КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2009 № 7/57
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”: Сьомка Р.О., дов. б/н від 01.01.2009
від Державного підприємства „Вугілля України”: Тимошенко О.Л., дов. №26-12/80-Д від 26.12.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” та Державного підприємства "Вугілля України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.05.2009
у справі № 7/57 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”
до Державного підприємства "Вугілля України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 3676131,81 грн.
за зустрічним позовом Державного підприємства „Вугілля України”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”
про стягнення 336598,73грн.
СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГ :
На розгляд господарського суду міста Києва передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” (далі-ТОВ „Енергоімпекс”) до Державного підприємства „Вугілля України” (далі-ДП „Вугілля України”) про стягнення 142962,54грн. – боргу, 245187,34грн. –індексу інфляції, 36907,75грн. –3% річних, 280279,03грн. – пені, 25500,00грн. –державного мита, 118,00грн. – витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процессу (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) та зустрічні позовні вимоги ДП „Вугілля України” до ТОВ „Енергоімпекс” про стягнення 336598,73грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2009 у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та зустрічним позовом відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на недоведеності факту порушення ДП „Вугілля України” зобов’язання за договором та відсутності доказів укладення між сторонами додаткової угоди №1 від 20.08.2008 до договору на умови якої посилається ТОВ „Енергоімпекс” в обгрунтування своїх позовних вимог. Рішення місцевого господарського суду в частині зустрічних позовних вимог ґрунтується на відсутності доказів порушення ТОВ „Енергоімпекс” зобов’язання встановленого договором , а саме строків відвантаження збагаченого вугілля, а тому у суду відсутні підстави для застосування правових наслідків встановлених підпунктом 5.11. договору.
Посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права ТОВ „Енергоімпекс” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю та відшкодувати ТОВ „Енергоімпекс” судові витрати пов’язані з розглядом справи у суді першої інстанції та судові витрати пов’язані з розглядом справи в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги, ТОВ „Енергоімпекс” посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи. Зокрема, ТОВ „Енергоімпекс” зазначає про те, що належним чином засвідчена копія додаткової угоди №1 від 20.08.2008 до та оригінал зазначеної угоди було надано суду, що спростовує висновок суду щодо відсутності доказів укладення додаткової угоди. Крім того, суду було надано листи про надсилання ДП „Вугілля України” рахунків на оплату отриманих послуг, які останній не оплатив в повному обсязі, що підтверджує факт невиконання ДП „Вугілля України” своїх обов’язків щодо оплати рахунків.
ДП „Вугілля України” також не погоджується з рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2009 та звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги ДП „Вугілля України” посилається на те, що місцевим господарським судом не було досліджено всіх обставин справи та наявних доказів в сукупності, в результаті чого суд дійшов невірного висновку за зустрічним позовом, чим порушив вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України). Зокрема, судом не взято до уваги порушення ТОВ „Енергоімпекс” підпункту 2.3.2 договору.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г. – головуюча, Пашкіна С.А., Тищенко О.В.) було відновлено пропущений строк подання апеляційних скарг, апеляційні скарги прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 02.09.2009.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2009 №01-23/1/1, у зв’язку з зайнятістю судді Пашкіної С.А. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційних скарг у даній справі доручено здійснювати колегії у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Алданова С.О., Тищенко О.В.
В порядку приписів статті 77 ГПК України, у судовому засіданні 02.09.2009 було оголошено перерву до 23.09.2009.
У судове засідання 23.09.2009 з’явилися представники сторін. Представник ТОВ „Енергоімпекс” повністю підтвердив доводи, викладені в апеляційній скарзі ТОВ „Енергоімпекс” та заперечив у повному обсязі проти доводів, викладених в апеляційній скарзі ДП „Вугілля України”.
У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу ДП „Вугілля України” ТОВ „Енергоімпекс” зазначило, що ДП „Вугілля України” не доведено, що ним було надано належним чином оформлені письмові заявки на відвантаження залишків, зазначених в балансах переробки давальницької сировини, тобто не доведено неналежне виконання обов’язків ТОВ „Енергоімпекс”. Згідно наданих суду актів прийому-передавання наданих послуг, ТОВ „Енергоімпекс” виконав роботи по переробці рядового вугілля і надіслав ДП „Вугілля України” рахунки, що підтверджується листом №1964/1 від 21.11.2008 та листом №3315/03 від 20.10.2008, які відповідно до підпункту 4.1 договору ДП „Вугілля України” повинно було вчасно оплатити. В зв’язку з порушенням останнім своїх зобов’язань ТОВ „Енергоімпекс” мало право притримати результат роботи – отриманий вугільний концентрат.
