Справа № 303/3567/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., МАЦУНИЧА М.В.

при секретарі ТЕРПАЙ С.М.

за участю позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 у червні 2016 року звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 сільської ради Мукачівського району та уточнивши позовні вимоги мотивував їх наступним. 26.02.2013 Виконкомом ОСОБА_3 сільради Мукачівського району позивачу видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЗК № 07-070041 на загальну суму 18728,00 грн. Відповідно до цього сертифікату позивачу 18.11.2013 передано майно: силосну траншею, розкомплектований трактор Т-40, зерновий майданчик і свердловину.

У зв’язку з отриманням у власність свердловини, позивач одержав роз’яснення Держсанепідслужби про те, що свердловина знаходиться в зоні санітарної охорони (ЗСО) з метою охорони підземних вод від забруднення. Позивач замовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за місцем знаходження свердловини, яким є господарський двір молочно-товарної ферми бригади № 3 в с. Страбичево, контур 217.

Встановлено, що ОСОБА_4 заволоділа земельною ділянкою за місцем знаходження свердловини, чим порушує вимоги першого поясу зони санітарної охорони, використовує земельну ділянку маючи виготовлену технічну документацію на ділянку з кадастровим № 2122787400:10:101:0040. При цьому, погодження меж із позивачем не проводилося, а земельна ділянка, на якій знаходиться свердловина, ОСОБА_2 не надавалася.

Посилаючись на ці обставини, позивач остаточно просив усунути йому перешкоди з боку ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою на території господарського двору молочно-товарної ферми бригади № 3 в с. Страбичево, контур 217, на якій розташована свердловина, у відповідності до норм ЗСО шляхом встановлення межових знаків на місцевості з врахуванням обмежень при складанні технічної документації на земельну ділянку з кадастровим № 2122787400:10:101:0040.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12.10.2016 у позові відмовлено.

Позивач рішення суду оскаржив, вважає його незаконним. На думку сторони, суд дійшов хибного висновку про відсутність для позивача перешкод у доступі до свердловини, безпідставно не взяв до уваги лист органу Держсанепідслужби щодо ЗСО. Крім того, суд необґрунтовано відмовив у витребуванні доказів щодо оформлення ОСОБА_2 прав на земельну ділянку та щодо параметрів ділянки. Відтак, порушено право позивача на користування земельною ділянкою із тим формулюванням порушення, що наведене у прохальній частині зміненої позовної заяви. Сторона просить рішення суду скасувати, справу направити до того ж суду на новий розгляд в іншому складі суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Суд першої інстанції розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог; апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; особа на власний розсуд здійснює своє право на захист і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами; обов’язок доказування позову лежить на позивачеві, який повинен належно довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, ст. 303 ч. 1 ЦПК України).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності. Рішення суду відповідає вимогам закону, обставинам справи та ґрунтується на її матеріалах і доказах, яким дано правильну оцінку.

Пред’являючи до ОСОБА_2 і Страбичівскої сільради Мукачівського району позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, ОСОБА_1 виходив з того, що перешкоди вчиняються відповідачем ОСОБА_2, яка на порушення земельних прав позивача використовує земельну ділянку, що на ній розташована свердловина, маючи, при цьому, виготовлену технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим № 2122787400:10:101:0040.

На обґрунтування своїх вимог позивач послався, зокрема, на ст.ст. 112-114, 120, 143, 158 ЗК України, а на їх підтвердження подав акт від 18.11.2013 передачі майна згідно майнового сертифікату ЗК № 07-070041 на загальну суму 18728,00 грн (а.с. 3), лист Закарпатського обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України від 27.04.2016 № 260/08-03 із роз’ясненням нормативних положень щодо зон санітарної охорони джерела водопостачання (а.с. 4-5) і ксерокопію схеми розташування на земельній ділянці свердловини (а.с. 6).

Під час судового розгляду до справи були приєднані копії:

виготовленої у 2012 році «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: 89655, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Страбичово, вул. Томчанія, № 8 ОСОБА_2 для обслуговування корівника 2122787400:10:101:0040» (а.с. 27-44), у матеріалах якої міститься рішення ОСОБА_3 сільради від 29.09.2009 № 444, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою, та доказ реєстрації 12.08.2006 за нею права власності на корівник по вул. Томчанія, 8 в с. Страбичово (а.с. 38, 43);

витягу від 16.04.2013 № НВ-2100071842013 із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з якого вбачається, що на час видачі витягу призначена для обслуговування корівника земельна ділянка площею 1,1673 га із кадастровим № 2122787400:10:101:0040 належала до комунальної власності (а.с. 65-67);

договору купівлі-продажу будівлі корівника, посвідченого 16.04.2013 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 99, відповідно до якого ОСОБА_2 продала будівлю корівника, що знаходиться за адресою: с. Страбичово, вул. Томчанія, 8 Мукачівського району. Покупцю ОСОБА_6, договір містить вказівку на роз’яснення сторонам положень ст. 377 ЦК України та ст.ст. 82, 120 ЗК України щодо земельної ділянки площею 1,1673 га із кадастровим № 2122787400:10:101:0040, на якій розташована будівля корівника (а.с. 69);

витягу від 16.04.2013 № 2505926 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо реєстрації 16.04.2013 за ОСОБА_6 права власності на будівлю корівника (а.с. 68);

витягу від 09.03.2016 № НВ-2101268262016 із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з якого вбачається, що на час видачі витягу інформація про зареєстроване право власності щодо земельної ділянки площею 1,1673 га із кадастровим № 2122787400:10:101:0040 у Державному земельному кадастрі відсутня (а.с. 79-83);

рішення ОСОБА_3 сільради від 26.09.2013 № 394, яким ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,1673 га по вул. Томчанія, 8 в с. Страбичово в користування на умовах оренди (а.с. 64).

