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти апеляційної скарги з підстав, ідентичним тим, які були викладені у відзиві на позов, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.08.1999р. між Національною енергетичною компанією “Укренерго”  та Відкритим акціонерним товариством “Дніпроенерго” було укладено договір №69/01-ЕР (далі – Договір).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №755 від 05.05.2000р. “Про утворення державного підприємства “Енергоринок”, Статуту державного підприємства “Енергоринок”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №922 від 05.06.2000р., Державне підприємство “Енергоринок” є правонаступником Національної енергетичної компанії “Укренерго” за вищевказаним Договором.

Згідно з умовами Договору, позивач зобов’язався продавати електричну енергію, а відповідач – купувати та здійснювати оплату за неї в порядку та строки, передбачені договором. Сторони за договором визнали свої зобов'язання за Договором між членами оптового ринку електроенергетики (далі за текстом – ДЧОРЕ).

Пунктом.4.2 Договору передбачено, що платежі за фактично продану електроенергію здійснюються кожного робочого дня в національній валюті України в грошовій формі, згідно Інструкції про порядок викоростання коштів ОРЕ України, яка є додатком до ДЧОРЕ.

Відповідно до п.4.3 Договору, оплата коштами здійснюється з розподільчого рахунку, відкритого відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію.  

Відповідно до п.5 ст. 92 Конституції України, засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку визначаються виключно законами України.

За договором купівлі-продажу електричної енергії між позивачем та відповідачем виникли відносини, які врегульовані ст. 92 Конституції України, гл. 20 Цивільного кодексу Української РСР та Законом України “Про електроенергетику”.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент укладання договору), зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що в свою чергу кореспондується зі ст. 161 Цивільного кодексу України (який вступив в дію у періодах, за які позивач просить стягнути заборгованість).

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з преамбулою Закону України “Про електроенергетику”, цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про електроенергетику”, купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється. 

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Умови та правила роботи системи оптового ринку електричної енергії України, права, обов’язки, відповідальність комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996р.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст. 151 Закону України “Про електроенергетику”. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електроенергію енергопостачальники, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до 2002р. - розподільчі рахунки). Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб’єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обов’язок забезпечити інформування учасників оптового ринку електричної енергії про стан проведення розрахунків.

Відповідно до абз. 23 ст. 1 Закону України “Про електроенергетику”, поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії (далі - поточні рахунки) - рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Згідно з абз.24 ст. 1 Закону України “Про електроенергетику”, алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Отже, встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в тому числі і до відповідних рахунків відповідача. Таким чином, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії Державного підприємства “Енергоринок” не є договірною умовою, а законодавчим приписом.

Правовідносини, які виникають з виконання зобов’язань між оптовим постачальником електричної енергії, яким є відповідач, та енергогенеруючими компаніями, якою є позивач, особливі і не можуть вирішуватися лише на підставі норм Цивільного кодексу України, оскільки, як було зазначено вище, Законом України „Про електроенергетику” встановлений особливий порядок регулювання даних правовідносин, який полягає у спеціальному здійсненні розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

Твердження позивача про те, що застосування Закону України “Про електроенергетику” є помилковим судом не приймається, оскільки саме вказаний Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії (ст. 2 Закону України “Про електроенергетику”).

Окрім того, спеціальний порядок розрахунків за електричну енергію, встановлений Законом України “Про електроенергетику”, не звільняє оптового постачальника електричної енергії від виконання зобов’язань перед енергогенеруючими компаніями, оскільки порядок погашення заборгованості відповідача перед позивачем регулюється Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток №4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996р.).

Відповідно до п.6.8 вищевказаної Інструкції, у разі виявлення коштів понад очікувану вартість електричної енергії, придбаної в розрахунковому періоді, від Оптового постачальника сума таких надходжень зараховується виробником відповідно як оплата з погашення боргів за придбану електричну енергію з найбільшим терміном їх виникнення. Таким чином, відповідач не може впливати ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, яка є власністю не відповідача, а енергогенеруючої компанії.  

Зважаючи на той факт, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану електричну енергію, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2009р. у справі №42/314 прийнято з всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, з викладених в ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2009р. у справі №42/314 - без змін.

2.  Матеріали справи №42/314 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 29.09.09 (відправлено)