УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/3829/15-ц 22-ц/774/71/К/17

Справа № 212/3829/15-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження 22-ц/774/71/К/17 ОСОБА_1

Категорія № 54 (ІУ ) Доповідач Бондар Я.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2,

представника позивача – ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 управління (ОСОБА_5) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України – ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 управління (ОСОБА_5) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 управління (ОСОБА_5) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 управління (ОСОБА_5) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 01.07.2002 року його було прийнято на посаду пастора в Церковне Управління (ОСОБА_5) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України (далі – ОСОБА_4 управління НЭЛЦУ). Не отримавши заробітної плати за травень 2015 року, дізнався в бухгалтерії, що його було звільнено з роботи у квітні 2015 року. Вважає своє звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України незаконним, оскільки прогулу в нього небуло, наказ про звільнення від 17.04.2015 р. прийнято із грубим порушенням норм трудового законодавства, який не було йому вручено в день звільнення, чим було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення.

Після уточнення позовних вимог у травні 2016 року позивач просив суд : поновити строк на звернення до суду за захистом порушених прав, визнати пропущеним його на один день з поважних причин, визнати незаконним та скасувати наказ №13 від 17.04.2015 року про звільнення, поновити його на посаді, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ОСОБА_4 управління НЭЛЦУ № 13 від 17 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді пастора ОСОБА_4 управління ОСОБА_8 у громаді м. Кривий Ріг та м. Олександрія. Стягнуто з ОСОБА_4 управління НЭЛЦУ на користь ОСОБА_2: середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 21079,60 грн., моральну шкоду в розмірі 7000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за 1 місяць допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 серпня 2016 року поновлено ОСОБА_2 на посаді пастора ОСОБА_4 управління ОСОБА_8 у громаді м. Кривий Ріг та м. Олександрія з 20 квітня 2015 року.

В апеляційній скарзі представник відповідача посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, ставить питання про скасування рішення суду та додаткового рішення та ухвалення нового про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

Зокрема вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що 10 березня 2015 року пастор ОСОБА_2 правомірно перебував на території НЄЛЦУ, що розташована у м.Одеса,вул.Новосельського,68, тобто поза робочим місцем.

Крім того, висновок суду про подвійне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є помилковим. Судом не враховано, що наказом №13 від 19.03.2015 року про накладання на ОСОБА_2 стягнення у вигляді догани не було звернено до виконання та фактично не виконано.

Судом не враховано, що скасування Наказу про звільнення не є підставою для поновлення ОСОБА_2 на роботі, оскільки питання про скасування рішення ОСОБА_4 керівництва №6 від 16.04.2015 року, яке було підставою для наказу про звільнення не скасоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно  до  вимог ст.303 ЦПК України  під час  розгляду справи  в апеляційному порядку  апеляційний суд перевіряє  законність   і обґрунтованість  рішення  суду  першої інстанції  в межах  доводів апеляційної скарги  та вимог, заявлених   у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 згідно наказу № 67 від 01.07.2002р, з 01 липня 2002 року прийнятий на посаду пастора НЭЛЦУ, що підтверджується записом трудової книжки (т. 2 а.с. 21-25).

У відповідності до п. 2.8. розділу ІІ Положення про ординацію та служіння пастора, пастор повинен знаходитись за місцем свого служіння. Питання про те, за яких обставин він може залишити місце служіння, не рахуючи відпустки, вирішується керівництвом церкви. Рада громади повинна бути проінформована пастором. (т. 2 а.с. 9).  

Так, Службовими записками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 від 10.03.2015 було повідомлено єпископа НЭЛЦУ про відсутність на робочому місці 10.03.2015 ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 83, 84, 86).

Згідно табелю обліку використання робочого часу за березень 2015 року, 10 березня 2015 року у НЭЛЦУ є робочим днем та зазначено, що ОСОБА_2 має прогул. (т. 1 а.с.87)

10 березня 2015 року було складено акт фіксації відмови від надання письмових пояснень пастором ОСОБА_2, згідно якого останній відмовився надати пояснення відсутності на робочому місці 10 березня 2015 року (т.1 а.с. 67).

18 березня 2015 року адміністрацією НЭЛЦУ було складено акт про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці 10 березня 2015 року. (т. 1 а.с.66).

Наказом НЭЛЦУ № 13 від 19.03.2015 у зв’язку із порушенням трудової дисципліни (невиходом на роботу та відсутністю за місцем служіння) 10.03.2015, було застосовано дисциплінарне стягнення до ОСОБА_2 у виді догани. (т. 1 а.с.138).