Представник ДП „Вугілля України” у судовому засіданні 23.09.2009 підтримав доводи апеляційної скарги ДП „Вугілля України” та заперечив проти апеляційної скарги ТОВ „Енергоімпекс”, проте, письмово та нормативно обґрунтованих пояснень, щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі ТОВ „Енергоімпекс”, суу не надав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.06.2008 між ТОВ „Енергоімпекс” та ДП „Вугілля України” було укладено договір на переробку вугілля №01-06/08-ПВ (далі по тексту –договір), згідно умов якого замовник (ДП „Вугілля України”) зобов’язується передати на переробку (збагачення) виконавцеві (ТОВ „Енергоімпекс”) рядове вугілля на умовах - DDP залізнична станція призначення (у редакції Інкотермс - 2000) при доставці залізничним транспортом. Порядок передачі вугілля не залізничним транспортом обов’язково погоджується сторонами окремою угодою. Після виконання робіт по переробці рядового вугілля виконавець зобов'язується здати вугільний концентрат станції відправлення залізниці згідно з умовами Специфікації (підпункт 1.1. пункту 1 Договору).
Згідно підпункту 1.2 пункту 1 договору найменування, кількість, марочний склад, якісні показники обумовлюються сторонами щомісячно в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору. Ціна збагачення однієї тони рядового вугілля сторони погоджують в специфікаціях до даного договору (підпункт 1.3 пункту 1 договору).
Відповідно до підпункту 2.1.9 договору ДП „Вугілля України” зобов’язувалося провести оплату проведених ТОВ „Енергоімпекс” робіт по переробці рядового вугілля за ціною, вказаною у специфікаціях до договору.
Оплата робіт із збагачення рядового вугілля, що надаються за договором, проводиться ДП „Вугілля України” щодекади на підставі рахунків ТОВ „Енергоімпекс”, протягом 3 (трьох) банківських днів, наступних за днем закінчення відповідної декади місяця виконання робіт (підпункт 4.1 пункту 4 договору).
Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ „Енергоімпекс” (підпункт 4.2 пункту 4 договору).
Підпунктом 1.6 пункту 1 договору встановлено, що фактичний обсяг готової продукції підтверджується ТОВ „Енергоімпекс” до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, у звітах ДП „Вугілля України” з наданням оригіналів „Практичного балансу продуктів збагачення” і оригіналу встановленої форми звітності – УПД-42 за минулий місяць.
Посилаючись на те, що в період з 01.08.2008 до 11.12.2008 ТОВ „Енергоімпекс” було надано ДП „Вугілля України” послуги, які останнім було оплачено частково, ТОВ „Енергоімпекс” звернулось до суду з даним позовом та відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просило стягнути з ДП „Вугілля України” 142962,54грн. – боргу, 245187,34грн. –індексу інфляції, 36907,75грн. –3% річних, 280279,03грн. – пені. В свою чергу, ДП „Вугілля України”, посилаючись на порушення ТОВ „Енергоімпекс” умов підпункту 2.3.2 договору, яким передбачено обов’язок останнього провести переробку рядового вугілля відповідно до умов договору та протягом трьох днів з моменту надходження рядового вугілля до збагачувальної фабрики відвантажити ДП „Вугілля України” концентрат, вироблений з цього рядового вугілля, звернулось до суду з зустрічним позовом та просило стягнути з ТОВ „Енергоімпекс” 336598,73грн. пені.
Згідно частини першої, пункту першого частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3 та 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі-ГК України). Так, відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень, це стосується і ТОВ „Енергоімпекс”, який повинен був довести факт порушення ДП „Вугілля України” зобов’язання щодо оплати наданих послуг.
Оскільки доказів направлення ДП „Вугілля України” рахунків на підставі яких останнє зобов’язано оплатити роботи із збагачення рядового вугілля, суду не надано, а також суду не надано доказів укладення сторонами додаткової угоди №1 від 20.08.2008 до договору на умови якої посилається ТОВ „Енергоімпекс” в обгрунтування позовних вимог, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення основного боргу. Оскільки факт несвоєчасного виконання ДП „Вугілля України” зобов’язання щодо оплати робіт судом не встановлений, то не підлягають задоволенню і позовні вимога про стягнення з ДП „Вугілля України” 245187,34грн. – індексу інфляції, 36907,75грн. –3% річних та 280279,03грн. – пені.
При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання ТОВ „Енергоімпекс” на наявність в матеріалах справи доказів направлення ДП „Вугілля України” листів про надсилання ДП „Вугілля України” рахунків на оплату отриманих послуг, зокрема на листи №196 від 25.02.2009 та №261 від 11.03.2009, які було направлено вже після звернення до суду з даним позовом, а також на листи №3315/03 від 20.10.2008 та №1964/1 від 21.11.2008, які також не є належними доказами у розумінні статті 34 ГПК України.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Оскільки матеріалами справи не підтверджено факт порушення ТОВ „Енергоімпекс” зобов’язання встановленого договором, а саме строків відвантаження збагаченого вугілля, у суду відсутні підстави для застосування правових наслідків встановлених підпунктом 5.11. пункту 5 договору, на підставі якого заявлено зустрічні позовні вимоги, Київський апеляційний господарський суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості зустрічних позовних вимог. .
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування або зміни рішення господарського суду від 07.05.2009.
Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Енергоімпекс” та Державного підприємства „Вугілля України” залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2009 у справі №7/57 залишити без змін.
3. Матеріали справи №7/57 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
28.09.09 (відправлено)