Справа № 2- 4840 / 09 року
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
Міста МИКОЛАЄВА
_______________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2009 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі:
головуючого по справі судді – Олефір М.В.,
при секретарі судового засідання – Семеновій О.О.,
за участю позивачки, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Миколаївської міської ради /треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5/ про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання права власності,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання дійсним договору купівлі – продажу та визнання права власності, в якій вказала, що вона придбала ? частину житлового АДРЕСА_1, вказаний договір було зареєстровано на Товарній біржі «Сангай» 27 березня 2002 року, але нотаріально посвідчений він не був. В зв’язку з чим вона не має можливості розпоряджатися належним їй майном, хоча всі умови договору виконані сторонами в повному об’ємі. Для покращення житлових умов нею було зменшено житлову площу частини будинку на 6,8 кв.м. за рахунок внутрішнього перепланування; добудовано тамбур загальною площею 1,10 кв.м., гараж, сіни, господарську будівлю та погріб. На даний час вона отримала дозволи відповідних служб на оформлення зведеного нею будівництва, але правовстановлюючий документ на вказані будівлі та споруди не отримала, а тому просить суд визнати дійсним договір купівлі – продажу частини домоволодіння, що зареєстрований на товарній біржі «Сангай» 27 березня 2002 року за № 843 та визнати за нею право власності на самочинно зведені нею об’єкти нерухомості по АДРЕСА_1
Позивачка в судове засідання з’явилася, позов підтримала, суду пояснила, що відповідно до договору купівлі – продажу від 27 березня 2002 року вона придбала частину домоволодіння по АДРЕСА_1, але вказаний договір не був нотаріально посвідчений, так як продавець вважав достатнім його реєстрації на товарній біржі. Для покращення житлових умов нею, без отримання відповідних дозволів було добудовано до придбаної частини домоволодіння певні споруди та будівлі, на які за нею не зареєстровано право власності, а тому вона просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу частини домоволодіння, зареєстрований на товарній біржі «Сангай» 27 березня 2002 року за № 843 та визнати за нею право власності на зведені нею будівлі та споруди по АДРЕСА_1
Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.
Представник відповідача Миколаївської міської ради до суду з’явився, позов визнав частково, суду пояснив, що позивачкою було здійснено самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй передана в оренду та вона не являється її власником, крім того було здійснено самозахоплення земельної ділянки площею 54,0 кв.м. А тому просив суд відмовити в задоволенні пред’явленого позову в частині визнання за позивачкою права власності на самочинно збудовані будівлі та споруди.
Третя особа ОСОБА_4 до суду з’явився, позов визнав, суду пояснив, що в результаті зведених позивачкою споруд його права порушені не були, а тому проти задоволення позову він не заперечує.
Вивчивши письмові матеріали справи, враховуючи пояснення позивачки, представника відповідача та третьої особи, вважаю, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині визнання дійсним договору купівлі – продажу, з наступних підстав:
Відповідно до вимог ч.2 ст. 47 ЦК УРСР (редакція 1963 року, яка діяла на момент укладення договору) – якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (вказане питання врегульовано ст. 220 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено письмовими матеріалами справи, що відповідно до договору купівлі – продажу від 27 березня 2002 року, зареєстрованого на Товарній біржі «Сангай», що було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, остання придбала ? частини житлового будинку з усіма належними господарськими будівлями по АДРЕСА_1 /а.с.10/, вказаний договір нотаріально посвідчений не був з тієї причини, що продавець вважала достатнім реєстрацію вказаного договору на товарній біржі, право власності на дану частину житлового будинку було зареєстровано за позивачкою в Миколаївському міжміському БТІ 11 квітня 2002 року за реєстровим № 11245.
В іншій частині позов не може бути задоволений в зв’язку з тим, що відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України – житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Крім того, на підставі пп.1 п. «б» ч.1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 376 ЦК України – право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачкою, без належним чином затвердженого проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт було збудовано ряд будівель та споруд, а саме зменшено житлову площу будинку, добудовано тамбур, гараж, сіни, господарську будівлю та погріб. Вказані побудови були здійснені на земельній ділянці, що не належить позивачці на праві власності чи користування при цьому було самочинно зайнято 54,0 кв.м. землі. ОСОБА_1 не було отримано дозвіл на будівництво вказаних об’єктів нерухомості в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області та оформлення самочинного будівництв, хоча відповідно до Положення про «Державну архітектурно – будівельну інспекцію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 року, вказана інспекція здійснює державний нагляд та контроль у сфері архітектури та будівництва. Отримання погодження у Ленінському РВ ГУМНС в Миколаївській області, СЕС Ленінського району м. Миколаєва та Управлінні містобудування та архітектури виконавчого комітету Миколаївської міської ради не може бути замінена вимогами, які зазначені в Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.
А тому суд вважає, що позов ОСОБА_1 може бути задоволений лише в частині визнання дійсним договору купівлі – продажу.
Тому на підставі викладеного та керуючись ст. 10,60,212,213, 215, 218 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати дійсним договір купівлі – продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що 27 березня 2002 року зареєстрований на товарній біржі «Сангай» за № 843.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий по справі суддя: М.В. ОЛЕФІР