Президентом ОСОБА_12 НЭЛЦУ ОСОБА_13 на підставі рішення керівництва Церкви від 16.04.2015 № 6 було наказано Епіскопу ОСОБА_14 викласти наказ № 13 у новій редакції, звільнивши ОСОБА_2 з посади пастора з 20 квітня 2015 року у зв’язку із прогулом без поважних причин, який мав місце 10.03.2015. (т.1 а.с. 69).  

Наказом НЭЛЦУ від 17.04.2015 р. викладено наказ № 13 від 19.03.2015 у новій редакції, а саме звільнено ОСОБА_2 з посади пастора НЭЛЦУ у громаді м. Кривий Ріг та м.Олександрія з 20 квітня 2015 року у зв’язку з прогулом без поважних причин, який мав місце 10.03.2015. (т. 1 а.с. 136-137).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, визнаючи недійсним та скасовуючи наказ про його звільнення суд першої інстанції керувався ст..ст. 147,148,149 КЗпП України та дійшов висновку, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме порушення - прогул 10.03.2015 року у вигляді догани, а в подальшому й звільнення не відповідає вимогам трудового законодавства, а також дисциплінарне стягнення застосовано із пропуском місячного строку з дня його виявлення.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які врна посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із вимогами про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування позивач посилався, на те, що прогул не вчиняв, перебував 10 березня 2015 року у головному офісі церкви НЭЛЦУ на засіданні ОСОБА_14, як член Президії Синода, про проведення якого завчасно було повідомлено керівництво. А також, що його двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за один і той же проступок.

За змістом ст.ст 7,25,26 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», Статуту НЭЛЦУ і Положення про ординацію та служіння пастора (службова інструкція пастора) правовий статус священнослужителя, зокрема пастора, в релігійному об’єднанні визначається трудовим законодавством України, а тому на нього поширюються норми трудового законодавства.

Згідно до положень п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Колегія суддів звертає увагу на доводи апеляційної скарги представника відповідача стосовно відсутності позовних вимог про скасування рішення ОСОБА_4 керівництва №6 від 16.04.2015 року, яке було підставою для прийняття наказу про звільнення ОСОБА_2

Згідно положень п. 4.8 Статуту НЭЛЦУ, ОСОБА_5 має повноваження призначати та звільняти з посади пасторів за рішенням ОСОБА_4 керівництва і за погодженням церковної громади або регіонального церковного округа згідно з внутрицерковним канонічним правом, якщо це передбачено ним.

Згідно виписки з протоколу засідання церковного керівництва НЄЛЦУ № 6 від 16 квітня 2015 року, Рішенням ОСОБА_4 керівництва від 16 квітня 2016 року №6 з метою укріплення службової дисципліни та духовного стану НЄЛЦУ, вирішено звільнити ОСОБА_2 з посади пастора церковного управління (Єпископату) німецької Євангелічно –Лютеранської церкви України у громаді м.Кривий Ріг та м.Олександрія з 20 квітня 215 року. ОСОБА_5ОСОБА_14 викласти наказ 13 у новій редакції : « наказ №13 Згідно з кодексом законів про працю, у зв’язку зі порушенням трудової дисципліни та правил «Положення про ординацію та служіння пастора НЄЛЦУ» ( відсутністю на роботі та відсутністю за місцем служіння) 10.03.2015 року Наказую: 1.Звільнити ОСОБА_2 з посади пастора церковного управління (Єпископату) німецької Євангелічно –Лютеранської церкви України у громаді м.Кривий Ріг та м.Олександрія з 20 квітня 215 року у зв’язку з прогулом без поважних причин ( п.4 ст.40 КЗпП україни). 2.Головному бухгалтеру ОСОБА_15І, провести всі остаточні розрахунки з ОСОБА_2 відповідно до діючого законодавства. 3.Інженеру ОСОБА_16 вжити заходів щодо повернення майна,яке знаходиться в користуванні пастора ОСОБА_2 до ОСОБА_4 управління,а саме службового транспорту н/з НОМЕР_1 марки ВАЗ 21043,1998 рокую 4 .Контроль за виконанням зазначеного наказу залишаю за собою». За підписом секретаря президії ОСОБА_17 та керівника церковного управління ОСОБА_5ОСОБА_14.

Проте позивач у даному позові не поставив питання про визнання незаконним та скасування вказаного рішення ОСОБА_4 керівництва від 16 квітня 2016 року №6, на підставі якого і був виданий наказ ОСОБА_5 про звільнення. Таким чином колегія суддів вважає, що звернення до суду позивача із даним позовом було передчасним, рішення суду постановлено без достатніх правових підств, а тому підлягає скасуванню.

Згідно роз’яснень, викладених у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у спарві ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав, передбачених п.1, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення суду та додаткового рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 управління (ОСОБА_5) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 серпня 2016 року та додаткове рішення від 15 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 управління (ОСОБА_5) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: В.П. Зубакова

ОСОБА_18