акту обстеження із доданими до нього схемами, складеного 05.10.2016 комісією ОСОБА_3 сільради, яким зафіксовано відсутність перешкод для ОСОБА_1 щодо доступу до свердловини (а.с. 85-87).

Даних про визнання відповідних рішень, актів, документів, дій неправомірними, незаконним, недійсними чи про їх скасування у справі немає.

Власник земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна або особа, яка має право користування земельною ділянкою та нерухомим майном, управі вимагати захисту свого права власності (речового права на чуже майно) від порушень, хоча б такі й не тягли позбавлення права володіння майном, тож може судовим порядком вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права власності, іншого речового права, зокрема, права користування майном (ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 386, 391, 396 ЦК України, ст.ст. 78, 90, 95, ст. 152 ч.ч. 1, 2, ч. 3 п. «б», ст. 158 ч.ч. 1, 2 ЗК України).

Сторонами у справах позовного провадження є позивач – особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка пред’явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач – особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких), може бути примушена до вчинення відповідних дій з метою поновлення прав позивача тощо (ст. 26 ч. 1, ст.ст. 30, 33 ЦПК України). Правомірній вимозі відповідає обов’язок належного відповідача усунути порушення права. Якщо йдеться про кілька відповідачів за пред’явленими вимогами, відповідні питання вирішуються з урахуванням цієї обставини.

ОСОБА_1 пред’явив і підтримував позов до двох осіб, у вину яким ставив вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Поряд із цим, позивач не навів у заяві фактів і обставин, які б конкретно вказували на перешкоди, які йому вчиняються названими відповідачами у користуванні земельною ділянкою: час, період, точне місце, характер перешкод, спосіб їх вчинення, ким саме з відповідачів і які конкретно кожним з них окремо або спільними діями перешкоди вчиняються тощо. На ці обставини вказував, серед іншого, у запереченнях на позов представник відповідача ОСОБА_3 сільради адвокат ОСОБА_7 (а.с. 56-62). Поза тим, у справі відсутні дані власне про земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні якою вимагає позивач (підстави набуття у власність чи користування, розташування ділянки, її параметри тощо), а також належні дані про об’єкт нерухомості (свердловину).

Виходячи з підстав і предмету позову, наявності кількох відповідачів, предметом доказування (ст. 179 ч. 1 ЦПК України) є передусім факти, які повинні підтверджувати доводи позивача про те, що конкретні винні дії, вчинені кожним з відповідачів у певний час у відповідному місці та за відповідних обставин потягли порушення його права власності на нерухоме майно (право користування майном), перешкоджають йому у вчиненні конкретних дій щодо майна, зокрема, у доступі до свердловини, як це вбачається з правової позиції позивача. При цьому, позивачу слід визначитись із тим, про що саме йдеться: про взаємопов’язані спільні дії відповідачів (сукупність пов’язаних дій), виникнення у них солідарної відповідальності за порушення прав позивача, чи про конкретні дії кожного з відповідачів та індивідуальну відповідальність кожного з них за власні дії, що передбачає відповідну мотивацію позову та особливості доказування вимог. В будь-якому разі, позивачем мають бути зазначені конкретні дії відповідачів, має бути встановлено, чи порушують такі конкретні дії права позивача, враховуючи індивідуальність вини особи, яка порушила право, має бути встановлено, чи є дії кожного з відповідачів винними, а питання про їх відповідальність має вирішуватися з урахуванням встановленого.

З 16.04.2013 власником будівлі корівника, розташованого на належній до нього земельній ділянці, із використанням якої позивач пов’язував порушення своїх майнових прав, є ОСОБА_6

Будучи обізнаним із обставинами, що мають істотне значення в справі, позивач не змінював відповідним чином свого позову, не пред’являв у зв’язку зі встановленим нових (інших) вимог, не ставив питання про залучення до участі в справі у відповідному процесуальному статусі іншої особи (ст. 31 ч. 2, ст. 32 ч. 1, ст. 33 ч. 1 ЦПК України) тощо.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість і недоведеність позову, крім того, правильно констатував у рішенні фактичну недопустимість формулювання позовної вимоги щодо способу захисту порушеного права. Розпоряджаючись своїми цивільними і процесуальними правами вільно, позивач по суті не визначився належним чином ані з підставами, ані з предметом позову, ані з відповідачами, до яких має відповідні конкретні претензії, не врахував істотних обставин, встановлених у процесі розгляду справи. Тим часом, точне визначення фактичних і правових підстав позову має вирішальне значення в справі, позаяк визначає коло фактів і обставин, що підлягають встановленню, коло учасників процесу, предмет позову, спосіб доказування пред’явлених вимог і т.ін. Не виконував позивач і свого обов’язку щодо доказування у належний процесуальний спосіб свого позову, обставин, що мають значення в справі, його доводи ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях, позивач не спростував заперечень відповідача по суті спору. Наведене було достатньою підставою для відмови в позові безвідносно до посилання на певні фактичні обставини та правове обґрунтування.

Відтак, рішення ухвалено судом із дотриманням норм матеріального та процесуального права, принципів змагальності цивільного процесу, чого доводи необґрунтованої апеляції позивача не спростовують, тому на підставі ст. 308 ЦПК України скаргу слід відхилити, рішення суду – залишити без змін. Поряд із цим, ОСОБА_1, за наявності для того підстав у контексті реалізації відповідного права, не позбавлений можливості діяти на захист своїх прав та інтересів шляхом пред’явлення відповідного, зокрема, негаторного позову.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів –

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді