ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 р. | № 4/168-3466(5/251-4343) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Кота О.В. |
суддів | Шевчук С.Р. (доповідач) Владимиренко С.В.. |
перевіривши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 р. |
у справі | №4/168-3466(5/251-4343) |
за позовом | Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» |
до | Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» |
про | стягнення 7819631,086 грн. |
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Яковенко П.А.
- відповідача: Ловчук М.В.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2007 року Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз»7819 631,86 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.12.2007 р. позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 5271177, 40 грн. боргу за поставлений природний газ, 43661,50 грн. пені, 1303895, 51 грн. втрат від інфляції, 343620, 85 грн. –три відсотки річних, 25500 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. у даній справі рішення господарського суду Тернопільської області від 19.12.2007 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2008 р. вказані судові рішення скасовано в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних та в цій частині направлено справу до господарського суду Тернопільської області на новий розгляд.
Після нового розгляду, рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.02.2009 р. у справі №4/168-3466(5/251-4343) (суддя Бурда Н.М.) позов задоволено частково –стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Тернопільгаз»на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»43661 грн. 53 коп. пені, 1303 895 грн. 51 коп. втрат від інфляції, 343620 грн. 85 коп. –три відсотки річних, 16911 грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
При прийнятті рішення суд, керуючись п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір пені, яка підлягала стягненню до 5 відсотків.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2009р. (головуючий Зварич О.В., судді Юрченко Я.О., Якімець Г.Г.) вказане рішення суду скасовано частково. Позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача - 873229, 86 грн. пені, 1331603, 75 грн. інфляційних та 343620, 85 грн. 3% річних.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2009 р. залишити в силі.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між сторонами було укладено Договір № 06/05-1893 від 19.12.2005 р. на постачання природного газу, за умовами якого позивач (постачальник) зобов?язався передати у власність покупцю в 2006 році природний газ, з урахуванням обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а відповідач (покупець) зобов?язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Договором № 06/05-1893 від 19.12.2005 р. передбачено обов'язок покупця надати постачальнику два примірники акту приймання –передачі газу не пізніше 5 числа місяця, наступного за місцем поставки газу та встановлено, що акти приймання- передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п 3.4).
На виконання умов даного договору, відповідач прийняв природний газ для потреб населення за період з січня 2006 р. по грудень 2006 р. в загальному обсязі 435829,456 тис. куб.м. на загальну суму 71448697,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками (а.с. 24-39).
Згідно п 5.1 договору № 06/05-1893 від 19.12.2005 р. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний рахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач поставлений природний газ оплатив частково. Заборгованість в сумі 5271177,40 грн. стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікції «Тернопільгаз»на користь Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.12.2007 року у даній справі, яке в цій частині залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2008 року.
Суди попередніх інстанцій при новому розгляді вимог позивача про стягнення пені, інфляційних та трьох процентів річних встановили, що сторони в п.6.2 договору № 06/05-1893 від 19.12.2005 року передбачили, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені у п.5.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Окрім того, згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, враховуючи наявність прострочення оплати за поставлений у 2006 році природний газ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність заявлення Дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз»пені в розмірі 873229,86 грн., інфляційних - 1331603,75 грн. та 343620,85 грн. річних (3%).
При цьому, Львівський апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені до 5%, оскільки відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання; невідповідності розміру пені наслідкам порушення та не обґрунтував інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.
Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (п.2 ст. 218 Господарського кодексу України) та не є тим винятковим випадком, який надає право суду застосувати приписи ч.3 ст.83 ГПК України.
Відсутні і підстави для застосування до даних правовідносин Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»№ 554-1V від 20.02.2003 р. та Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»№ 2711-IV від 23.06.2005 р., оскільки договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ не укладались.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції скасував частково рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2009 року, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах та правомірно прийняв нове рішення про повне задоволення вимог позивача в цій частині.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки апеляційного господарського суду зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки в порядку п.1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п.3 ст. 83 ГПК України зменшення розміру неустойки можливе лише в разі доведення винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання. Натомість, в даному випадку, судом апеляційної інстанції встановлено недоведеність позивачем такої винятковості.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового акту.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 р. у справі № 4/168-3466(5/251-4343) залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.